Помітною також в епізодах з вікном є участь решти означених складників будинку та елементів мотивної тріади: люстро, картина, сад (дерева, птахи і т.ін.) - цей взаємозв'язок елементів підкреслює їхню комплексність і у такий спосіб засвідчує, як образно-семантична наповненість лейтмотиву дому, а також садиби і саду виявляється на основі складного комунікативного процесу як всередині мотивів, так і їх контактів з іншими мотивами.

Таким чином, у техніці новелістичної оповіді Т. Шторма можна встановити систему метафоризуючих резонансів: кожний елемент резонує, перекликається, змінює нюанс, відтінок значення іншого складника. Таке взаємоперехрещення значень та нюансів сприяє створенню складної мережі асоціацій, де одиниці мотиву виступають лише бінарним «будівельним матеріалом» [6, с. 7], в якому сталі мотивні елементи - лише один аспект, а другий - це елементи знакової побудови змісту за наявності операцій трансформації і тотожності, суміжності та контрасту, що поєднують одиниці мотивів в образні оповідні структури.

Новела «Карстен Опікун» також видається цікавою у контексті мотиву дому. Зосібна, варто зупинитися на тональності сприйняття Карстеном родинного портрету як символічного атрибуту дому: «Тут був доволі показний родинний груповий портрет, спогляданням якого скромний бюргер Карстен у важкі хвилини зміцнював свій дух, що раптом похитнувся...Це було...величезне силуетне зображення в облямуванні скляних лат, знизу пофарбованих у коричневий колір...» [10, с. 20-21]. Далі йде детальне змалювання зображених на портреті родичів, яке займає майже дві сторінки новели. До такої виключної деталізації спричинилося, мабуть, намагання Шторма в означений спосіб продемонструвати суть цього полотна, яка полягає у щасті, що поступово розчиняється, зникає зі смертю майже всіх родичів, зображених на портреті [6, с. 5]. За О. Кирдяновою, портрет уособлює тут розгорнуту метафору життєвого шляху родини Карстенів і пророцтво: автор невипадково називає сімейство осиротілим. У портреті зафіксований момент зниклого життя, проте ця осиротіла сім'я продовжує жити у сьогоднішньому домі - у такий спосіб встановлюється семантична єдність дім - кімната - сім 'я (рід) [6, с. 5]. У сьогоднішньому домі й родині живе минуле, а, отже, й майбутнє, таким чином, дім набуває у новелі Шторма ознак точки циркуляції циклічного часу, вічного повернення та повторення, з якого неможливо (чи майже неможливо) вирватись - такої собі «енергетичної оболонки» або ж «ментального тіла» родини Карстенів. Між живими та небіжчиками відбувається постійний психологічний діалог, навіть суперництво; таким чином, портрет ніби фіксує погляд на власне життя збоку, з минулого, очима попередніх поколінь. Відтак, портрет, як один із вагомих складників власне штормівської лейтмотивної системи дому можна не лише споглядати разом із головним героєм, а й читати як «хроніку родоводу Карстенів» - у такий своєрідний спосіб у творах письменника оприявнюється концепція «текстуального тіла», відповідно до якої текст і тіло виступають категоріями, між якими можна поставити знак рівності.

Окрім семантичного зв'язку із концептом дому автор наділяє портрет також функцією ікони, оскільки саме до нього, як свідчить наведений вище уривок з твору, звертається Карстен у важкі хвилини свого життя з метою укріпити дух і віру. Таким чином, обираючи напрям внутрішнього поступу у своїх новелах, Шторм підкреслює надзвичайну важливість таких чинників, як сила родинної пам'яті і традицій [6, с. 5]. У цьому сенсі можна говорити про наявну у Шторма суперечливу дихотомну позицію: письменник прирікає на загибель тих своїх героїв, які зовсім не пов'язані з традицією родини; водночас весь перебіг розвитку новелістичної оповіді дає змогу стверджувати, що й перебування у замкненому, циклічному часопросторі також може обернутися для персонажа на загибель, тому автор вбачає вихід із такої ситуації у переході на інший ступінь свідомості й буття, і, як наслідок, у пошуку нових відносин з дійсністю з урахуванням минулого досвіду, чого і вимагає власне від особистості ритуал переходу, також наявний у багатьох новелах Т. Шторма.ЛІТЕРАТУРА

Баакст Йоост ван. Дом как утопия в русской литературе // Русские утопии. - СПб., 1995. - С. 136-153.

Башляр Г. Вода и грезы. Опыт о воображении материи. - М.: Изд-во гуманитарной литературы, 1998.

Брандис Е.П. Предисловие в кн.: Т. Шторм. Новеллы. - М., 1965. - Т. 1.

Генис А. Вавилонская башня. Искусство настоящего времени // Иностранная литература. - 1996. - № 9. - С. 206-253.

Ізер В. Процес читання: феноменологічне наближення // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М. Зубрицької. - Львів: Літопис, 1996. - С. 261-277.

Кирдянова Е.Р. Мотив дома и внутреннее действие в новеллах Теодора Шторма. - Вып. 3. - Нижний Новгород: Изд-во НГПУ, 2007.

Кирдянова Е.Р. Система лейтмотивов в поэтике новелл Теодора Шторма // Первая нижегородская сессия молодых ученых гуманитарных наук: Тезисы докладов. - Нижний Новгород, 1998.

Кирдянова Е.Р. Специфика художественного мировосприятия в новеллах Теодора Шторма 40-60-х годов (к вопросу об импрессионизме) // Синтез культурных традиций в художественном произведении: Межвузовский сборник научных трудов. - Нижний Новгород, 1999.

Лановик М.Б. Літературознавча метафорологія: до проблеми синтезу наукових сфер // Наукові праці. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2006. - Вип. 46. - С. 22-29.

Шторм Теодор. Новеллы. - Т. 1-2. - М., 1965.

Шторм Теодор. Роковая Монахиня: Новеллы. - Минск: Изд-во «Эскиз», 1992. - 348(2) с.

Storm