УДК 371.315:82Назаренко Л.А.

ОРГАНІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ВЧИТЕЛЯ Й УЧНІВ-ЧИТАЧІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРИ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У статті автор розглядає шляхи організації читацької діяльності. Виявлено умови, що сприяють досягненню успіху в навчанні літератури. Подано модель організації взаємодії словесника й учнів-читачів у процесі вивчення літератури.

Ключові слова: вчитель, учень, модель, взаємодія, вивчення літератури.

В статье автор рассматривает пути организации читательской деятельности. Выявлены условия, которые способствуют достижению успеха в обучении литературе. Представлена модель организации взаимодействия словесника и учеников-читателей в процессе изучения литературы.

Ключевые слова: учитель, ученик, модель, взаимодействие, изучение литературы.

In the article the author studies the ways to organize a reader's activity. The conditions which help to achieve success in the study of literature are found. The model of the interaction between the teacher of Literature and the pupils-readers in the process of the study of literature is given.

Key words: teacher, pupil, model, interaction, study of literature.Реформування освіти потребує від молоді освіченості та читацької культури. Володіння словом посідає одне з чільних місць. З метою забезпечення виконання вимог державних стандартів необхідно змінити підходи до вивчення літератури як мистецтва слова. Ефективне навчання можливе лише за умови створення такої організації діяльності, за якої враховувалася б специфіка викладання предмета. Останнім часом спостерігаємо зниження рівня читання старшокласників з одного боку і неоднозначне ставлення суб'єктів літературної діяльності до використання нових інформаційних технологій у навчальному процесі з іншого, що стає підставою для розв'язання протиріч між розвитком літературних знань і читацькими уміннями. Ще одну групу протиріч спричинив інформаційний вибух. З одного боку - невідповідність технічного оснащення кабінетів української літератури, а з іншого - велика наповненість учнів у класах, що гальмує процес набуття літературної компетентності. Щодо першого протиріччя, то його можна розв'язати шляхом використання інформаційних засобів, розташованих у кабінетах інформатики, а друге потребує диференційного та індивідуального підходу. Переконані, створення умов для діалогового навчання «автор-твір-читач» забезпечить підвищення читацького рівня школярів, стимулюватиме бажання досягти мети.

Стверджуючи необхідність визначення умов, за яких школярі відчували б потребу в читанні художніх творів, набували б інформаційної компетентності, були враховані особистісні інтереси словесника та молоді, окреслимо мету нашої статті - організація взаємодії вчителя літератури й учнів- читачів у процесі вивчення предмета з використанням нових інформаційних технологій (НІТ).

Потреба пошуку шляхів розв'язання даної проблеми зумовила основні завдання нашого дослідження:

зважаючи на специфіку предмета, розробити модель організації взаємодії словесника й учнів- читачів у процесі вивчення літератури, що враховувала б можливість виявлення рівня навчальних досягнень реципієнтів;

проаналізувати шляхи організації читацької діяльності під час вивчення літератури з використанням ІТ;

визначити умови успішної діяльності вчителя літератури, старшокласників-читачів. Організація читацької діяльності перебувала і

перебуває в колі наукових інтересів Т. Бугайко (навчальний і виховний потенціал літератури),

Н. Волошиної, Л. Мірошниченко (особистісне формування сприйняття), О. Куцевол (креативний підхід), Є. Пасічника, Б. Степанишина (ефективність методів навчання, цілісне осягнення учнями художнього твору), А. Ситченка (методичні засади на уроках літератури, технологізоване навчання), Г. Токмань (екзистенціально-діалогічна концепція),

Фасолі (особистісно зорієнтований підхід),

Халіна (художнє сприйняття творів), В. Шуляра (компетентнісний підхід у навчанні) та інших дослідників.

Спостереження науковців підказують, що старшокласники вже мають досвід читацької діяльності, але заглиблення в специфіку літератури вимагає від читачів умінь організувати власну діяльність, щоб усвідомити не лише зміст твору, а й ті духовні надбання, що закладені в ньому автором. Говорячи про літературну діяльність і проблеми, що виникають під час формування навичок спілкування з художнім твором в учнів- читачів, убачаємо, що важливе місце в розв'язанні протиріч можуть посісти умови, за яких навчання стане успішним. З цією метою, на нашу думку, доречно організувати вивчення літератури з використанням нових інформаційних технологій, під час якого характерними є взаємозв' язки між учителем-тьютором, групами учнів та їх лідерами, що виникають у процесі діяльності з наступною появою літературної компетентності в школярів.

Б. Степанишин, аналізуючи окреслену проблему, дотримується думки, що організувати працю вчителя й учня в процесі вивчення літератури означає передовсім створити для цього сприятливі умови, раціонально організувати навчання, щоб воно було високопродуктивним у результаті економії часу й зусиль учителів та учнів, далі - призвичаїти школярів самостійно здобувати знання і, зрештою, привести викладання літератури у відповідність із сучасним станом науки [5, с. 33].

Ми солідарні з науковцем і вважаємо, що умовами успішного навчання можна назвати такі, що дозволяють проявитись пізнавальній активності учнів, передбачають використання різних форм, раціональних способів організації навчальної діяльності, стимулюють прояв творчості; сприяють свободі вибору, відсутності страху припуститися помилки.

Підґрунтям вивчення умов успішного навчання становлять дослідження К. Тірської. Посилаючись на роботи В. Давидова, Л. Імельсона, І. Якиманської, вчена зазначає, що в дидактиці розроблені певні вимоги, виконання яких забезпечує продуктивну навчальну діяльність:

характер запропонованого навчального матеріалу повинен сприяти використанню досвіду, що вдосконалюється, і який має учень;

викладання знань учителем повинно бути спрямовано не лише на розширення їхнього обсягу, структурування, інтегрування, узагальнення предметного змісту, але і на перетворення наявного досвіду кожного учня;

у ході навчання необхідно постійно узгоджувати досвід школяра з науковим змістом нормативів, що задаються; використання активного стимулювання учня до самооцінювальної освітньої діяльності, що мотивує його до самоосвіти, саморозвитку, самовираження в ході оволодіння знаннями;

необхідно стимулювати учнів до