УДК 821.111.09Колесник Г.Л.

ОБРАЗ ЧАТТЕРТОНА ЯК ІСТОРИЧНА І ЛІТЕРАТУРНА ПРОБЛЕМА ТА ГРА З НИМ В РОМАНІ ПІТЕРА АКРОЙДА «ЧАТТЕРТОН»

У статті розглядається проблема сприйняття та використання образа Томаса Чаттертона в англійській літературі та своєрідність його інтерпретації в романі Пітера Акройда «<Чаттертон».

Ключові слова: біографія, містифікція, «Суперечка про Роулі», альтернативна історія.

В статье рассматривается проблема восприятия и использования образа Томаса Чаттертона в английской литературе, а также своеобразие его интерпретации в романе Питера Акройда «<Чаттертон»

Ключевые слова: биография, мистификация, «Спор о Роули», альтернативная история.

In the article the problem of perception and use of the image of Chatterton in English literature and its interpretation in the novel of Peter Ackroyd «Chatterton» are studied.

Key words: biography, mystification, «Rowley Controversy», alternative history.Особистість і доля Чаттертона давно цікавили Пітера Акройда. У передмові до першої збірки статей, присвячених життю й творчості Томаса Чаттертона, «Томас Чаттертон і романтична культура» (Thomas Chatterton and Romantic Culture), опублікованої 1999 року, Акройд висловлює радість із приводу того факту, що нарешті Томас Чаттертон сприймається серйозно науковою громадськістю. Акройд зауважує, що Чаттертон пережив «численні літературні інкарнації», починаючи з «містифікатора августіанської епохи» і закінчуючи «романтичним ідолом і постмодерністською аватарою». Для Акройда традиційна думка, що Чаттертона «відкрили» лейкісти Вордсворт і Колрідж, є хибною. Чаттертон для нього - явище яскраве й самобутнє. З погляду письменника, унікальність Чаттертона полягала у його вірі в те, що саме минуле, а також мова минулого, можуть і мають бути відроджені. Він не підтримував вчення ані Ньютона, ані Локка; він був візіонером (visionary), який розумів світ через міфи й легенди. У цьому він є для Акройда продовжувачем споконвічної англійської традиції, адже протягом багатьох століть англійські художники й письменники використовували суміш історичних стилів як засіб для більш точного розуміння минулого [4, c. 1-2]. Тобто, для Акройда, як і для романтиків, Чаттертон - прототипний англійський поет, але з інших причин.

«Чаттертон» - не перший твір Акройда, де письменник звертається до образу цього юнака- поета. Так, Оскар Уайльд в «Останньому заповіті Оскара Уайльда» (The Last Testament of Oscar Wilde) називає самогубство Чаттертона «великою трагедію XVIII століття [3, c. 67]» Він відчуває духовну спорідненість із Чаттертоном, чиє коротке життя й трагічна смерть стали уособленням стереотипу обдарованого й приреченого на загибель юного генія та класичним прикладом трагічної долі поета. Для акройдівського Уайльда причина драми Чаттертона полягає у світоглядному, філософському й етичному парадоксі - у таланті, яким надміру був наділений Чаттертон. Уайльд Акройда вважає, що «цей дивний, тендітний юнак був настільки обдарованим і настільки плідним, що щедро приписував свої виняткові твори іншим [3, c. 67]». От чому йому була потрібна маска - ця «найбільша таємниця творчості [1, c. 19]».

Реальний Томас Чаттертон (1752-1770), англійський поет Х'УШ ст., здобув популярність завдяки тому, що вигадав поета-ченця Томаса Роулі, який нібито жив у ХV столітті, і писав вірші від його імені. Містифікація, автором якої був Чаттертон, «цілком відповідала романтичному сприйняттю середньовіччя, що починало формуватися в той час, а також явищу «перед- романтичної містифікації», найбільш яскравим прикладом якої став Оссіан Макферсона [14, c. 15]». Багато дослідників творчості Чаттертона вважають, що найбільший вплив на письменника мав Томас Персі (Percy, Thomas), відомий як автор «Реліктів давньої англійської поезії» (Relique of Ancient English Poetry), антології балад і пісень, уперше опублікованої в 1765 р. Саме ця книга, швидше за все, й надихнула юного Чаттертона на створення ченця Томаса Роулі [10, c. 188]. На відміну від Семюеля Джонсона, який жодної секунди не вірив у автентичність поезії Роулі, але не міг не зачудуватися тому, «як це щеня могло написати подібне [13 c. 30]», сам Персі вважав твори Чаттертона «оригіналами, знівеченими неосвіченим хлопчиськом (originals, mutilated by an Ignorant Boy) [10, c. 202]». Але, хоча б як там було, створення підробки допомогло проявитися генію вимислу.

Окрім псевдо-середньовічних віршів, Чаттертон встиг написати й велику кількість інших творів, що вирізнялися своїми високими поетичними якостями. У віці 17 років поет покінчив із собою з невідомих причин, прийнявши суміш із миш'яку й опіуму. Обсяг творчої спадщини Чаттертона настільки великий, що повне зібрання творів сімнадцятирічного поета займає майже 700 сторінок (оксфордське видання 1971 року), і це не може не викликати захоплення. Але своєю посмертною славою, увагою романтиків і створенням міфу про романтичного поета Чаттертон зобов' язаний, насамперед, «роулеанським» текстам.

Написане Чаттертоном ввело в оману багатьох видатних людей того часу й дало поштовх тривалим дебатам, що одержали назву «Суперечка про Роулі» (Rowley Controversy). Дискусії навколо Чаттертона і його творчості почалися практично відразу після його смерті й не припинилися дотепер. Саме «Суперечка про Роулі» призвела до того, що протягом багатьох років репутація Чаттертона коливалася між «генієм - майстром підробок» (fraudulent genius) та «чесним невігласом» (honest ignoramus) [7, c. 229]». Парадокс полягає в тому, що лише Чаттертон-автор підробок міг пізніше стати настільки популярним романтичним героєм.

Справжня підробка являє собою несправжній текст, але, в такому випадку, принаймні, її автор повинен бути справжнім. Проте, протягом декількох років після смерті Чаттертон як особистість був