Описуючи подорожі Джордана, Вінтерсон художньо переписує згадки про нові землі, занотовані мандрівниками пізнього Ренесансу. Місця, які відвідує Джордан, мають символічне значення. Свого часу Дж.Свіфт у "Мандрах Гуліве- ра" через злиття реальності, сатири на неї та розповідей про фантастичні подорожі створив власний світ, який був метафоричним зображенням тогочасної Англії. Дж. Вінтерсон, домішуючи фантастику до реальності, створює власний хронотоп. На думку Р.Тодда, фантастичні сюжети авторки є рідкісним для Великобританії прикладом магічного реалізму, який зазвичай асоціюється з Латинською Америкою [14, 347].

Мобільність індіанців зображується через образ міста, мешканці якого примирили два бажання в своєму житті, а саме - залишатися на одному місці й покинути його назавжди. Такі дві моделі буття визначають розуміння людьми свого минулого, теперішнього і майбутнього. "Походження цих двох архетипів сприйняття часу... може бути пояснене на основі концепції французького етнолога А.Леруа-Гурана про зв'язок між способом життя первісних людей та типами їхнього сприйняття просторово-часових реалій. Згідно з нею існують два типи сприйняття навколишнього світу: динамічне (маршрутне), пов'язане з рухом через простір, та статичне (радіальне) - сприйняття простору у вигляді концентричних кіл, що згасають на обрії" [7; 18].

Багатомовність американського континенту перетворюється на образ міста, де кожне слово отримує матеріальну форму, начебто вимагаючи права на існування, і відправляється в мандри над будівлями. Слова з усіх сил противилися стиранню, як свого часу корінне населення нововідкритого континенту противилося процесу замовчування свого існування, особливо якщо взяти до уваги відсутність у них письма: "Різниця між людьми, котрі мають письмо, і між тими, що не мають, ... стала вирішальною в дискурсі Нового світу" [11; 57].

Іншим дивовижним фруктом, завезеним в Англію, був ананас. У романі Джордан привіз його після тринадцяти років мандрів по світу: "Сьогодні прибув ананас. Джордан ніс його в руках, неначе то було жовте немовля; ...він вирішив розрізати його навпіл. Він ще не встиг навіть нагострити ножа, коли містер Роуз, королівський садівник, простягся на столі, благаючи розрізати себе навпіл замість ананасу. Всі, хто були на святі, зареготали, а король, попрохав містера Роуза зачекати зі своєю жертвою. Врешті-решт, це ж лише фрукт. Зачувши ці слова, містер Роуз вистромив голову між тарілок і нагадав зібранню, що це історична подія" [17; 104]. Важливість цього випадку письменниця підкреслює через використання активного стану дієслова: ананас не привезли, а він прибув. Вона також подає опис картини, на якій садівник представляє королю ананас, чим зберігає історичну важливість події. У той же час авторка ніби переписує картину, оскільки з полотна невідомо, хто справжній герой, адже не містер Роуз привіз фрукт до Англії. Маргіналізована до цього фігура мирного дивакуватого першовідкривача- дослідника виводиться на роль головного героя роману.

Перші поселенці в Новій Англії та Віргінії вже сповістили метрополії про умови життя, флору та фауну нових земель у літературі заохочування ("promotion literature"), де основною метою славослов'я на адресу благодатної природи було залучення якомога більшої кількості поселенців до колонії: ідеологічні мотиви глибо - ко приховані за переднім планом описів дивовижних звірів та рослин. Вінтерсон пропонує нам власну картину сприйняття новизни в Європі, коли увага центрується не на владі та політиці, а на знайомстві з природою та її освоєнні. На думку Ф.Броделя, іноді навіть запах національних страв може воскресити в пам'яті обличчя цілої цивілізації [2; 42]. Так і в випадках з бананом і ананасом, коли за ботанічними екзотами бовваніли далекі культури, землі, цивілізації.

Симбіоз, гібридизацію надбань двох світів показано в романі через процес прищеплення вишні, проведений Джорданом. Це мистецтво так його вразило, що він подумки мріє про прищеплення на себе чогось від свого вчителя і того нового безмежного світу, який відкривається перед ним у мандрах. Він є уособленням ренесансної людини з його пристрастю до подорожей, до всього нового, до дивних міст, які не викликають його подиву. Його не лякає безмежність океану та світу. Він не жахається того, що деякі міста можуть рухатися, що вони існують в одному часовому просторі й не існують в іншому, що в одних містах на небі слова замість хмар, а в інших найсуворіший злочин - кохання.

Дресирувальниця - інший тип ренесансної людини. Вона теж цінує знання та новизну, але не в такій мірі, як її прийомний син. Її час був трагічним часом. Відбувалися колосальні зміни в суспільстві, ламалися феодальні засади. Це все обернулося затяжними війнами, важкою боротьбою між старими і новими силами, в якій вона взяла участь. Історичний конфлікт роялістів- кавалерів та "круглоголових" пуритан є за своєю суттю чоловічим, але Вінтерсон надає йому іншої статі, залучаючи до нього Дресирувальницю, яка виступає на боці Стюартів. Р.Тодд вважає, що її участь у війні саме на королівському боці є утвердженням сили колись зруйнованого, а