УДК 821.161.2-311.6.09

Підопригора С.В., аспірантка Миколаївського державного університету ім. В.О. Сухомлинського

Романний триптих "Вогненні стовпи" Р. Іваничука: від авторського жанрового визначення до змісту

У статті розглядається своєрідність авторських жанрових визначень романного триптиха "Вогненні стовпи " Р.Іваничука, а саме: романний триптих, легенда, притча, реквієм. Наголошується їх пов 'язаність зі змістовим наповненням та поетикою творів. Оригінальні авторські жанрові визначення твору та його частин виконують роль своєрідних смислових орієнтирів, які сприяють кращому розумінню авторської концепції, направленої на підкреслення значної ролі Української Повстанської Армії у подальшому здобутті Україною незалежності.

The paper considers originality of the author's genre definitions of the novelistic triptych Flame-coloured poles by R.Ivanychuk namely: "novelistic triptych", "legend", "parable", "requiem". Their connection with semantic meaning and the poetics of the work is studied. The original author's genre definitions of the work fulfill the role of special semantic reference points, which promote better understanding of the author's conception, directed to the accentuation of the important role of Ukrainian Rebellious Army in following independence of Ukraine.Серед спадщини письменників - творців вітчизняного історичного роману - варто виділити доробок Р.Іваничука. Творчість митця як історичного романіста розпочалась наприкінці 60-х років ХХ століття, коли історичний роман переживав істотні перетворення і "на зміну роману панорамному, епічному, який розкривав класові колізії суспільства минулих епох, - зауважує В.Чумак, - приходить роман аналітико- психологічний, філософський, з підключенням найрізноманітніших жанрово-стилістичних рішень - міф, притча, сповідь, легенда, травестія" [19; 15]. Зазначені жанрово-стилістичні рішення, а також використання авторами художньої параболи, алегорії, казки продовжують збагачувати форми оповіді сучасної історичної прози і сприяють появі таких жанрових визначень як роман-міф, роман-притча, роман-парабола тощо.

У циклі історичних творів "Меч і мисль" Р. Іваничука серед авторських жанрових визначень зустрічається роман-балада "Мальви" (1968); роман-псалом "Орда" (1991); триптих повістей "Смерть Юди" (1997), до якого входять апокриф або апокрифічний роман "Євангеліє від Томи", повість-студія "Ренегат", повість-візія "Смерть Юди"; химерний роман "Через перевал" (2004); романтична повість "Злодії та Апостоли" (2005).

Дослідники, аналізуючи твори Романа Івановича, звертали увагу на поєднання умовних та реалістичних форм художнього відображення дійсності, своєрідну притчевість оповіді, символізм, філософську та інтелектуальну направленість і на оригінальні авторські жанрові визначення творів, які певним чином говорять про зміст, особливості поетики та стилістики (С.Андрусів, М.Ільницький, А.Кравченко, Г.Насімчук, М.Слабошпицький).

Романний триптих "Вогненні стовпи" (2002) - це наступний крок письменника на шляху модифікації жанру історичного роману, як у плані вибору матеріалу, так і в художньому втіленні задуму. Триптих "Вогненні стовпи" вміщує перші художні твори у незалежній Україні про героїчну історію Української Повстанської Армії. Твір складається з трьох частин, поєднаних спільним ідейним змістом та мотивами: "Рев оленів нарозвидні", "Вогненні стовпи", "Космацький ґердан". Використовуючи особливі жанрові моделі романів - легенда, притча, реквієм, автор апелює до витоків національної свідомості, коренів нації.

Вивчення особливостей побудови та ідейної спрямованості художнього матеріалу в романі- легенді "Рев оленів нарозвидні" зустрічається у дослідницькій статті М.Дубини "Осмислюючи правду минулої війни" [6]. Дослідник наголошує, що минуле і сучасне "подається у нерозривному зв'язку. Навіть міфи тисячолітньої давності усвідомлюються у новому прочитанні" [2; 6]. Щодо притчі "Вогненні стовпи", то

М.Ільницький звертає увагу на її міфологічну наповненість та варіативність розгортання сюжету [6], що, на нашу думку, характеризує авторське визнання твору притчею.

У пропонованій статті ми ставимо за мету показати спорідненість авторських жанрових визначень (романний триптих, легенда, притча, реквієм) із змістовим наповненням та поетикою творів.

На відміну від традиційного визначення, яке застосовується до трьох прозових творів одного автора, що пов'язані між собою єдністю задуму та персонажами - трилогія, Р.Іваничук використовує термін "триптих", який може вживатися до творів живопису, графіки, скульптури і поезії [10; 218]. Обране на позначення прозового твору поняття вказує на ліричну якість романного полотна, що передбачає наявність суб'єктно- емоційного струменя.

Прозова форма твору і вказівка на широке охоплення життєвих подій, глибоке розкриття історії формування характерів багатьох персонажів виражається через визначення "романний". Визнання триптиха "романним" передбачає єдність трьох романів, поєднаних змістом.

Притчу ж "Вогненні стовпи" М. Ільницький [6] називає повістю. Вона й справді не включає всіх характерних ознак роману, які, до речі, не завжди обов'язкові: 1) наявність не менше трьох -чотирьох сюжетних ліній, серед яких одна має любовний характер; 2) обсяг, що дорівнює приблизно двомстам сторінкам тексту і більше; 3) наявність романного характеру, здатного до еволюції; 4) спроможність жанру до глибинного й масштабного аналізу психологічних, соціальних та політичних проблем [13; 116]. Із наведених ознак у притчі наявні останні дві, які, на наш погляд, і надають притчі, яка за обсягом є повістю, романної якості.

Поняття "триптих" традиційно входить до церковно-обрядової лексики. Так, Н.Пуряєва у "Словнику церковно-обрядової термінології" виділяє два значення триптиха -"1. Те саме, що пом'яник; 2. Складень із трьох образів" [14; 131]. Особливого змісту набуває перше значення - "книжечка, зошит або записка, у яку вписують імена живих та померлих осіб для поминання на Літургії, а також померлих осіб - для поминання на панахиді тощо" [14; 102]. Тобто мова йтиме про твір із трьох частин, які описують трагічні події з метою вшанування пам'яті померлих, нагадування про них живим.