Ще одним важливим для романів Пінчона елементом маскульту є теорії змов. Одразу слід зауважити, що в США 60-х років ця форма масової свідомості переживає безпрецедентний бум: «Починаючи з убивства Кеннеді в листопаді 1963 р., через Вотерґейт і Локербі, теорії змов охоплюють популярну культуру. Телепрограми про таємничі та «непоясненні» явища займають найкращий телевізійний час, пропонуючи переосмислити «старі» теорії у світлі нових доказів» [11, с. 1]. Такий неймовірно високий інтерес пересічної людини до цієї теми нагадує про певний парадокс, на який вказував Ж. Бодріяр, а саме - чим далі зменшується тяжіння ідеології, тим значніше місце роздуми про владу та її всемогутність займають у свідомості людей. Як зауважує автор, «коли вона (влада - О.Б.) зникне повністю, ми опинимося серед повної ілюзії влади» [1, с. 38]. В романі «Вигукується лот 49» моделюється теорія змови прихильників альтернативної поштової системи Трістеро, які використовують для листування урни для сміття. Трістеро має свій знак - поштовий ріжок, але приглушений, нібито на знак бажання придушити офіційну поштову службу Турн і Таксіс. Зауважмо, що у теоріях змови таємна організація неодмінно мусить мати власний загадковий символ, це є обов'язковим її атрибутом (сіонські мудреці, розенкрейцери, ілюмінаті та інші змовницькі товариства - всі мають власний знак, власну графічну репрезентацію). За іронією твору, малюнок ріжка Едіпа вперше зустрічає на стіні туалету, а потім, в міру поглиблення її параноїдальної підозри про існування Трістеро, він починає ввижатись їй практично повсюди. У тексті обігруються дві протилежні позиції щодо змови: дехто вважає, що офіційна влада непричетна і що високі посадовці насправді нічого не підозрюють; інші переконані, що саме уряд і є основним змовником проти простого народу. Показовою в цьому контексті є діалог між Едіпою та філателістом Чінгісом Коеном: «То що, ми повинні заявити про це? - Ні, я переконаний, що уряд знає ще більше за нас» [12, с. 79]. Отже, в тексті моделюється цілком типова теорія змови, подібна до тих, що бентежать уяву американців в двадцятому та двадцять першому столітті - серед відносно недавніх творів маскульту, що експлуатують конспіративістські нахили реципієнтів, можна назвати роман Дена Брауна «Код Да Вінчі» або ж фільм «Дух часу».

Як і детективна історія, теорії змови мають за основу ідею істинності, але в набагато більшому масштабі, адже за їх допомогою намагаються пояснити мало не всю світову історію. При цьому істина подається у вже готовому вигляді, її навіть не треба шукати (те, що Едіпа Маас намагається довести існування Трістеро, є з цього погляду навіть незвичним). Використання Пінчоном мотиву теорії змови, що не піддається жодному доведенню, а є лише накопиченням пустих знаків, дозволяє розвінчувати істини, пропоновані маскультом. Втім, як ми вже зазначали раніше, спроба деконструкції влади за допомогою пародіювання та використання кітчу, означена в романі, може мати й зворотній ідеологічний ефект, коли наївний читач сприйме «Вигукується лот 49» як ще один твір конспі- ративістської літератури. Така можливість рецепції теж закладена в романі: «Пінчон... грається з читачем, коли переплітає свої змови з реальними фактами...» [10].

Слід також відзначити присутність образів маскульту в романах «Вигукується лот 49» та «В.» на рівні деталей, за допомогою яких автор моделює той культурний простір, в якому знаходяться герої. Практично всі персонажі роману «В.» читають вестерни найрізноманітніших видів, аж до так званого авангардного вестерну, що носить комічну назву «Шериф-екзистенціаліст». Герої досить часто запозичують із цього чтива та популярних фільмів моделі поведінки,