УДК 821.111-311.6.09

Сизоненко Н.А., аспірантка Київського національного лінгвістичного університету

Постмодерне переосмислення топосу зустрічі Старого та Нового світів у романі Дж. Вінтерсон "Якої статі вишня?"

Стаття присвячена постмодерному історіографічному роману як точці перетину історії та літератури в контексті постмодерної сучасності з властивою їй епістемологічною непевністю, ідеологією плюралізму та визнанням розбіжностей. Метою статті є дослідження постмодерного переосмислення і переписування зустрічі двох світів, культур і дискурсів у романі британської письменниці Дж. Вінтерсон "Якої статі вишня?". В романі відбувається гра з минулим Англії, зокрема періодом освоєння Англією американських земель, та художньо зображується взаємовплив культур. "Якої статі вишня?" є яскравим прикладом текстуалізації контактів у культурному просторі загалом та художньому тексті зокрема.

The article deals with postmodern historiographic metafiction as intersection of literature and history in the context of postmodernity with its epistemological indeterminacy and pluralistic ideology. The article is aimed at exploring postmodern re-writing and re-thinking of the encounter between the Old and the New Worlds, cultures and discourses in the novel by British writer J. Winterson Sexing the Cherry. The novel depicts the interaction between cultures playing with historical background of the period when England domesticated the lands of the New World. Sexing the Cherry is a vivid example of textualization of contacts in fiction and cultural space.Стаття присвячена постмодерному історіографічному роману як локусу перетину історії та літератури в контексті постмодерної сучасності з властивою їй епістемологічною непевністю, ідеологією плюралізму та визнанням розбіжностей. Дослідженням різних художніх варіантів постмодерністського переписування історії займалися Лінда Хатчон, Сюзанна Онега, Річард Тодд, Елізабет Уесселінг, Морін Даффі, Вален- тайн Каннінгем та ін. Метою статті є дослідження постмодерного переосмислення й переписування зустрічі двох світів, культур і дискурсів. Предметом є роман британської письменниці Дж.Вінтерсон "Якої статі вишня?" Манера авторки може видатися дещо різкою, навіть грубою, але, можливо, це є її викликом "ввічливості", яка превалює в жіночому письмі Великобританії [14; 347]. У своїх романах вона не тільки змушує нас прислухатися до "традиційно не почутих жіночих голосів", але й домішує до історичної обстановки фантастичні та міфічні моменти. Її творам значною мірою притаманні поліморфізм та андрогінність, які, за Хассаном, є одними з характерних рис постмодернізму.

У романі відбувається гра з минулим Англії, зокрема, подіями Громадянської війни XVII ст. Окрім цього, авторка значну увагу приділяє періоду освоєння Англією американських земель та художньо зображує взаємовплив культур. "Якої статі вишня?" є яскравим прикладом текстуалізації контактів у культурному просторі загалом та художньому тексті зокрема.

"На карті Атлантика - це три великі течії, повітряні й морські, три розлогі еліпси. Для того, щоб по ній плавати без витрати зусиль, досить розумно використати напрями течій і вітру: тоді вони приведуть вас до місця призначення..." [3; 348]. Так трапилося з Колумбом, і відтоді на службу людині були поставлені моря й простори світу. Простір - це виснажлива протяглість, і "...попервах навіть спостерігалася певна безпорадність, своєрідна немічність Європи перед обличчям надлюдського завдання..." [3; 347]. На те, щоб відтворити себе на тому боці Атлантики, Старому світові знадобилися століття. "В житті всіх інших суспільств вплив Заходу мало-помалу перетворився на визначальну соціальну силу" [9; 143].

Зазвичай, зустріч двох світів зображувалася в рамках першовідкриття, завоювання та поневолення. В добу постмодерну, коли під перегляд потрапили всі узвичаєні істини, значною мірою було переосмислено значення перших контактів між європейцями та корінним населенням американського континенту. В плані потрактування завоювання та поневолення серйозних змін не відбулося, а от феномен першовідкриття переглядався з огляду на мовні бар'єри, культурні кордони та різність дискурсів двох сторін контакту. "Найвідчутнішим знаком неповноти осягнення світу під час перших подорожей була неможливість зрозуміти чи бути зрозумілим" [11; 24]. Відчуваючи культурний шок від несхожості культур, європейці використовували звичні інтелектуальні концепти для вписування цілого континенту до власної історії та дискурсу.

Будь-яка людина живе переважно в рамках власного досвіду, тому з часом вона опиняється в пастці своїх здобутків та знань. Перші дослідники Америки були, як правило, малограмотними, і навіть серед "прокладачів шляхів" рідко зустрічалися ті, хто володів пером. Свій досвід вони нав'язували корінному населенню, не маючи змоги зафіксувати досвід та знання іншої сторони діалогу. Малограмотність призвела до переваги матеріальних артефактів над літерами, а іноді траплялося, що навіть освічені люди надавали перевагу речам перед текстами. "15 березня 1493 року... Колумб привіз до Іспанії звістку про відкриття ним нових земель на Заході, декількох небачених ще в Європі островитян, дивні рослини, плоди та пір'я дивовижних птахів" [6; 23].

Один із засновників "нового історизму" С.Грінблатт, досліджуючи перші зустрічі Старого та Нового світів через нове прочитання документів того часу, постійно наголошує на бажанні отримати матеріальне свідчення контакту. Так, англійський дослідник Півночі XVI ст. капітан Фробішер під час свого плавання насильно захопив ескімоса, котрий став найціннішим надбанням експедиції. Незважаючи на взаємне нерозуміння, ескімоса як тварину показували єли- заветинцям у клітці, і він "перетворився на матеріальний доказ існування Іншого" [11; 112].

Зазвичай, зоною зустрічі двох дискурсів виступав Новий світ з усіма його дивовижними для європейців речами, на які з подивом дивилися мешканці Старого світу,