УДК 821.161.2.09Кремінь Т.Д., Мірошниченко І.В.

ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ТЕМИ ГОЛОДОМОРУ В РОМАНІ У. САМЧУКА «МАРІЯ»

У статті впорядковано коло художніх творів українських авторів, які відтворили окремі епізоди великої трагедії, а також визначено жанрові особливості роману У. Самчука «Марія», визначено його домінантні ознаки, з-поміж яких - історична достовірність, оригінальність ідіостилю, специфічні стилістико-семіотичні засоби. Важливо і те, що автор запропонував дві іпостасі у зображенні головної героїні, походження якої торкається космогонічної та антропологічної міфології, котрі в сутнісній концепції автора формують універсальну картину буття.

Ключові слова: голодомор, художня реалізація, історична достовірність.

В статье упорядочено круг художественных произведений украинских авторов, которые воспроизвели отдельные эпизоды великой трагедии, а также определены жанровые особенности романа У. Самчука «Мария», изучены его доминантные признаки, среди которых - историческая достоверность, оригинальность идиостиля, специфические стилистико-семиотические средства. Важно и то, что автор предложил две ипостаси в изображении главной героини, происхождение которой касается космогонической и антропологической мифологии, которые в сущностной концепции автора формируют универсальную картину бытия.

Ключевые слова: голодомор, художественная реализация, историческая достоверность.

The article is ordered range of art works by Ukrainian authors, which reproduced the individual episodes of the great tragedies, as well as identify the genre of the novel features of U. Samchuk «Maria» to examine its dominant features, among them - historical accuracy, originality specific style-semiotic means. It is also important that the author proposed two hypostasis in the image of the protagonist, the origin of which refers to the cosmogonic mythology and anthropology, which in the author's concept of permissibility form a universal picture of life.

Key words: famine, artistic realization, historical accuracy.Останнім часом пожвавилися дискусії довкола правдивого змалювання окремих епізодів трагічної історії України ХХ століття. У. Самчук, який ще в юному віці опинився за кордоном, пережив немало лихоліть, котрі випали на долю його покоління, багатостраждального народу. Найяскравішим з точки зору адекватного відтворення однієї з найстрашніших сторінок національної історії у спадщині письменника є роман-хроніка «Марія», в якому чи не вперше в українській літературі правдиво відтворено картини голодних 19321933 рр. Тему голодомору в сучасній українській літературі досліджувалась С. Пінчук [4], В. Сулимою, Ю. Безхутрим, М. Кудрявцевим [1], В. Федоренко [10, 11], О. Линь [4], І. Руснаком [6], А. Фасолею [9], котрі зупинялися, здебільшого, на окремих аспектах міфопоетики художнього твору. Зважаючи на спорадичні спроби відтворити художнє тло епічного полотна, серед основних завдань дослідження - адекватне осмислення теми голодомору та визначення способів його художнього відтворення в романі-хроніці «Марія».

В українській літературі в різні часи з'явилося немало творів, у яких відображені трагічні картини страшного голоду. Серед тих, хто з великою відповідальністю поставився до художнього відтворення великої трагедії, стали, в першу чергу, представники діаспори, зокрема, В. Барка, Т. Осьмачка і, безперечно, У. Самчук. Водночас в українській радянській історіографії та, відповідно, художній творчості ця трагічна сторінка національної історії, як і решта інших, була забороненою темою. Незважаючи на чималі перешкоди з боку офіційної цензури, великий голод, хоч і побіжно, згадувався в романах М. Стельмаха «Дума про тебе», «Чотири броди», «Люди не ангели» І. Стаднюка. До того ж, про ті страшні лихоліття пригадує перед боєм Роман Блаженко з роману «Прапороносці», а також артилерист Решетняк з «Людини і зброї» О. Гончара [1, с. 88]. Суттєвим кроком до повнішого осмислення причин і наслідків великої біли варто було б назвати написаний у 1960-х і заборонений СРСР роман російського письменника В. Гроссмана «Все минає», поему українського дисидента М. Руденка «Хрест», яка написана, до речі, під час перебування автора у лікарні для душевнохворих політв'язнів. До того ж, у числі зарубіжних письменників, котрі поставилися до однієї з чутливих сторінок історії - Р. Конквест і його «Жнива скорботи», де подається фундаментальний історико-культурний, політичний аналізи глибокої соціальної катастрофи.

Романом У. Самчука «Марія», написаного в ранній період творчості митця, який став своєрідним початком художнього осмислення великої трагедії, автор заявив про себе як про майстра зрілого, цілком і повністю сформованого - світоглядно, психологічно, художньо. На найвищих нотах зазвучала найголовніша тема його творчості - драматична доля українського народу на розтерзаних шляхах XX століття [11, с. 9]. Тут чи не вперше в діаспорній літературі «по гарячих слідах» продемонстровано протистояння українців та більшовицької орди у діаметральній протилежності й несумісності різних світоглядів, причому апогей цього - колективізація, репресії, голодомор [10, с. 12].

В основі цього роману - власні спостереження письменника над буттям українців у роки лихоліть. А ще - широта охоплених подій, ускладнена проблематика і, відповідно, кількість сюжетних ліній, глибина духовних страждань персонажів. Хронологічні рамки художнього твору (71 рік і 11 місяців) співпадають не тільки з віком головної героїні, але й відображають свідому оцінку складних років пробудження, утвердження і загибелі великої української надії, котрі суголосна з драматичними перипетіями національної історії. Автор пропонує кілька сюжетних ліній за принципом появи окремих персонажів: Марії, Корнія, Гната, а також Лавріна, Максима, Надії, Архипа, котрі по-різному пояснюють природу таких категорій, як любов до землі, праці як основи життя, вірності роду, віру в Бога, добра й зла; гріха та