Найпотужнішим є використання символіки Білого Древа в епізодах, пов'язаних з поверненням короля (інтронізацією Арагорна). Біле Древо використовується як титул короля: «And I for the folk of the Great Wood,' said Legolas, 'and for the love of the Lord of the White Tree» [9, с. 183], образ Древа з' являється майже в кожному ключовому моменті квесту Арагорна. Одним з прикладів може слугувати його прибуття з півдня на кораблях (що повторює колишнє приплиття до Середзем'я його предків Ісільдура і Анаріона). Цей момент, кульмінаційний для епізоду Битви на Пеленнорських полях, фокалізується на Еомері, звитяжному роханському воїні. Цей персонаж, актуалізуючий толкінівську теорію «північної мужності», що полягає у здатності битися без надії, навіть якщо поразка неминуча [12, с. 21], знаходиться у гущині битви. Він бачить прибуття кораблів під чорними вітрилами і сміється у відчаї. Але його мужність без надії перетворюється на здивування та сподівання на перемогу, коли він бачить на прапорі символіку короля Гондору, у тому числі Біле Древо: «And then wonder took him, and a great joy; and he cast his sword up in the sunlight and sang as he caught it. And all eyes followed his gaze, and behold! upon the foremost ship a great standard broke, and the wind displayed it as she turned towards the Harlond. There flowered a White Tree, and that was for Gondor; but Seven Stars were about it, and a high crown above it, the signs of Elendil that no lord had borne for years beyond count» [9, с. 145]. Отже, роханські воїни, образи яких вибудувані письменником на зразках англосаксонської епіки, розкодовують символіку священного заходу і отримують у нагороду надію.

Необхідним етапом повернення короля є визнання його намісниками, які правили у Гондорі протягом століть. Останній намісник Денетор і його старший син Боромір не уявляють зречення влади і через це гинуть. Молодший брат Бороміра, Фарамір, виявляє вірність королівському роду і готовий передати йому владу. У своїй промові до Фродо від вдається до метонімії, яка базується на символіці королів Гондору: « For myself,' said Faramir, 'I would see the White Tree in flower again in the courts of the kings, and the Silver Crown return, and Minas Tirith in peace» [10, с. 349]. Відповідно, Фарамір виживає після поранення і символічно «віддає» Гондор Арагорнові, за що на міфоісто- ричному рівні отримує найвищу винагороду: кохання прекрасної Еовін і землі у правління.

Вже згадане використання Білого Древа на прапорі залучає його до кола інаугураційних символів: «'Behold the King!' And in that moment all the trumpets were blown, and the King Elessar went forth and came to the barrier, and Hton of the Keys thrust it back; and amid the music of harp and of viol and of flute and the singing of clear voices the King passed through the flower-laden streets, and came to the Citadel, and entered in; and the banner of the Tree and the Stars was unfurled upon the topmost tower, and the reign of King Elessar began, of which many songs have told [9, с. 298]. Крім того, метонімічно Біле Древо, що не має плодів - «barren», виступає як аналог короля без спадкоємців: «The Tree in the Court of the Fountain is still withered and barren. When shall I see a sign that it will ever be otherwise?'» [9, с. 302]. Отже Арагорн не може взяти шлюбу зі своєю нареченою Арвен, доки не розшукає ростка Німлота і не побачить Древо знов квітучим. Гандальв у розмові з Арагорном під час пошуків такого ростка розвиває метонімічну заміну плоди Древа - плоди короля: «For it is said that, though the fruit of the Tree comes seldom to ripeness, yet the life within may then lie sleeping through many long years, and none can foretell the time in which it will awake. Remember this. For if ever a fruit ripens, it should be planted, lest the line die out of the world. Here it has lain hidden on the mountain, even as the race of Elendil lay hidden in the wastes of the North» [9, с. 302]. Знайшовши крихітний Німлот і посадивши його в Гондорі, король нарешті бере шлюб, чим остаточно завершує процес інтронізації. Плодючість повертається до його країни, згідно з міфологемою священного шлюбу короля з землею, від якого залежить добробут усього народу.

З цією ж міфологемою можна пов' язати втілення образу священного дерева в такій локації Середзем' я, як Шир, «провінційній» країні хобітів. На початку «Володаря Перснів» хобіт Більбо влаштовує величезне свято з приводу свого дня народження, яке відбувається навколо Святкового Дерева (Party Tree). Наприкінці роману