Настрій занепаду світу пронизує весь твір Ґ. Рота. Письменник цитує закінчення роману «Засліплення» Еліаса Канетті: «ВОГОНЬ, ВОГОНЬ, ВОГОНЬ» [4, с. 18]. Отже, Ґ. Рот говорить про руйнацію світу: «Національна бібліотека, як і все у цьому світі, несе у собі частинку розрухи» [4, с. 18]. Через несприятливе устаткування бібліотеки виникає загроза пожежі. Усі це розуміють, але нічого не роблять, щоб цьому запобігти. Усе і так неможливо врятувати. Чи це повинно означати, що для світу немає порятунку? Усі письменники залишають символічний натяк на те, що кожний кінець - це початок нового. Адже і потоп, і вогонь є символами очищення та перевтілення. Так і Ґ. Рот не відмовляє світові у порятунку, він залишає двері в інший світ відчиненими: «Двері будинку не є зачиненими, атмосфера є приватнішою; але це все одно прописане існування з обмеженою відповідальністю... » [4, с. 32]. Отже, завдяки книжковому напливу, відзначеному вище, стає можливим катарсис - очищення світу. Тому недарма в організмі міста бібліотека виступає його мозком. Адже звільнення мозку від несвідомих жахів означає свободу для людини, а в даному випадку - для народу та світу загалом. За задумом Рота, зцілення для австрійської нації означає визволення із-під влади минулого, на яке постійно натякає автор. «Закінчилася ціла епоха, потрібний був її підсумок. Цього вимагала не тільки тужлива ностальгія чи суто історичний інтерес. Коріння всіх сьогоднішніх суперечностей, усіх соціальних негараздів, усіх нереалізованих надій лишилося там - у цьому перейденому минулому» [1, с. 32] - Ґ. Рот зробив такий підсумок із погляду психоаналізу у своєму циклі есе «Подорож у внутрішній світ Відня».

Бібліотека Ґ. Рота має символічне значення для всієї австрійської нації. Вона - це своєрідний образ мозку, втілення підсвідомого, пам'яті всього народу, тому їй властива така влада над людьми. Проблема у тому, що люди не можуть протидіяти своєму підсвідомому і це призводить до божевілля. Як результат - людина стає заручником власного світу та реальності. У своєму циклі есе «Подорож у внутрішній світ Відня» Ґ. Рот намагається на прикладі австрійського народу провести терапію душевних травм, вивести на поверхню несвідоме, проводячи при цьому аналіз із соціально-історичної позиції. Через недосконалість та крах «австрійських сподівань» (розпад Австро-Угорської монархії, «Аншлюс» Гітлера) письменник демонструє недосконалість та крах світу і закликає звернути увагу на минуле та «прозріти».ЛІТЕРАТУРА

Затонський Д. Веселий апокаліпсис // Вікно в світ. Зарубіжна література: наукові дослідження, історія, методика викладання. - Житомир, 1998. - № 1. - С. 22-32.

Фільц О. Фройд на шляху сторіч // Подорож до Європи. Галичина, Буковина і Відень на центральноєвропейській культурній шахівниці. - Львів: ВНТЛ-Класика, 2006. - С. 201-209.

RiegerD. Imaginдre Bibliotheken. Bьcherwelten in der Literatur. - Mьnchen: Fink, 2002.

Roth G. Die Reise in das Innere von Wien. - Farnkfurt-am-Main: Fischer Taschenbuch Verlag, 2004. - 288 s.

Stocker G. Der Kopf der Unterwelt - Gerhard Roth: Die zweite Stadt (1990) // Stocker, G. Schrift, Wissen und Gedдchtnis. Das Motiv der Bibliothek als Spiegel des Medienwandels im 20. Jahrhundert. - Wьrzburg: Kцnigshausen & Neumann, 1997. - S. 224-231.

Stocker G. Das Motiv der Bibliothek in der Literatur des 20. Jahrhunderts. Zur Aktualitдt der Motivforschung // Weimarer Beitrдge. - S. 554-574.

Stocker, G. Schrift, Wissen und Gedдchtnis. Das Motiv der Bibliothek als Spiegel des Medienwandels im 20. Jahrhundert. - Wьrzburg: Kцnigshausen & Neumann, 1997.

Wittgenstein L. Tractus logico-philosophicus. Tagebьcher 1914-1916. Philosophische Untersuchungen. - Suhrkamp: Taschenbuch Wissenschaft Verlag, 1984. - B. 1. - 621 s.

http://www.literaturkritik.de.

ЯРОСЛАВ ВЕРЕЩАК: ПИСЬМЕННИК І ВЛАДА - МИСТЕЦЬКИЙ ПОЛІДІАЛОГ

У статті вперше робиться спроба опрацювання критичних матеріалів 7080-х років ХХ століття щодо драматургії Ярослава Верещака. Здійснено підборку періодики, у якій подано рецензії' на твори драматурга та її критичне опрацювання. У текстах драматурга виявлено елементи загравання з існуючим режимом за допомогою клішування сюжетів п'єс та водночас використання «неконтрольованого підтексту», який заклав основи руйнування соцреалістичного типу драматургічного текстотворення.

Ключові слова: драматургія, влада, діалог, клішований сюжет, неконтрольований підтекст, герой соцреаліастичного зразка, маргінальний герой.

В статье впервые делается попытка анализа критических материалов 7080-х годов ХХ столетия, в которой рассматривалась драматургия Ярослава Верещака. Осуществляется подборка периодики, в которой публиковались рецензии на произведения драматурга и её критический анализ. В текстах драматурга выявлены элементы заигрывания с существующим режимом при помощи стандартизации сюжетов пьес, и одновременное использование «неконтролируемого подтекста», который заложил основы разрушения соцреалистического типа драматургического текстотворения.

Ключевые слова: драматургия, власть, диалог, клишованый сюжет, неконтролируемый подтекст, герой соцреалистического образца, маргинальный герой.

The attempt of analysis of critical materials of 70-80th of ХХ centuries is first done in the article, dramaturgy of Yaroslav Vereshchaka was examined in which. The selection of periodicals in which reviews were published on works of dramatist and its