УДК 821.112.2.09

Варецька С.О., аспірантка кафедри світової літератури факультету іноземних мов Львівського національного університету ім. Івана Франка

Відтворення і перетворення дійсності в повісті "Зустріч у Тельзіті" Ґюнтера Ґраса

Сучасний німецький письменник Ґюнтер Ґрас у повісті "Зустріч у Тельзіті" для відображення дійсності ХХ ст. використовує епоху бароко, тобто він переносить своїх героїв у ХУІІ ст. і пропонує їм вирішувати питання та проблеми, які залишаються актуальними як для ХУІІ, так і для ХХ ст. Автор, дистанціюючись від сучасності, проводить аналогії та паралелі з бароковою дійсністю, показуючи таким чином прийдешність часів. Окрім того, Ґ. Ґрас визначає у творі соціально-політичну роль письменника у суспільстві. Автор вважає, що письменники здатні відтворювати, переказувати історію так, як вони її бачать зсередини, з внутрішньої сторони, надаючи слово не лише переможцям, але й переможеним.

Modern German writer Gunter Grass in his story "The Meeting at Telgte" uses the epoch of baroque in order to reflect reality of the 20h century, that is he transfers his characters to the 17th century and makes them settle the issues and problems vital for both the 17th and the 20h century. The author, stepping aside from contemporaneity, draws analogies and parallels with baroque reality, thus showing the succession of epochs. Apart from that G. Grass in his work determines social and political role of the writer in the society. The author is of the opinion that writers are capable of rendering, retelling history the way they see it from the inside, giving floor not only to winners, but to those defeated as well.Творчість німецького письменника Ґюнтера Ґраса представлена в українському літературознавстві у досить вузькому колі, хоча на Заході його вивчають і досліджують дуже активно, скажімо, такі монографічні дослідження, як "Громадянин Ґрас. Біографія одного німецького письменника" М. Юргса, "Письмо супроти минущості часу. Про життя і творчість Ґ. Ґраса" Ф. Нойхауза та численні статті свідчать про великий інтерес до творчості цього великого письменника. Такі українські літературознавці та дослідники, як Д. Затонський, К. Шахова та Н. Сняданко, розглядають у своїх критичних статтях основні світоглядні, поетико-стильові, жанрові особливості творчості письменника, а також акцентують увагу на своєрідності художнього методу та стилю Ґ. Ґраса. Хоча слід зауважити, що спеціального дослідження, присвяченого аналізу повісті "Зустріч у Тельзіті", ще не було представлено в українській критиці. Однак тематика та проблематика, які порушені у творі письменника, є актуальними та цікавими як для європейського, так і для українського читача.

Повість "Зустріч у Тельзіті" Ґюнтер Ґрас приурочив до сімдесятилітнього ювілею Ганса Вернера Ріхтера, який вважається батьком німецької літературної "Групи 47". Поштовхом до написання твору, зі слів автора, стали роздуми про прийдешність часів: "Що було завтра, те буде і вчора. Не від нашого часу ті історії, які трапляються нині. Оця ось розпочалась більш ніж триста літ назад. Як і багато інших. Таким вже глибоким є коріння всього, що відбувається у Німеччині. Про те, що колись затіялося у Тельзіті, я пишу саме тепер тому, що один мій приятель, який згуртував навколо себе колег у сорок сьомому році нашого століття, має намір святкувати сімдесятилітній ювілей; але ж насправді він старший, набагато старший, і ми, сьогоднішні його друзі, зовсім не вперше сивіємо і стаємо старими разом з ним" [3; с. 7]. Спочатку повість мала складатися лише з 20-30-ти сторінок, але вона росла і охопила нарешті усю німецьку барокову літературу, адже той комплекс питань та проблем, який поставив перед собою Ґ. Ґрас, неможливо було викласти в меншому об'ємі. Його твір є черговою спробою знайти відповіді, певні основи, засади у німецькому минулому, щоб пояснити сучасність.

Письменник намагається відтворити у повісті сучасну дійсність через призму минулого, він переносить зібрання "Групи 47" на триста років назад, що дає можливість проводити певні аналогії, паралелі. Між роком 1947, після поразки Німеччини у другій світовій війні, та роком 1647, який характеризував закінчення найдовшої німецької 30-літньої війни, Ґ. Ґрас проводить паралелі, як свого часу це зробив Б. Брехт, а саме - створюється образ спустошеної та розграбованої Німеччини, загромадженої своїми та чужими трупами, змальовується картина повної моральної та соціальної безвиході, за словами автора: "міста і села усе ще, а може, вже знову, проглядалися крізь порожнечу, що поросла кропивою та чортополохом, прополені її величністю чумою" [3; с. 7]. Для посилення гнітючого враження від споглядання ландшафту війни вустами одного з найпесимістичніших поетів ХУІІ ст. Андреаса Гріфіуса Ґ. Ґрас проголошує: "Якщо більшою мірою, ніж сама країна, у руїнах лежать звичаї та закони, то що ще можна протиставити хаосу, окрім порядку?" [3; с. 23]. Цими словами можна було охарактеризувати як ХУІІ, так і ХХ ст.

"Група 47" складалася із молодих талановитих письменників, які прагнули своєю діяльністю та творчістю вплинути не лише на світ літературний, але й політичний. Вони намагалися по -новому оцінити можливості німецької мови та літератури, а також проголосити і своє слово щодо соціально-економічної ситуації в країні. Схожі завдання, з погляду Ґ. Ґраса, ставили перед собою у складних соціально-історичних умовах