Середезм'я, де розгорталися події епохи, зникає під хвилями західного моря, Валінор приховується за горами і водними просторами, перетнути які мореплавцеві дуже важко. Світло Древ залишається лише у вигляді сонця, місяця і зірки, а також у пам'яті народів. Проте у Другу епоху утворюється новий «Центр», цього разу - у світі смертних. За звитягу і вірність валар і ельфам людей нагороджують надзвичайним даром - землею у морі, островом Нуменор («Західна Земля»). Нуменор розташовано у морі, що відділяє Середзем'я від Аману, таким чином світоландшафт перебудовується в тернарну опозицію Безсмертний Аман / Нуменор / смертні землі Середзем'я. Хоча люди Нуменору не мають безсмертя, їм дарують дуже довге життя, навчають мудрості Заходу і створюють всі умови для майже райського існування. В центрі острову знаходиться священна гора, а біля неї - місто, в якому розташований королівський палац. Біля палацу росте Німлот, Біле Древо Нуменору.
Походження Німлота має певні міфологічні особливості, які ми розглянемо на прикладі такої цитати: «And a seedling they brought of Celeborn, the White Tree that grew in the midst of Eressea; and that was in its turn a seedling of Galathilion the Tree of Tina, the image of Telperion that Yavanna gave to the Eldar in the Blessed Realm. And the tree grew and blossomed in the courts of the King in Armenelos; Nimloth it was named, and flowered in the evening, and the shadows of night it filled with its fragrance» [11, с. 316]. Як бачимо, у «генеалогії» Древа кілька ступенів, які виводять його до проаналізованого вище Тельперіона. Проте Німлот не є «нащадком» Тельперіона, він походить від Галатіліона, який Йаванна подарувала ельфам і який тільки нагадує Срібне Древо. Отже, образ Білого Древа пов'язується радше з символічністю, а не з сакральністю як такою, причому символічне поле його багатовимірне.
Перш за все, Галатіліон - це дарунок Йаванни ельфам, які понад все любили Тельперіон. Це тільки «the image of Telperion», його подоба, не здатна давати світла. Функція такого дарунка - символічна: закріпити співдружність (fellowship) між валар та ельфами. Тема співдружності є наскрізною для всієї міфології Толкіна, вона реалізується у символічних актах встановлення співдружності, а також в актах втрати співдружності й спробах її відновити. Келеборн, у свою чергу, - «нащадок» Галатіліона, це Біле Древо острову Тол Ерессеа, куди відпливають ельфи, що покидають Середзем'я. Дарунок саджанців Келеборна людям Нуменору символізує співдружність ельфів і людей, які разом боролися проти Мелькора в Першу епоху.
По-друге, символ співдружності переростає для нуменорців у символ вірності. Безсмертні землі на заході виявляються надто сильною спокусою для смертних людей. Через гординю і жаги безсмертя частина населення Нуменору руйнує співдружність і відгортається від ельфів, проте так звані Вірні (the Faithful) залишаються лояльними по відношенню до Заходу. Король Нуменору, який повністю відмовляється від ельфійської мови, не дбає й про Біле Древо: «In his day the White Tree was untended and began to decline; and he forbade utterly the use of the Elven-tongues, and punished those that welcomed the ships of Eressea, that still came secretly to the west-shores of the land» [11, с. 322].
По-третє, Біле Древо Нуменору поступово починає символізувати королівську владу. Коли до влади приходить король, який зберігає співдружність з ельфами, він знову надає належне вшанування Білому Древу і робить стосовно нього пророцтво, що, якщо воно загине, загине й королівський рід: «The White Tree he tended again with honour; and he prophesied, saying that when the Tree perished, then also would the line of the Kings come to its end» [11, с. 323]. Таким чином, через символіку Древа розкривається ще один наскрізний мотив міфології Толкіна - мотив інтронізації, який, подібно до кельтських дерев, має потрійну маніфестацію: первинна інтронізація - детронізація - повернення (надія на повернення) короля.
Всі спектри символічності Білого Древа актуалізуються в епізоді порятунку Білого Древа Ісільдуром. Коли Древу загрожує зрубання, Ісільдур, один з Вірних, потайки вирушає до королівського двору, викрадає плід Німлот і, хоробро відбиваючись від охорони, втікає. Здійснює він це під безпосереднім впливом оповіді про Два Древа Валінору: «Then he spoke to Elendil and the sons of Elendil, recalling the tale of the Trees of Valinor; and Isildur said no word, but went out by night and did a deed for which he was afterwards renowned» [11, с. 328]. Під час бою з охороною Ісільдур отримує багато поранень, але з плоду проростає нове Біле Древо, яке зціляє його: «But when its first leaf opened then Isildur, who had lain long and come near to death, arose and was troubled no more by his wounds» [11, с. 328]. З того моменту, як Німлот у королівському палаці зрубають і спалюють на олтарі, самі Вірні й зокрема Ісільдур стають єдиними спадкоємцями справжньої королівської влади Нуменору. Тільки вони виживають після Падіння Нуменору і засновують королівства Арнор і Гондор в Середзем'ї. Заснування королівства Гондор знов-таки супроводжується символічним актом вирощування Древа, саджанець якого було привезено з Нуменору: «The Tree, memorial of the