відміну від поетично возвеличеного зображення зовнішнього вигляду Суламіфі у Купріна, зовнішність головної героїні у Саші Чорного стає об'єктом художньої іронії:
Нос ее - башня Ливана! Ланиты ее - половинки граната. Рот, как земля Ханаана, И брови, как два корабельных каната.
Сосцы ее юные серны, И груди, как две виноградные кисти, Глаза - золотые цистерны, Ресницы, как вечнозеленые листья. <...>
Кудри, как козы стадами,
Зубы, как бритые овцы с приплодом,
Шея, как столп со щитами,
И пупок, как арбуз, намазанный медом! [6, с. 165]
Поетичні тропи «как башня Ливана», «ланиты - половинки граната», «сосцы - юные серны», запозичені Купріним з біблійної «Пісні пісень Соломона», явно пародіюються. У поєднанні з жартівливими авторськими порівняннями «брови, как два корабельных каната», «глаза - золотые цистерны» і «пупок, как арбуз, намазанный медом» - поетичний стиль біблійного (купрінського) претексту нівелюється. Енергійно виражаючи протистояння гармонійним формам класичного мистецтва, Саша Чорний завершує поему іронічним епілогом- декларацією:
«Песня песней» - это чудо! И бессилен здесь Хирам. Что он сделал? Вылил блюдо В дни, когда ты строил храм... Но клянусь! В двадцатом веке По рождении Мессии Молодые человеки
Возродят твой стиль в России... [9, с. 165]
Створюючи, по суті, літературний шарж на абстрактно-романтичний стиль модерністів і повість Купріна «Суламіф», Саша Чорний використовував тілесність як засіб актуалізації одного з найважливіших літературних питань - необхідності пошуку нових літературних форм.
Таким чином, як маркер інтертекстуальності в художньому дискурсі тілесність може виконувати різні функції. У повісті «Суламіф», як і в прецедентному їй тексті - біблійній книзі «Пісня пісень Соломона», зовнішня краса персонажів слугує екстеріоризації внутрішньої, духовної краси, а також засобом актуалізації животворящої сили кохання. У поемі ж Саші Чорного зовнішність біблійних персонажів є інструментом пародії. Проблема тілесності як засобу інтертекстуальної взаємодії потребує подальшого поглибленого вивчення.ЛІТЕРАТУРА
1. Бердяев Н. Метафизика пола и любви // Русский Эрос, или Философия любви в России / Сост. и авт. вступ. ст. В.П. Шестаков. - М.: Прогресс, 1991. - С. 232-266.
Культурология: Учебное пособие / Составитель и ответственный редактор А. А. Радугин. - М.: Центр, 1998. - 304 с.
Кун Н.А. Легенды и мифы Древней Греции. - Х.: ООО «Каштан», 2001. - 472 с.
Куприн А.И. Собрание сочинений в девяти томах. - М.: Художественная литература, 1971. - Т. 4. - 789 с.
Куприна К. А. Куприн - мой отец. - М.: Художественная литература, 1971. - 287 с.
Михайлов О.Н. Страницы русского реализма (Заметки о русской литературе XX века). - М.: Современник, 1982. - 288 с.
Старыгина Н.Н. «Суламифь» А.И. Куприна: романтическая легенда о любви. - Эл. ресурс: <http://lib.userline.ru/samizdat/10215>.
Усенко Л.В. А.И. Куприн в борьбе за народность и реализм против декадентских и натуралистических тенденций в русской литературе (1900-1917) // Некоторые вопросы народности литературы. - М., 1960. - С. 140-169.
Черный Саша. Собрание сочинений: В 5-ти т. / Т.А. Горькова (гл. ред.), А.С. Иванов (сост., подгот. текста и коммент.). - М.: Эллис Лак, 1996. - Т. 1: Сатиры и лирика. - 464 с.