Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





УДК 82

УДК 82.09:7.036.2

Кондратюк Л.М., аспірантка відділу компаративістики Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка Національної академії наук України

Імпресіонізм як зона взаємодії художніх мов різних мистецтв

Однією з тенденцій сучасного літературознавства є дослідження контактних зон у контексті європейських стилів. Серед них чільне місце займає імпресіонізм. Метою даної статті є розгляд впливів та взаємовпливів імпресіоністичного стилю в мистецтві, музиці, літературі.

One of the tendencies in the modern literary criticism there is a research of the contact areas in the context of European styles. Impressionism plays a major role among them. The purpose of this article is consideration of influencing and inter influencing of impressionistic style in art, music and literature.Кінець ХІХ - початок ХХ століть характеризується в літературах розмаїттям стильових напрямів і течій. Саме в цей час розвивається та утверджується новий у своїй основі міметичний стильовий напрям - імпресіонізм. Імпресіоністичні тенденції далеко не завжди можна чітко вирізнити в творчості того чи іншого письменника. І це цілком зрозуміло, тому що в чистому вигляді стилі не існують, особливо в літературних творах. Це і спонукає до поглибленого вивчення імпресіонізму в художніх мовах різних видів мистецтв.

Художній текст імпресіоніста - це не об'єктивна картина світу, а система складних суб'єктивних вражень про нього, яскраво забарвлена творчою індивідуальністю митця. Особливо вразливі імпресіоністи до чуттєвої краси світу; вони чудово відтворювали природу, її красу, розмаїтість і мінливість життя, єдність природи із людською душею.

Однією з тенденцій сучасного літературознавства є дослідження контактних зон у контексті європейських стилів. Серед них чільне місце займає імпресіонізм.

Метою даної статті є розгляд впливів та взаємовпливів імпресіоністичного стилю в мистецтві, музиці, літературі.

Імпресіонізм став новим етапом у живописі та мистецтві взагалі. Цілісність принципів формального вираження - ось що є важливим, коли ми говоримо про це художнє явище. Все те, що в живописі розуміється під словом "живописне" на противагу пластично-лінійному - невизначеність і розпливчастість форм, відсутність контурів, площинне трактування - ці і подібні їм моменти характерні для імпресіоністичного стилю в літературі.

У мистецтвознавстві давно з'явилося устремління визначити імпресіонізм як систематичне перенесення ілюструючих засобів одного виду мистецтва, а саме - живопису, в іншу галузь мистецтва. Імпресіонізм не є спеціальним фактором лише живопису, а є течією, характерною для епохи кінця ХІХ - поч. ХХ століть, що знайшла свої характерні риси в поетиці скульптурного, музичного, літературного імпресіонізму і була перенесена з художнього мистецтва. Зберігаючи специфічні риси кожного з видів мистецтв, імпресіонізм проявляється в них спільними принципами художнього зображення.

Науковою точкою зору є дослідження російського імпресіонізму Л.Усенко, яка у своїй монографії не лише ретельно досліджує спільні риси російського імпресіоністичного живопису з літературою, але й доводить, що "живопис був першим системним етапом розвитку імпресіонізму в Росії. Література рухалась за ним, являючи собою своєрідне продовження і розвиток його основних принципів" [11; 20].

Поетична "модель" імпресіонізму залишається незавершеною, якщо ми не визначимо основні риси подібності імпресіонізму в живописі з імпресіоністичним стилем у музиці та з імпресіонізмом у поетиці словесного мистецтва. Останнє для цього дослідження є найбільш важливим.

Як імпресіоністичний живопис впливав на літературу, які саме особливості імпресіонізму в зображальному мистецтві були спільними для поетики прози, що розвивалась у рамках того самого художнього явища?

Мистецтвознавці не раз визнавали неоднозначність імпресіонізму в різних сферах мистецтва. Так, літературознавець І.Корецька відзначає: "У сфері живопису вклад імпресіоністів давно визначений: творчість Ренуара, Моне, Піссарро і їхніх соратників оцінюється сьогодні як новаторський і прогресивний етап у художньому розвитку. Щодо літературного імпресіонізму, то він продовжує викликати інколи насторожене, якщо не негативне ставлення, і міра його внеску в словесне мистецтво нового часу залишається спірною" [8; 208].

Складність її полягає в тому, що питання про співвідношення реалізм - імпресіонізм по- різному розглядається в історії живопису та літератури. Якщо історики мистецтва розглядають імпресіонізм як нову стадію розвитку реалізму в живописі, то в історії літератури назва „імпресіонізм" затвердилася за однією з гілок модернізму.

Немає сумнівів у тому, що імпресіонізм збагатив зображальні мистецтва (перш за все, живопис), а також музику, більше, ніж літературу, тому що домінуючий в імпресіоністичному баченні світу чуттєвий момент естетичного сприйняття реальності відповідає природі живопису і музики більшою мірою, ніж специфіці літератури. Аналогічно характеризує стан цієї проблеми і Л.Андреєв: "Окреслювати в один ряд живопис і словесне мистецтво немає потреби, - пише критик. - Навпаки, своєчасно потрібно нагадати про їхні відмінності. У силу цих розбіжностей у живописі імпресіонізм безсумнівний, у літературі - доводиться його розшукати. Насправді може виникнути запитання: чи існує імпресіонізм у словесному мистецтві настільки очевидно, як і в мистецтві живопису?" [1; 33-34]. Справа в тому, що терміном "імпресіоніст" нерідко позначають письменників різних за естетичними принципами і творчими завданнями. Наприклад, Гольц, Шляор, Демель, Гауптман, Ст.Георге, Томас Манн, Рільке, Альнтерберг, Шніцлер - у Німеччині та Австрії, брати Гонкури, Малларме, Вер- лен, навіть Бодлер - у Франції, Оскар Уайльд, К.Менсфілд, Дж.Мур, Дж.Гіссінг - в Англії, Кнут Гамсун - у Норвегії, А.Чехов, Б.Зайцев, І.Бунін, М.Горький - у Росії, М.Коцюбинський, В.Стефаник, О. Кобилянська, М.Хвильовий, М.Яцків, Н.Кобринська - в Україні, багато хто з літературознавців усіх цих письменників називає імпресіоністами.

Отже,


Сторінки: 1 2 3 4 5 6