УДК 821.161.2-1-3.09

Даракчі Максим Іванович, аспірант кафедри зарубіжної літератури Ізмаїльського державного гуманітарного університету.

ТІЛЕСНІСТЬ В ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ ПОВІСТІ О. КУПРІНА «СУЛАМІФ» І ПОЕМИ САШІ ЧОРНОГО «ПІСНЯ ПІСЕНЬ»

У статті простежено роль тілесності в інтертекстуальному просторі повісті О. Купріна «Суламіф» та в поемі Саші Чорного «Пісня пісень». Акцент зроблено на подібному й відмінному у реалізації тілесності в корелюючих текстах.

The article analyzes the role of the body description in the intertextual space of the A. Kuprin's story «Sulamyth» and in the poem by Sasha Cherny «The Song of the Songs». The accent was made on the similarities and differences in the realization of the body descriptions in the correlated texts.На межі ХІХ-ХХ століть у російській культурі Ерос приходить на заміну «померлого Бога». Кохання набуває онтологічного статусу, наділяється буттєвими характеристиками. «Нова релігійна свідомість і релігійна творчість пов'язані нині з Еросом, із релігійним вирішенням проблеми статі й кохання», - відзначав М. Бердяєв [1, с. 232]. Духовна сутність і краса людського тіла стають центром російських філософів і письменників. До своєрідного «Ренесансу тілесності» можна віднести філософські праці В. Розанова, В. Соловйова, М. Бердяєва, поезію символістів, прозу письменників початку століття. У цьому ж ряді знаходиться ім'я О. Купріна.

У 1907 році, працюючи над повістю «Суламіф», О. Купрін пише В. Тихонову: «Що вийде - не знаю, але задумано багато яскравої пристрасті, голого тіла й іншого» [5, с. 31]. Художні функції тілесності в повісті О. Купріна «Суламіф» ще не були об' єктом самостійного літературознавчого дослідження, що актуалізує мету пропонованої статті.

Фізіологічному опису персонажів у повісті приділено значну увагу. Так, у другому розділі детально характеризується зовнішність численних дружин Соломона: «он любил белолицых, черноглазых, красногубых хеттеянок, <...> смуглых, высоких, пламенных филистимлянок с жесткими курчавыми волосами, <... > маленьких гибких аммореянок, сложенных без упрека, <... > сладострастных вавилонянок, у которых все тело под одеждой было гладко, как мрамор, <...> молчаливых, застенчивых моавитянок, у которых роскошные груди были прохладны в самые жаркие ночи <...>» [4, с. 263]. За допомогою різноманітних (нерідко - контрастуючих) епітетів письменник передає як самобутню зовнішність дружин Соломона, так і естетичний смак царя, котрому «Бог дал неиссякаемую силу страсти, какой не было у людей обыкновенных».

На тлі другорядних персонажів особливо виділяється зовнішній вигляд головних героїв повісті - Суламіфі та Соломона. Опис портретів центральних персонажів Купріна заснований на перекодуванні різних культурних знаків, що значно розширює коло читацьких асоціацій. Так, утверджуючи в образі Суламіфі концепт «досконалість», який відповідає біблійній етимології її імені, письменник створює досконалий жіночий персонаж. Для живопису зовнішності Суламіфі митець використовує прямі ремінісценції з «Пісні пісень Соломона»:

«Щеки твои - точно половинки граната под кудрями твоими. Губы твои алы - наслаждение смотреть на них <...> Глаза твои глубоки, как два озера Есевонских у ворот Батраббима <...> Шея твоя пряма и стройна, как башня Давидова! <...> стан твой похож на пальму и груди твои на грозди виноградны» [4, с. 272]

Образні засоби поетичного мовлення передають природну красу «дівчини з виноградника». Однак зберігаючи автентичне тло претексту, письменник розширює його іншими культурними кодами. Ідеалізований «біблійний» портрет Суламіфі містить асоціативні зв'язки зі зразками перської поезії XI століття:

Два лука - брови, косы - два аркана, В подлунной не было стройнее стана. Пылали розы юного лица, Как два прекрасных амбры продавца, Ушные мочки, словно день, блистали, В них серьги драгоценные играли. Как роза с сахаром - ее уста: Жемчужин полон ларчик нежный рта

(Фірдоусі «Шах-Наме»).

Бездоганність зовнішнього вигляду Суламіфі бачить та оспівує не тільки закоханий у неї цар, але і його піддані: «С восхищением глядели рабыни, раздевавшие Суламифь, <...> ни одного недостатка не было в ее теле, озолоченном, как смуглый зрелый плод, золотым пухом нежных волос. <... > а вышла из бассейна свежая, холодная и благоухающая, покрытая дрожащими каплями воды. Рабыни надели на нее короткую белую тунику <...>, одежда казалась сотканной из солнечных лучей» [4, с. 289].

У зовнішньому вигляді Суламіфі декодується культурний міф античного походження про прекрасну богиню кохання Афродіту.

Порівн.: «родилась Афродита <...> из белоснежной пены морских волн. Легкий, ласкающий ветерок принес ее на остров Кипр» [3, с. 52].

Пахощі Суламіфі, а також деталі її одягу - туніка, хітон, сандалії, «одяг із сонячних променів», - підтверджують алюзійний зв'язок повісті з давньогрецьким міфом:

Порівн.: «облекли ее в златотканую одежду и увенчали венком из благоухающих цветов. Пышно разрастались цветы там, где ступала Афродита» [3, с. 52-53].

Мотив кучерявого волосся Суламіфі, запозичений Купріним із «Пісні пісень Соломона», пов'язує інтертекстуальний простір головної героїні повісті з любовною лірикою Фірдоусі, образом Марії Магдалини Тиціана й картиною «Народження Венери» Сандро Боттічеллі:

«Знаешь на что похожи твои волосы? Видала ли ты, как с Галаада вечером спускается овечье стадо? Оно покрывает всю гору, с вершины до подножья, и от света зари и от пыли кажется таким же красным и таким же волнистым, как твои кудри» [4, с. 272].

Давньогрецька культура вплинула на рецепцію Купріним біблійного матеріалу. На відміну від християнських ідеологів, котрі бачили в плоті гріх («бодрствуйте и молитесь, чтобы не впасть