не претендує на жодну історичну "істину", а прагне лише врятувати від забуття світ, суб'єктивно прожитий персонажем, який більшою чи меншою мірою репрезентує його точку зору. Образ минулого, багатий, довершений і такий, що дає задоволення, завжди протиставляється баченню теперішнього, в якому немає нічого привабливого і немає жодної ілюзії. У романах Кушневича теперішній час завжди є часом поразки.
У всіх творах письменника присутній мотив, який критик Єржи Яржебський визначає як один із найблагородніших - мотив культурної спільноти націй-сусідів, інакше кажучи, мотив ідеальної ситуації, в якій культури, що контактують, підживлюють одна одну, в якій спільноти, що живуть поряд, відкриті до сприйняття впливів своїх сусідів і не прагнуть нав'язати свою гегемонію [2: 245].
Можливо, найкраще цей мотив розвинуто в романі "Зони" [7], точніше, в його першій частині "Знаки Зодіаку". Дія починається в тих самих місцях України, що і в романі "По дорозі до Коринфу", з тими самими героями. У "Знаках Зодіаку" автор відтворює зі справжньою майстерністю образ країни молодості протагоністів, міфічний час абсолютної злагоди багатонаціональної спільноти Східної Галіції, злагоди, яка пізніше була зруйнована війною та націоналізмами. Ку- шневич як витончений художник окреслює образи цієї складної спільноти, яка включає польських землевласників, українських і німецьких селян, єврейських комерсантів і міську інтелігенцію, польську, українську, єврейську. Автор приділяє окрему увагу тому, щоб голоси усіх національних груп, які входять до складу муль- тикультуральної Східної Галіції, були представлені однаково і щоб вони могли виразити своє бачення світу.
Образ рідної землі, який створює Кушневич, нагадує Аркадію, де всі нації живуть у мирі. Це образ часу невинності, оскільки він збігається з юністю героїв, чиї інтереси поки що не антагоністичні. Це ідеальне співіснування руйнується в момент, коли друзі дитинства, що разом грали, розважалися й насолоджувались безтурботним життям, входять у суспільне життя і внаслідок цього повинні ідентифікувати себе з соціальними макрогрупами з різними і навіть протилежними інтересами.
Втрата національної гармонії, яка відбувається на території колишньої багатонаціональної Австро-Угорської монархії і ще більш давньої й так само багатонаціональної Польщі Ягеллонів, - це метафора сумної утопії всесвітнього миру, про який мріє сучасний інтелектуал.
Рівновага, в якій живуть представники багатонаціонального "казана" східних кордонів Польщі між двома світовими війнами, описана Кушневичем із віртуозною майстерністю. Перша частина "Зон" побудована як оповідь від колективного наратора, що перетворює текст на своєрідну симфонію, закінчується образом останніх щасливих моментів перед катастрофою, коли жителі Аркадії ще не відчувають, що міфічна гармонія ось-ось зруйнується і зникне назавжди.
"Тоді комусь із нас раптом приспічило, [...] а другому так само захотілось, тож він пішов слідом на берег річки, в той самий час і інші, по черзі, один за другим, скільки нас тоді було, навіть Євген сміявся, що це заразне, а жаби обважнілі й товсті, огрядні й великі, як листя лопу- ха, почали стрибати з берега до води, відтак поливали ми їх, стоячи рядом, поціляючи в них із наших сікавок, з наших шлангів - двох римо- католицьких, одного греко-уніатського, одного євангелістсько-габсбурзького й одного ритуально обрізаного - сміючись і змагаючись, хто влучніше й далі, аж усі жаби пірнули, [...] тоді один за другим, скільки нас було, при цьому двоє в мундирах - Густе Остроріг і Конрад Ріхтер, а інші в цивільному, заховали ми нашу мисливську зброю і відійшли разом від нашої ще спільної річки, останній раз так у спільноті нічим не стурбовані, востаннє згодні у своїх поглядах і об'єднані у нашому Спільному Півдні..". [7: 185].
Література
BIENKOWSKI Z. Przyszlosc przeszlosci. Eseje. - Wroclaw: Wydawnictwo Dolnosl^skie, 1996.
JARZ^BSKI J. "Andrzej Kusniewicz - historia Fausta", en: Powiesc jako autokreacja. - Krakow: Wydawnictwo Literackie, 1984.
KUSNIEWICZ A. Slowa o nienawisci. - Warszawa: Czytelnik, 1956.
KUSNIEWICZ A. Diablu ogarek. - Warszawa: Czytelnik, 1959.
KUSNIEWICZ A. Moja historia literatury. - Warszawa: Panstwowy Instytut Wydawniczy, 1980.
KUSNIEWICZ A. Stan niewazkosci. - Krakow: Wydawnictwo Literackie, 1977.
Образний світ, створений Кушневичем, був запереченням тези комуністичної влади про моноетнічність і монокультурність польської нації [10: 20-21]. Письменник, який жив колись у землях, де відбувалися контакти різноманітних культур, релігій, мов, звичаїв, і відчував себе їхнім спадкоємцем, відмовився забути традицію діалогічної культури і присвятив свою творчість підтриманню життєздатності цієї культури через пам'ять. Образ Галіції Кушневича - це уявний ідеалізований міфічний простір, який не претендує на те, щоб відображати аутентичну реальність, але становить реальність бажану, ідеальну модель екзистенції. Він прагне спроможності співжиття, яке буде живим контрастом тій реальності, яку ми проживаємо.
KUSNIEWICZ A. Strefy. - Krakow: Wydawnictwo Literackie, 1972.
KUSNIEWICZ A. W drodze do Koryntu. - Krakow: Wydawnictwo Literackie, 1977.
SZARUGA L. "Pami^c Kresow" en: W^zel kresowy. - Cz^stochowa: Wyzsza Szkola Pedagogiczna w Cz^stochowie, 2001.
ULIASZ St. "O kategorii pogranicza kultur", en: O literaturze Kresow i pograniczu kultur. - Rzeszow: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2001.