В.Шевченко характеризує триптих як ікону, що складається з трьох частин [20; 363], ікона - це живописне зображення святих, богів. На основі цього визначення ми можемо зробити висновок, що у художньому світі твору діяння позитивних персонажів, а такими є жителі села Боднарівка, бійці УПА, прирівнюються до діянь святих.
У "Словнику мистецтв" триптих також визнається вівтарним образом [16; 12], центральним. Звідси виводимо твердження, що історія Української Повстанської Армії художньо трактується автором як одна із центральних для долі України.
Розглядаючи особливості поетики частин триптиха (легенда, притча, реквієм), варто виділити наявність лірико-романтичної тональності, закладеної у авторських жанрових визначеннях, які програмують певне сприйняття творів. Ліри- ко-романтична тональність виявляється у героїзації історії, художньому відображенні антонімії і безперервної боротьби протилежних сил і начал, ареною яких служить об' єктивний світ та душа людини, зверненні до пошуків людського ідеалу, що знаходиться у духовності, моральній вищості.
Жанрове визначення роман-легенда надає творові загадкової тональності, "відчутнішої історико-філософської глибини, а героям дивовижної монументальності" [11; 347].
Легенда, як відомо, - це літературний та фольклорний жанр. Розрізняють міфологічні, апокрифічні (християнські), ономатологічні, історичні легенди [12; 58]. Роман-легенда "Рев оленів нарозвидні" поєднує елементи різних типів легенд, що позначається на зовнішній та внутрішній організації твору. Християнські та історичні легенди (перекази) умовно становлять основний план оповіді, міфологічні слугують своєрідним фоном, який подекуди може виходити на перший план. Видається доцільним зупинитися на визначальних рисах кожного різновиду легенд та їх відображенні в романному триптиху.
Сюжетною домінантою легенд є дивне і фантастичне, характерні ознаки поетики - фантазія, метаморфоза, гіпербола, які визначають структуру та систему образів. Настанова на легенду дозволяє авторові використовувати факти, не підтверджені документами, доповнюючи своєю уявою, поєднувати їх з відомими йому легендарними мотивами, що може спричинити відхід чи зникнення реальної основи, яка набуває характеру незвичайного [17; 171].
Апокрифічна легенда - це уривки "житій", "страстей" святих, які зачитувалися під час церковної служби чи монастирської трапези в дні, що присвячувалися цим святим [8]. Через залучення елементів апокрифічної легенди автор наголошує на сакральності описуваних подій визвольної боротьби і людей, які брали в них участь.
Зверненням до християнського світовідчуття є зав'язка подій І частини триптиха "Рев оленів нарозвидні" на ідеї первородного гріха та його спокутуванні, мотив жертовності та сприйняття реальних подій через апокаліптичні візії.
Зазначимо, що відновлення позитивної оцінки релігійності розпочалося з 60-х років ХХ століття і стало результатом духовних пошуків діячів культури в рамках національно-культурної традиції [3; 7]. Особливого звучання релігійні, християнські мотиви у творчості Р.Іваничука набувають у 90-х роках ("Орда", "Смерть Юди"), ознаменовуючи епоху "переоцінки цінностей", коли духовні пошуки особистості не можуть обійти світоглядні питання, які набувають особливого значення.
Історичні легенди ХХ ст., значний масив яких почали становити перекази про дії УПА, знайшли своє художнє вираження у структурі не лише роману-легенди, а всього тексту твору. В.Сокіл, аналізуючи фольклорні матеріали Карпат, відносить до "легендарних" мотиви наповнення криниць тілами убитих повстанців [18; 111] та депортації до Казахстану, Сибіру окремих родин та сіл за участь у національно- визвольному русі чи симпатії до нього [18; 113] - це окремі ключові моменти, на яких акцентовано увагу автора у триптиху. Але загалом вся історії УПА визнається легендарною, підтвердження чому знаходимо на сторінках твору ("Маєш сучасний фольклор, народ уже оспівує новітніх опришків, а цей Андрусяк скоро обросте легендами, як Довбуш" [4; 327], "Надто високою ціною твориться легенда" [4; 331]), "легенда" вважається такою, що творила державність України ("...не романтична легенда творилася в часи боїв УПА, а незалежна українська держава, яка, моцуючись правічною силою, стає сьогодні на ноги й просвічується пам'яттю, у пройдених віках народженою." [4; 338]).
Ірреальний художній світ триптиха твориться на основі міфологічних легенд. Авторська оцінка поразок героїв також збігається з наявною у міфологічних легендах. Так, у легенді фактична поразка героя, що бореться зі злом, зазначає В.Давидюк, "обертається врешті-решт його перемогою і в композиційному, і в емоційному плані" [1; 158]. У легендах образи добротво- рців мають високий етичний зміст і висвітлюються із співчуттям та повагою. У романному триптиху підкреслюється високий моральний імператив чину УПА, який поразки не зменшують.
Міфологічні легенди вирізняються особливою поетичністю, підкреслюють вічність життя, розповідають про чудодійне перетворення людей на рослин, звірів, птахів (дівчина стає тополею, вдова чайкою, невістка - зозулею, чоловік - явором, дубом, каменем) - в чому знаходять відображення елементи язичницького світовідчуття.
Емоції людей персоніфікують природу. Вдова Марія, втішаючи хвору на сухоти дочку, говорить: "І ти не думай, доню, що той ясен. не був колись ставним парубком, а стрункі берези. то не дівчата., а от опришко орлом став, розлучниця зозулею, а нагідки невинними дітьми були; й олені - то колишні люди, а тому не можна їх убивати; живуть у наших лісах преріз- ні добрі й лихі привиди, то тільки так здається, що людина вмирає, насправді вона живе вічно, тому й вічне наше село" [4; 95], бо "усе живе вічне, тільки виглядом перемінюється" [4; 140]. По пущі ходить, шукаючи жертви, упириця баба Лісна, ховається серед дерев та співає весільних пісень білокоса Оксана, яка повісилась на власній косі через нещасливе кохання, у Язвиному урочищі живе мольфар Іван, що вміє