УДК 821.161.2.09Даниленко 1.1.ВІРШОВИЙ ПЕРЕНОС

ЯК РИТМІЧНИЙ ЗАСІБ АКТУАЛІЗАЦІЇ СЕМАНТИКИ ШЕВЧЕНКОВОГО «ПОДРАЖАНІЯ 11 ПСАЛМУ»

Автор статті пропонує нове прочитання відомого вірша Т.Г. Шевченка з урахуванням ролі віршового переносу в ньому як ритмічного курсиву.

Ключові слова: псалом, парафраз, віршовий перенос, семантика.

Автор статьи предлагает новое прочтение известного стихотворения Т.Г. Шевченко с учетом роли стихотворного переноса в нем как ритмического курсива.

Ключевые слова: псалом, парафраз, стихотворный перенос, семантика.

The author of the article offers the new reading of the known poem by Taras Shevchenko taking into account the role of enjambment in it as rhythmic italic.

Key words: psalm, paraphrase, enjambment, semantics.У шевченкознавстві немає єдиного погляду ані на жанрово-стильову специфіку вірша «Подражаніе 11 псалму», ані на його семантику. Цю проблему, вважаємо, можна вирішити, якщо згадати ще й про віршову природу цього твору, на яку дослідники зазвичай не звертають уваги. Зокрема варті уваги позалексичні засоби виразності, що, по суті, становлять собою конкретну реалізацію мовленнєвих одиниць у системі віршових формантів, спрямованих на віддзеркалення світоглядних інтенцій автора.

Варто згадати, що традиційне сприйняття вірша «Подражаніє 11 псалму» йде від авторитетного дослідника творчості Шевченка Ю.О. Івакіна. Відносячи вірш до наслідувань [1, с. 258], вчений вважає, що в ньому поет «провіщав майбутню перемогу добра над злом, трудящих над гнобителями», підкресливши водночас «суспільне значення літературної творчості» [5, с. 119].

З нашого погляду, у генологічному та тематичному відношенні Шевченкове «Подражаніє 11 псалму» примикає до його циклу «Давидові псалми», тобто є вільним переспівом (або парафразом) 11-го молитовного псалма із церковнослов'янського тексту Святого Письма: не порушуючи ідейно-тематичних концептів оригіналу, Шевченко у «Подражанії 11 псалму», як і в «Давидових псалмах», майстерно використав основні мотиви старозавітного тексту для надання їм актуального соціального та національного звучання. Жанрова самоназва вірша вказує на широко розповсюджену в усіх національних літературах періоду формування традицію літературних «подражаній» (наслідувань) - своєрідного жанрового різновиду, що передбачає свідоме відтворення певного літературного зразка за допомогою нових мовностильових засобів. При цьому ступень близькості новотвору до свого прототипу може широко коливатися - від вільного перекладу до вільної (або часткової) стилізації

Ліричний сюжет «Подражанія 11 псалму» закодовано у 33 рядках астрофічного тексту, написаного 4-стопним ямбом. В оригіналі 11-й псалом - це молитва праведника, який скаржиться Всевишньому на тих, хто вчиняє двоєдушно: лицемірно обіцяє дружбу, а потім зраджує. Через це Давид, погрожуючи зухвалим людям, котрі не бояться Господа, Божим покаранням, навчає вірних покладатися не на лукаве людське слово, а на тверде та чисте, як срібло, Боже Слово й пророкує повстання Бога через утиск убогих та стогін бідних. Наслідуючи основну морально-етичну семантику псалма, Шевченко, втім, актуалізував мотив слова і як фактор національно-історичного та соціально- політичного утвердження.

Як і Давид, свій «псалом» Шевченко теж розпочинає зі звернення до Всевишнього, хоча і опускає при цьому вельми притаманне для молитовного дискурсу прохання про спасіння («Спаси мя, Господи, яко оскуде преподобный...» Пс. 11: 2) [4], відразу відтворюючи основну причину, що спонукала його псалмоспівця до діалогу з Богом - брак людей благочестивих. Але незважаючи на це «відхилення» від оригіналу, скарга поетового Пророка також набуває по-своєму пронизливого, сердечно-інтимного звучання, підсиленого, до того ж, за допомогою прийому алітерації (на «м» і на «с») та переносу типу contre-reje, мотивованим внутрішнім хвилюванням поета-суб'єкта: «.Мй Боже .милий, як-то .мало / Святих людей на світі стало».

Наступний вірш оригінального псалма, в якому Пророк порушує проблему нещирості людських відносин, застосовуючи опозицію «серце - глагол/ уста» («Суетная глагола кійждо ко искреннему своему: устне льстивія в серце, и в серце глаголаша злая» Пс. 11: 3), Шевченко інтерпретує з точки зору ідеї свободи в усіх можливих значеннях цього слова. На це промовисто вказує використаний поетом метафоричний образ кайданів, викутих у серці: «Один на другого кують / Кайдани в серці. <...> « [6, с. 281]. Семантику віршів акцентовано за допомогою алітерації на «к» та переносу типу rejet. Останній, припадаючи на 3-й рядок, динамізував слова «кайдани» і «кують» та, своєю чергою, спровокував появу у наступному рядку переносу типу rnntre-rejet, який акцентував увагу на другому елементі згаданої ідейно-тематичної опозиції, що реалізує рух ліричного сюжету, - концепті «глагол/ уста». При цьому опозиція «серце - глагол/уста» у Шевченковому переспіві набуває життєвої конкретики: прагнучи загострити проблему нещирого ставлення людини до свого ближнього («брата»), поет змальовує ситуацію лицемірної привітності та гостинності з фатальними наслідками «<... > А словами / Медоточивими устами / Цілуються і часу ждуть, / Чи швидко брата в домовині / З гостей на цвинтар понесуть?». Тема підступності «брата», який, запросивши у гості свого родича, позбавив його спочатку волі, а у перспективі, природно, й життя (= само-буття), навертає до теми культурно- історичних взаємин України та Росії, зокрема, до мовної полеміки, в якій Шевченко брав безпосередню участь, гостро реагуючи на заперечників української мови й літератури.

Грізне пророкування псалмоспівця про Боже покарання тих, у кого на серці одне, а на устах інше («Потребит Господь вся устны льстивыя, язык велеречивый: рекшыя: язык наш возвеличим, устны наша при нас суть: кто нам Господь есть...», Пс. 11: 4-5), Шевченко теж