Досить живописно, скульптурно, із залученням кіноатрибутики подає автор картину втечі Мамариженого коня Гевора на двох передніх ногах (бо задні сплутані). Незвичайне видовисько тіла коня, який біжить в степ на передніх ногах підкреслено оціпенінням татар: «Татарська сторожа вклякла. Попадала і повмирала» [2, с. 213].

Вміння юних героїв Вінграновського перейматися відчуттями, болями і горем інших, слабших - чи то тварин, чи то людей, характеризують оповідання «Бинь-бинь-бинь...» та «Гусенятко». Наприклад, коли хлопчик разом із своїм собакою Нериком вигрібає із мишачих нір зерно, щоб сім'я не померла з голоду, то не звертає особливої уваги на мишачі укуси, але застерігає свого чотириногого друга: «Тільки не їж! Бо Рятушняччин кіт одну з'їв і здох. Не їж» [2, с. 222]. Здатність героя не перейматися надто невеликими тілесними ушкодженнями передається і у спогадах, як його привалило гарбою соломи: «Лежу на землі, а на мені гарба соломи. Тепло, тільки погано дихати. А устюки, прокляті, за шию кусь-кусь» [2, с. 222].

Антилюдський характер війни через сприйняття буденних клопотів дитини передано в епізоді споглядання на кострища, де померзлі ластівки були циганами використані для запікання теляти, схованого від німців героєм твору. Хлопчик, якого мама навчала співчувати циганам, зустрівся з наслідками їхньої вимушеної жорстокості і відчував душевний біль. Йому гірко було споглядати на ластівок: «Крильця лежать обгорілі, голівки і лапки» [2, с. 226]. Тут доречне вживання пестливих суфіксів, адже йдеться про хлопчика, який любить і оберігає все живе. А тут такий жах: «...у ластів'ячому попелі лежать кісточки і копитця нашого бині...» [2, с. 226].

Оповите ніжністю до маленької пухнастої істоти, образ якої знайомий кожній українській дитині з дитячих казок, змалювання народження гусеня: «Гусенятко розплющило одне очко, потім друге, пискнуло і - народилося» [2, с. 226]. Письменник передає картини, які споглядав ще хлопчиком, а тепер дорослим леліючи і поглиблюючи ту давню ніжність вже підсилену пережитими батьківськими почуттями. В оповіданні «Гусенятко» «все непідробне і справжнє» [6, с. 136]. Справжній і татового Гусенятка портрет, де воно запримітило і сторожкі очі, і високу очеретяну шию, яка реагувала на всі можливі небезпеки для сина і себе. Подано автором і відчуття захищеності, родинного тепла: «Мав тато і високі, м'які сірі груди, Гусенятко пірнуло в них, і так йому стало тепло, що воно відразу ж заснуло знову» [2, с. 228].

Міцність тіла, жадоба до життя гусака-вожака, Гусеняткового тата, окреслюється в епізоді його боротьби з річковою течією, коли рятує своє гніздо з сином [2, с. 232].

Загалом, зрослий в атмосфері любові, щирих почуттів М. Вінграновський, у своїх дитячих творах акцентував самодостатність дитячої особистості. Його звернення до проявів тілесності дітей є складовою гармонійного світу, почасти досить ідеалізованого. Як і у його вчителя О. Довженка. Єдність духовної і тілесної краси характеризує його юних героїв, які здатні збуджувати почуття добра і любові у читачів, як дітей, так і дорослих.

Очевидно, що проблема єдності тілесності і духовного, характерна для спадщини Миколи Вінграновського, має бути у подальшому розглянута і на більшому літературознавчому тлі із залученням до аналізу його роману «Северин Наливайко» та інтимної лірики. Йдеться і про студії над проблемою у плані національних ідеалів тілесності і духовності.ЛІТЕРАТУРА

Вінграновський М.С. Вибрані твори: У 3 т. - Т. 1. Поезії / Вступна стаття Т. Салиги. - Тернопіль: Богдан, 2004. - Серія «Маєстат слова». - 400 с.

Вінграновський М.С. В глибині дощів. - К.: Рад. письменники, 1985. - 256 с.

Гомілко Оксана. Метафізика тілесності: концепт тіла у філософському дискурсі. - К.: Наукова думка, 2001. - 340 с.

Декарт Ренэ. Описание человеческого тела // Декарт Ренэ. Избранные произведения. - М.: Госполитиздат, 1950. - С. 545-701.

Мид М. Культура и мир детства. - М.: Главная редакция восточной литературы изд-ва «Наука», 1988. - 429 с.

Салига Тарас. Микола Вінграновський. - К.: Рад. письменники, 1989. - 167 с.

Слабошпицький М. «Сюжет нервів, вболівань, радості...» Проза М. Вінграновського // Вітчизна. - 1986. - № 11. - С. 174-178.

Славова М. Попелюшка літератури. - К.: ВПЦ «Київський унівеситет», 2002. - 82 с.

Собчук Л.В. Пам'ять з часів війни (багатосуб'єктна гетерогенна нарація у художньому світі М. Вінграновського: повість «Первінка» і новели «Бинь-бинь-бинь...», «Наш батько» // Герменевтика і проблеми літературознавчої інтерпретації. Монографія / Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка; за ред. Р. Гром'яка. - Тернопіль, 2006. - С. 239-52.

Старовойт Л.В. Своєрідність художнього світу дитинства в прозі Миколи Вінграновського // Науковий вісник Миколаївського державного університету. Вип. 14. Філологічні науки. Збірник наукових праць. - Миколаїв, 2007. - С. 117-122.

Юнг Карл. Дух и жизнь / Пер. с нем. - М.: Практика, 1996. - 560 с.