Для того, щоб встановити темпоральні розбіжності вищезгаданого оригіналу та його українського "твору-побратима", нам слід піддати компаративному аналізу три основні часові віхи: час існування оригіналу, час існування перекладу, внутрішній час твору.

Під часом оригіналу ми маємо на увазі час творення ідеї роману "Oliver's Story", час його безпосереднього написання та функціонування. Окрім того, важливою характеристикою цього відрізку епохи є час автора - зі своїми законами та нормами, згідно з якими живе письменник і який частково впливає на характер культурних надбудов, що видозмінюють первинну мову. Тут важливими є освіта автора, коло його уподобань, покоління, до якого він належить, його соціальний статус тощо. Те, яким чином "впадуть ці карти", і визначатиме суть твору.

Ерік Вулф Сігел народився 16 червня 1937 року в Нью-Йорку. За роком народження він мав би належати до "мовчазного покоління", яке, за визначенням Кшиштофа Зєльке, "відоме своїм підпорядкуванням усім обов'язковим правилам 50-х. Це покоління бойскаутів і бюрократів" [3; 8]. За своїми поглядами, що чітко проглядаються крізь призму його творів, автор "Oliver's Story" скоріше мав би належати до наступного після "мовчазних" "ідеалістичного покоління "бумерів", представники якого задля втілення власних ідеалів протиставились владним елітам. Бунт цього покоління у 60-х роках трансформував культуру Америки, а відтак і всього світу. Тільки один з 16 чоловіків покоління бумерів служив у В'єтнамі. Решта, як і Президент Клінтон, ухилилася від набору до війська" [3; 8]. Події саме цього періоду історичного часу послужили канвою для розгортання сюжету "Oliver's Story". Америка середини 60-х років минулого сторіччя - це країна, яка попри соціально- побутовий безлад у "власному домі" (із існуючим безробіттям, расовою дискримінацією, обмеженим асигнуванням освіти, системи охорони здоров'я та будівництва житла) намагалась будувати нове суспільство в інших державах (наприклад, у В'єтнамі). Основними формами протесту проти агресії у В'єтнамі були марші, демонстрації, уникнення призову, спалення призовних карточок та критика у пресі, що залишило у свідомості молодого письменника та науко - вця глибокий незабутній слід..the high court rulings are ambiguous! How can they in O'Brien v. U.S. say that it's not symbolic speech to burn a draft card and turn right around in Tinker v. Des Moines and rule that wearing armbands to protest the war is 'purest speech'. What the hell, I ask you is their real position? [8; 49].

.ухвали Найвищого суду викликають сумнів! Як можна у справі "О'Брайєн проти США" твердити, що заклик палити призовні картки - не є символічнийм а в справі "Тінкер проти Де Мойна" зайняти прямо протилежну позицію і заявляти, що носити нарукавні бинди на знак протесту проти війни - це "просто виражати невдоволення". Яка, в біса, спитати б, їхня справжня позиція? [7; 27].Закінчивши Гарвардський університет у 1958 р., Ерік Сігел у зовсім юному віці здобув ступінь професора порівняльного літературознавства у Йєлі. Студенти його заняття не просто любили, а обожнювали, називаючи їх "зірковими". Перебуваючи у постійному контакті з молодіжною генерацією "бумерів", до якої він сам належав, Сігел не міг не відзначити їхньої стурбованості ситуацією, що мала місце в культурі США в 1960-х роках у романі-продовженні до голосної всесвітньо відомої "Love Story".

Перебуваючи у часі автора, який є "формою (способом) зображення героя і його життя", важко передати весь хід історії людства на словах, а відтак "потрібне художнє стиснення часу. (...) відповідно, художній час - це завжди перетворення реального часу, але нелінійне, що пояснюється специфікою художнього образу і авторською концепцією (ідеєю), яка творчо синтезує суб'єктивні та об'єктивні начала, організовує предметний шар твору, мову та композицію як ціле" [6].

У контексті авторського часу, що безпосередньо пов'язаний із часом існування оригіналу, варто окреме місце відвести внутрішньому часу твору із багаточисленними його ознаками та функціями. На нашу думку, його основними формами існування є час фабульний та сюжетний час. "Фабульний час у тексті збігається з календарним, він не ущільнюється і не розтягується, інформацію про нього читач сприймає логічно, в конкретності протікання, фіксуючи крайні точки процесу. Фабульний час - це час прямолінійний і незворотний. На відміну від фабульного, сюжетний час може уповільнюватися чи прискорюватися, рухатися обернено, зворотно, зигзагоподібно, переривно. Фабульний час існує тільки всередині сюжетного часу, в художньому синтезі - дослідити, вичленити його можна тільки аналітично" [5; 704-705].

Крайніми точками фабульного часу роману "Oliver's Story" є червень 1969 року та грудень 1976-го, єдино вказані автором на початку першого та останнього розділів твору. А це, при першому контакті з книгою, наштовхує на думку про те, що в руках у нас роман із щоденнико- вим обрамленням.

Хронологічне датування подій оригіналу, зрозуміла річ, не завдало великих труднощів перекладачеві (наприклад, "June 1969" [8; 1] - "червень 1969р." [7; 3], "one December morning" [8;5 ] - "ранком грудневого дня" [7; 5]). Але в іншому фрагменті тексту зауважуємо невідповідність датування в оригіналі й перекладі, яка призвела до серйозного порушення в передачі семантичного, метафоричного плану й втрати національно-патріотичного змісту. Незначна мовна помилка кардинально змінила суть сказаного автором першотвору. Не варто зайвий