Аман, безсмертна земля на заході, - це місце проживання «богів» міфології Толкіна - валар, як мешкають у Валінорі. Універсальний космогонічний мотив відділення темряви від світла реалізується в Амані у вигляді легенди про одну з валар, Йаванну, архетипову богиню плодючості, яка вирощує Два Древа. Цей акт «вторинного творіння», або субкреації (subcreation) за Толкіном, постає як доленосний для епохи: «...and thus there awoke in the world the Two Trees of Valinor. Of all things which Yavanna made they have most renown, and about their fate all the tales of the Elder Days are woven» [11, с. 43]. Два Древа по черзі освітлюють Валінор - одне сріблястим, а інше - золотавим світом. Вони мають кілька імен, з яких найвідоміші - Тельперіон і Лаурелін, вони також мають стать: срібний Тельперіон - чоловічої статі, а золотава Лаурелін - жіночої. Світло, яке вони дають, подається як речовина, скоріш за все - рідина: «But the light that was spilled from the trees endured long, ere it was taken up into the airs or sank down into the earth; and the dews of Telperion and the rain that fell from Laurelin Varda hoarded in great vats like shining lakes, that were to all the land of the Valar as wells of water and of light» [11, с. 44], а чергування періодів світіння Древ закладає початок відліку часу: «Thus began the Days of the Bliss of Valinor; and thus began also the Count of Time» [11, с. 44]. Валінор, освітлений Двома Древами, отримує назву «Валінор Незатьмарений», і час його існування стає, у термінах Еліаде, «Великим Часом», золотим віком міфології Толкіна.

Усі три теми, які притаманні кельтській міфологемі священного дерева (вирощування - чарівні властивості - падіння), чітко простежуються в історії Двох Древ Валінора. Падіння (чи радше згасання) Древ відбувається через вчинок Мелькора (персоніфікований образ Зла у міфології Толкіна), який за допомогою хтонічного чудовиська Унголіант викрадає сильмарилі (артефакти, що містять світло Древ) і знищує самі Древа. Таким чином, порушується первинна гармонія безсмертних земель, хаос проникає у сакральний центр. Цей момент знаковий для міфології, адже порушення гармонії системи запускає квестовий рух героїв. Акт руйнації сприймається не менш значущим, ніж акт творіння, і залишається у пам' яті народів назавжди: «So the great darkness fell upon Valinor. Of the deeds of that day much is told in the Aldudenie, that Elemmire of the Vanyar made and is known to all the Eldar» [11, с. 89]. Цікавими складовими міфу про Згасання Древ є солярні, лунарні й астральні космогонічні мотиви: з останньої квітки згасаючого Тельперіона валар роблять Місяць, а з останнього плоду Лаурелін - сонце, які починають свої подорожі по небі над Середзем' ям. Крім того, один з трьох викрадених сильмарілів після багатьох перипетій перетворюється на зірку, присутність якої на небі є постійною згадкою про Початок, сакральний центр, «втрачений рай».

Світло Древ, таким чином, не зникає цілком зі світу, а продовжує виступати джерелом освітлення, зв'язком з міфологічним минулим і, водночас, джерелом натхнення. Створюються витвори мистецтва, артефакти, які тим чи іншим чином повторюють образи Древ: «There shining fountains played, and in the courts of Turgon stood images of the Trees of old, which Turgon himself wrought with elven-craft; and the Tree which he made of gold was named Glingal, and the Tree whose flowers he made of silver was named Belthil» [11, с. 151]. Образи двох Древ і їхнього світла стають також у нагоді оповідачам Середзем'я, коли необхідно описати красу чи яскравість чогось, зокрема жіночого волосся: «It was golden like the hair of her father and of her foremother Indis, but richer and more radiant, for its gold was touched by some memory of the starlike silver of her mother; and the Eldar said that the light of the Two Trees, Laurelin and Telperion, had been snared in her tresses» [13, с. 241]. Нарешті, процес номінації включає може включати згадки про Два Древа: на їх честь називають Alduya, четвертий день ельфійського тижня [9, с. 489]; золотаві дерева отримують назву laurinque через те, що нагадують Лаурелін: «In the Hyarrostar grew an abundance of trees of many kinds, and among them the laurinque in which the people delighted for its flowers, for it had no other use. This name they gave it because of its long-hanging clusters of yellow flowers; and some who had heard from the Eldar of Laurelin, the Golden Tree of Valinor, believed that it came from that great Tree, being brought in seed thither by the Eldar; but it was not so» [13, с. 177].

Після закінчення Першої епохи історії Середзем'я, пов'язаної з квестом сильмарілів, просторова система, як було зазначено вище, змінюється. Велика частина