У поезії Т.Федика небагато конкретно- предметних образів, які б мали символічне значення. Серед них варто виділити калину. Правда, у "Піснях про Канаду" калина не поетичний символ, а всього лише ягоди, які врятували від голоду людей: "приїхав я до фармера/ аж в зимі в гостину,/ не їв ніц що іншого/ лиш одну калину", "через калину баби в літі/ спідниці подер - ли,/ якби в зимі ї не мали/ з голоду б помер- ли"[1: 62]. Але для українця калина, що оспівана в народній поезії, має символічне - суто національне - забарвлення [2: 302]. Навіть якщо автор прямо і не вказує на винятковість якогось предмета чи образу, вони все одно сприймаються як слова-емблеми чи слова-сигнали, за якими читач ідентифікує приналежність свою і позицію автора у відношенні до себе.

Часто у творах використовується назва "Старий край" на позначення України. Це, на нашу думку, є однією зі складових міфу про Україну. Адже "старий" - це той, що був на початку, до якого звертаються як такого, що не потребує доказів. На думку О.Тарнавського, "Міт не дає людині знання. Міт розказує - оповідає, міт - це переказ - легенда, але це особливий рід переказу - оповідання, в якому скрива- ється особливий зміст, особливе значення" [4: 15]. Таким винятковим значенням для канадських емігрантів була наділена батьківщина, яку вони покинули, але яку потім возвели до недосяжних висот, надали їй значення першооснови і першопочатку.

Славутич Яр. Українська література в Канаді. Вибрані дослідження, статті й рецензії. - Едмонтон: Славута, 1992. - 336 с.

Тарнавський Остап. Туга за мітом. Есеї. - Нью -Йорк, 1966. - 160 с.