УДК 821.161.1-31.09

Нестерук Вікторія Володимирівна, аспірантка кафедри всесвітньої літератури Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

КАТЕГОРІЯ ТІЛЕСНОСТІ В СУЧАСНІЙ РОСІЙСЬКІЙ ПРОЗІ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ Ю. ПОЛЯКОВА)

Проблема тілесності в сучасному літературному науковому знанні досить актуальна. Розробка йде на всіх рівнях: від практичного - як художні твори заданої тематики і різної міри інтенсивності вживання елементів тілесного, до теоретичного - створення нової теорії літератури з врахуванням останніх досягнень і вимог сучасного суспільства. Тому дослідження проявів тілесності в текстах творів має особливе значення. Творчість Ю. Полякова, одного з найбільш відомих авторів російської літератури останнього двадцятиріччя, є характерним прикладом витонченого використання тілесної тематики в книгах. Дана стаття - спроба аналізу характерних особливостей прояву вказаного аспекту в творчості письменника.

The problem of corporality in contemporary literary study is quite up-to day. It is developed at different levels: from practical - as fictional works devoted to a certain topic and the different amount of corporal elements usage intensity, to theoretical - the creation of the new literary theory with taking into consideration the last achievements and needs of contemporary society. That is why the study of the manifestations of corporality in the particular texts has an important meaning. The creative activity of Y. Polyakova, one of the most famous authors of contemporary Russian literature, is the vivid example of the sophisticated usage of corporal topic. This article is an attempt to analyze the characteristic manifestations of this aspect in the works of this writer.Парадоксальна суть homo sapiens піддавалася ретельному аналізу з різних позицій, проте одну із сторін людини гуманітарні науки всіляко прагнули обійти у своїх дослідженнях - проблему тіла і тілесності. Якщо у філософії питання тіла було розроблене досить широко (роботи Ф. Бекона, Р. Декарта, Г. Гегеля, І. Канта), як і в культурології та естетиці (дослідження С. Аверінцева, Л. Карасьова, К. Леві-Стросса, В. Топорова, Р. Якобсона), то в літературознавстві до деяких пір існувало строге табу на опис і вивчення проявів фізіології людини, особливо пов'язаних з еротизмом. Проте, як це зазвичай трапляється, услід за забороною прийшов період зайвої уваги виключно до «фізичної оболонки». Досить пригадати про те, як заполонили книжковий ринок серії дамських романів, у яких сюжетна лінія будується виключно на любовних стосунках, причому переважно в їх плотському прояві.

Вивчення ж проблеми тілесності в літературі - відносно нова філологічна тенденція. Її дослідженням займалися такі учені, як Я. Беме, Е. Язвінська, О. Суворова, І. Замощанський і ін. Проте системний підхід до вказаної проблеми доки не розроблений, хоча на даний момент ведеться інтенсивна робота в цьому напрямі. Сучасна наука прагне заповнити ті лакуни, які утворилися в ній за роки регульованих державою досліджень, звертаючись до проблеми тілесності з об'єктивних позицій. Наш матеріал може послужити доповненням при вивченні проблеми в проекції на сучасну російську літературу.

Дана стаття присвячена аналізові прояву «тілесної» тематики в творах сучасного російського прозаїка Ю. Поляков, виявленню основних способів вираження тілесності відповідно до ідіостильових особливостей творчості письменника та визначенню авторського ставлення до проблеми тілесності в літературі.

Кажучи про зображення тіла в російській літературі, В. Сорокін вважає, що єдиною історичною спробою створення такої літератури була модерністська «тілесна» література початку ХХ ст., яка намагалася прорватися через радянську цензуру але була неугодна державі, оскільки була проявом свободи [див.: 8]. Спроби прорватися спостерігаються до початку 30-х рр. (найбільш виражені в Б. Пільняка). Далі (донедавна) - період складний, майже неможливий для реалізації тілесності. Зараз, в епоху творчої суперсвободи, можна навіть говорити про тілесно орієнтовану культуру (використовуючи модний термін, культуру бодіцентризму).

Під тілесністю ми розуміємо будь-які способи прояву фізичного існування людини. Сюди ми включаємо специфіку опису зовнішніх ознак і особливу увагу приділяємо еротичній лінії у творах Ю. Полякова.

Удаючись до опису зовнішності персонажа, автор тим самим дає і його внутрішню характеристику. Певні стереотипні психологічні межі набувають сповна зовнішнього втілення. Тому створення портрета допомагає письменникові уникнути надмірностей у характеристиці героя «від автора», що могло б значно позначитися на динамічності розвитку сюжету.

При описі зовнішності персонажів Ю. Поляков використовує безліч іронічних засобів. Наприклад: «Восемнадцать лет. Грудь своя. Ноги - от гипоталамуса» [6, с. 50]. У даному випадку поєднуються яскрава образність із фактичною достовірністю, оскільки саме в гіпоталамусі виробляються гормони, які сприяють реалізації статевих функцій. Ще приклад (іронічна гіпербола): «Оленька обладала такими длинными ногами, произраставшими из такой восхитительной попки, что мужики на улице сворачивали шеи и сшибали фонарные столбы» [4, с. 264].

Будучи філологом за освітою, письменник активно використовує всі образні можливості мови, найчастіше різні типи метафори: «В такие минуты казалось, что у нее под платьем не шелковое уступчивое тело, а академическое собрание сочинений Салтыкова-Щедрина в двадцати томах» [4, с. 271]; «Он замечал, как стремительно советский, угрюмо членораздельный диктор вытесняется с экрана косноязычными, но бойкими парубками и нервными дивчинами с такой внешностью, что в прежние времена их не взяли бы даже в самодеятельность интерната для лиц с расстройствами речи» [3, с. 238].

Творчість Ю. Полякова ми відносимо до іронічного реалізму, оскільки