Таким чином пізнє Відродження представлене нам з двох точок зору, які настільки переплітаються між собою, створюючи двошарову розповідь, що ми іноді запитуємо себе: чий це текст, Дресирувальниці чи Джордана. Тим паче, що стиль письма, притаманний їм, буде легко впізнаватися читачем лише згодом. Вінтерсон часто використовує власний займенник "я", уникаючи вказівок на імена: прийом, який можна пояснити бажанням більш суб'єктивізувати мовлення персонажа. Тому поліграфічні образи банана для Дресирувальниці та ананаса для Джордана, що завжди передують оповіді, здаються досить слушними для читацького співвіднесення тексту та його продуцента. Н.О.Соловйова зауважує: "Постмодерністське мистецтво надзвичайно еклектичне: воно може використовувати живописні та поліграфічні ефекти та образи" [8; 62]. Фрукти як метафоричні символи невгамова- ного бажання уособлюють пошуки протагоністами своєї другої половини, що, за давньогрецьким міфом, має бути представником іншої статі.

Значення даних символів зростає в останній частині роману з досить розмитим хронотопом - "Декілька років по тому". Варто зазначити, що до цього рік і місце подій вказувалися мало не на початку кожного розділу тексту. На останніх сторінках описуються події сьогодення і вже в Сполучених Штатах Америки. Зрештою, що значать три століття в порівнянні з історичним часом? Дійсно, лише кілька років.

Ми бачимо ананас і банан, розрізані навпіл. Першою йде розповідь Джордана, і ми раптом розуміємо, що це не Джордан! Схожий стиль, схожий символ, але події розповідають про сучасність, і хлопчика звуть Ніколас Джордан, він хоче служити на флоті, бути героєм, цікавиться, як почуваєш себе, коли привозиш додому щось нове. Коли настає черга розповіді Дресирувальниці, ми не дивуємося розрізаному бананові, а перша фраза багато робить зрозумілим: "Я жінка, яка втрачає розум. Я жінка, яка має галюцинації. Я уявляю, що я здоровенна, грубезна гіга- нтша..." [17; 122].

Розщеплення свідомості, дифузія - явище множинності позицій в історії представлення. Людина постмодерної сучасності втягнута в події далекого минулого, контексту уявного, проте можливого для реалізації своїх намірів та ідей. Ті події могли наснитися або бути галюцинаціями, але основне в них - розмір. Завдячуючи своїм гігантським розмірам, жінка могла правити правосуддя в минулому і уявити можливість цього в теперішньому. "На жаль, не існує раблезіанських вимірів для гніву" [17; 124]. Її гнів спрямований супроти промислових гігантів, що забруднюють навколишнє середовище. Ренесансне зацікавлення ботанікою, травами та медичними препаратами розвинулося в професію хіміка, якою оволоділа дівчина, котра в мареннях бачить себе Дресирувальницею. Прагматичне ставлення до природи поселенців Нового сві- ту трансформувалося в поступове її ігнорування та десакралізацію. Англія, яка на середину XVII ст., після першої індустріальної революції, перетворилася на найвпливовішу державу Європи, разом із пуританськими засадами експортувала в колонії політику безжального завоювання, підкорення та освоєння нових земель. Як зазначав А.Тойнбі, починаючи з другої половини ХVII ст., Захід загалом мав таку приголомшливу перевагу в силі над рештою світу, що за межами власного кола західні держави й справді могли ні з ким не рахуватися [9; 143].

З огляду на це стає зрозуміло, чому в романі Вінтерсон Дресирувальниця, проживаючи насправді в Америці ХХ ст., марить про Англію ХШІ ст. Саме там вона вбачає коріння формування держави, в якій "...уява цілого народу спрямована в суто кількісний бік" [5; 63]. Тому, на думку Вебера, капіталістичний, господарчий лад - це колосальний космос, у який кожна окрема людина закинута від народження і межі якого як окремий індивід змінити не вільна [5; 51]. Таким є сьогоднішнє американське суспільство, з яким бореться протагоністка, невдало атакуючи уособлення багатства та влади - фабрику Кока-Коли та Пентагон. У двох останніх розповідях ми бачимо символи Дресирувальниці й Джордана, банан і ананас, знову цілими. Оповідачі знайшли себе, як це трапилося з мандрівником і дослідником, котрий у диму Лондонської пожежі натрапив на своє власне обличчя: для того, щоб стати повним, треба знайти половинку себе, свої думки, свій світ.

Література

Бейклесс Дж. Америка глазами первооткрывателей. - М.: Прогресс, 1969. - 408 с.

Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, ХV-XVШ. Том 1. Структура повсякденності: можливе і неможливе. - К.: Основи, 1995. - 543 с.

Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV-XVШ ст. Том 3. Час світу. - К.: Основи, 1998. - 631 с.

Буркхардт Я. Культура Италии в эпоху Возрождения. - М.: Интрада, 1996. - 528 с.

Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. - К.: Основи, 1994. - 261 с.

Магидович И.П., Магидович В.И. Очерки по истории географических открытий. В 5-ти т. Т. 2. Великие географические открытия (конец ХV - середина XVII в.). - М.: Просвещение, 1983. - 399 с.

Павленко Ю.В. Історія світової цивілізації: Соціокультурний розвиток людства. - К.: Ли- бідь, 2001. - 360 с.

Соловьева Н.А. Вызов романтизму в постмодернистском британском Романе // Вестник Московского университета. - 2000. - Сер. 9. Филология. - №1. - С. 53-67.

Тойнбі А. Дослідження історії. Том 2. - Київ.: Основи, 1995. - 406 с.

Харитонович Д.Э. Мипёш №уш. Первоздан-

Таким чином, дослідивши елементи постмодерного переписування топосу зустрічі Старого та Нового світів у романі Дженетт Вінтерсон, можемо визначити, як змінено стереотипні контактні зони даного мотиву:

акценти з нововідкритих земель зміщені на Старий світ і