УДК 821.111(73)Бондаренко О.Ю.

КІТЧ, МАСКУЛЬТ ТА «КОЛИВАННЯ ВЛАДИ» В РОМАНАХ Т. ПІНЧОНА «В.» ТА «ВИГУКУЄТЬСЯ ЛОТ 49»

У статті аналізується використання елементів кітчу та маскульту в романах американського письменника-постмодерніста Томаса Пінчона «В.» та «Вигукується лот 49». Особлива увага приділяється ідеологічному навантаженню вищезазначених текстуальних елементів. Автор демонструє, як іронічне обігрування кітчу та сюжетів популярної літератури в пінчонівських романах дозволяє піддавати деконструкції владний потенціал структур масової свідомості. З іншого боку, в статті досліджено симулякричну природу кітчу, яка може сприяти створенню неоднозначної ідеологічної ситуації в тексті. Це явище автор також пов'язує з різними можливостями рецепції романів Пінчона наївним та досвідченим читачем.

Ключові слова: кітч, маскульт, влада, симулякр, гіперреальність.

В статье анализируется использование элементов китча и масскульта в романах американского писателя-постмодерниста Томаса Пинчона «В.» и «Выкрикивается лот 49». Особенное внимание уделяется идеологической нагрузке вышеуказанных текстуальных элементов. Автор демонстрирует, как ироническое обыгрывание китча и сюжетов популярной литературы позволяет подвергать деконструкции властный потенциал структур массового сознания. С другой стороны, в статье исследована симулякрическая природа китча, которая может содействовать созданию неоднозначной идеологической ситуации в тексте. Это явление автор также связывает з разными возможностями рецепции романов Пинчона наивным и искушенным читателем.

Ключевые слова: китч, масскульт, власть, симулякр, гиперреальность.

The article analyzes the use of elements of kitsch and mass culture in the novels «V.» and «The Crying of Lot 49» by American postmodernist writer Thomas Pynchon. Special attention is paid to the ideological load of the abovesaid textual elements. The author demonstrates how ironic use of kitsch and popular fiction plots allows to deconstruct the power potential of mass conscience structures. On the other hand, the article investigates the simulacric nature of kitsch which can contribute to the creation of an ambiguous ideological situation in the text. This phenomenon is also linked to the different variants of the naпve and sophisticated reader's response to Pynchon's novels.

Key words: kitsch, mass culture, power, simulacrum, hyperreality.Творчість американського письменника- постмодерніста Томаса Пінчона вже значний час викликає жвавий інтерес читачів та дослідників як на батьківщині митця, так і на теренах пострадянських держав; тексти цього автора постійно знаходяться в центрі уваги літературознавчих студій. При цьому ряд інтерпретаторів звертаються саме до соціокультурного виміру пінчонівської прози. Утім, недостатньо вивченим залишається кра- тологічний аспект творів письменника, тобто моделювання в них відносин влади (у фукол- діанському розумінні терміна). Зокрема, на увагу заслуговує специфіка ідеологічного навантаження елементів кітчу та маскульту в пінчонівських романах.

Художній феномен кітчу зазвичай розглядається як породження масової культури, що є вписаною в структури суспільства споживання, а отже, невід'ємною від тих ідеологічних процесів, що відбуваються в ньому. Багато дослідників схильні вважати маскульт провідником домінантної ідеології; більше того - ці два поняття часто ототожнюються. Згідно з М. Калінеску, «...масова культура може бути адекватно описана в термінах ідеології або фальшованої свідомості» [6, с. 240].

Втім, на думку Ж. Бодріяра, владна ситуація у сучасному мас-медійному просторі, де панують образи четвертого порядку, тобто симулякри, є далекою від однозначності. Існування гіперреальності, в якій функціонують відірвані від реальності копії і повністю розмито будь-які смислові дихотомії, має глибинні імплікації для ідеологічного виміру суспільного життя. Бодріяр підкреслює, що такий стан речей є викликом для будь-якого владного впливу, який «не може нічого вдіяти з невизначеною повторюваністю симуляцій» [1, с. 34], а тому не в змозі більше претендувати на рівномірність і тотальність. Простір ірреферентних знаків поглинає владу, прирікаючи її на самосимуляцію. Тому сучасний стан владних відносин Бодріяр означує як «коливання»: «Влада коливається, як валюта, як манера розмовляти, як теорії» [1, с. 39].

Гіперреальності суспільного простору частково відповідає мистецьке явище кітчу. У дослідженні «Суспільство споживання. Його міфи й структури» Бодріяр ілюструє його сутність, аналізуючи артефакти сучасної маскультури, які мають характер стереотипу, псевдооб'єкта, симуляції [2, с. 144]. Як і в ситуації з симулякрами загалом, мистецтво кітчу вбоге на реальний план і вирізняється втратою зв' язків як із дійсністю, так і з механізмами виникнення справжньої естетичної насолоди. Натомість показовим для кітчу є надлишок зовнішнього, перенасиченість деталями, підкреслена увага до формальних засобів. Ідеологічні властивості кітчу характеризуються певною неоднозначністю; особливо яскраво його двояка природа виявляється у випадках, коли він у трансформованому вигляді інкорпорується так званою «високочолою», інтелектуальною літературою.

Показовими щодо функціонування елементів маскульту та кітчу всередині тексту, який до популярного чтива аж ніяк не належить, є романи Томаса Пінчона «В.» та «Вигукується лот 49». Ці два твори мають багато спільного з художньої точки зору, адже основним сюжетотворчим чинником у кожному з них виступає такий собі «героїчний квест» головного персонажа, перед яким стоїть завдання розгадати певну таємницю і віднайти заховану від невтаємниченого ока істину. Героїня роману «Вигукується лот 49» Едіпа Маас несподівано дізнається, що на неї покладено місію виконати заповіт покійного коханця Пірса Інвераріті, і це завдання поступово приводить її до значно більш примарної та нездійсненної мети - довести існування альтернативної поштової системи Трістеро. Головний персонаж іншого пінчонівського твору Герберт Стенсіл має на меті встановити особу загадкової жінки, ініціал імені якої - «В.» -