і письменник у боротьбі з владою завжди залишається слабшим, але усе ж він переконаний, що завданням письменників є фіксування історичних фактів на папері, оскільки політична ситуація, чи то система, має здатність мінятися, і досить часто цілком кардинально. Те, що вчора ще було хибним, сьогодні є правдивим, що було приниженим, сьогодні - возвеличене, а тому Ґ. Ґрас вважає, що письменницьке слово, яке сьогодні розглядається як фантазія, вигадка, вже завтра може бути об'єктивнішим за історичну правду. Єдина різниця полягає в тому, що література потребує довшого часу, аніж політика: "Якщо література прагне до змін, то це тривалий і дуже поміркований процес. Якщо ви очікуєте, що література здатна щось змінити з сьогодні на завтра, тоді це називається назад до агітаційно- пропагандистської літератури" [6; с. 178], зазначає Ґ. Ґрас в одному з інтерв'ю.
Можливо, представники "Групи 47" небагато змінили у політичному житті країни, але усе ж вони прагнули та намагалися це зробити, така ж паралель простежується і в творі, письменники своєю зустріччю у Тельзіті суттєво не вплинули ні на політичний, ні на літературний світ, вони навіть забули свій мирний маніфест у трактирі, який хтось підпалив. Отже, автор не дозволив своїм героям завершити зустріч в атмосфері спокою та святкового самопочуття. Ґ. Ґрас ніколи не був романтиком, швидше песимістично налаштованим оптимістом, а тому цілком логічною є його фраза, щодо написаного маніфесту: "так і залишилось не проголошеним те, що все одно ніхто б не почув" [3; с. 113]. Висловлюючись так про задум письменників Ґ. Ґрас має чи не найбільше право, адже він сам неодноразово опинявся у такій ситуації: "говорити в порожнечу стало для мене звичним ділом" [4; с. 569], - іронізує автор. Очевидно, завершуючи саме так свою повість, письменник
Література
Виступ Ґюнтера Ґраса з нагоди вручення Нобелівської премії "Далі буде..." / Ґрас Ґ. Бляшаний барабан. - К.: Юніверс, 2005. - 778 с.
Ґрас Ґ. Виступ на банкеті з нагоди вручення Нобелівської премії / Ґрас Ґ. Бляшаний барабан. - К.: Юніверс, 2005. - 778 с.
Грасс Г. Встреча в Тельгте. Собрание сочинений в четырех томах. Т. 4. - Харьков: Фолио, 1997. - 592 с.
робить це свідомо, оскільки знає з власного досвіду, як це боляче говорити, коли тебе не хочуть чути, таким чином він нібито захищає своїх героїв від майбутніх розчарувань, які пережив сам.
Для того, щоб втілити свій задум відносно написання цієї повісті, Ґ. Ґрас змушений був досконало вивчити не лише німецьку літературу XVII ст., але й перейнятися тією епохою. Автор досконало продумував кожного персонажа, під маскою якого можна було розгадати, розшифрувати того чи іншого представника "Групи 47", тобто письменника ХХ ст. Його твір перенасичений діалектами тієї епохи, архаїзмами, хоча, незважаючи на складність стилю, простежується доволі проста архітектура прози.
Завершується повість такими словами: "Але у тому столітті в Тельзіті чи якомусь іншому місті зібратися нам так і не прийшлося. Я знаю, як не вистачає нам подальших зустрічей. Знаю, ким я був тоді. Знаю багато усього. Але ось хто підпалив корчму, не знаю. Не знаю..." [3; с. 45]. Ґ. Ґрас розуміє, що досить важко знайти однозначне вирішення складних політичних ситуацій, яке б задовольнило усіх, оскільки завжди існують питання, на які складно знайти відповідь письменникам, ця роль відведена політикам, історикам, соціологам. Але поряд з цим письменники не повинні залишатися осторонь чи байдужими до соціально-політичних питань, оскільки виражальні засоби літератури - це теж вагома зброя на вплив масової свідомості. Як зазначив Ґ. Ґрас у одному з інтерв'ю: "Той інфернальний сміх, який можна викликати засобами літератури, - адже це теж одна з форм протесту проти наших соціальних умов" [5; с. 45]. Отож роль письменників у суспільстві є набагато важливішою, аніж здається на перший погляд, вони здатні відтворювати, переказувати історію так, як вони її бачать зсередини, з внутрішньої сторони, надаючи слово не лише переможцям, але й переможеним. "Проте найбільшою провиною письменників було й лишається те, що в своїх книжках вони не хочуть ставати на бік того чи того переможця в історичному процесі, а радше люблять потинятися там, де на узбочині історичного процесу опиняються переможені, які не мають змоги взяти слово, хоч могли б розповісти багато чого. Бо той, хто надає їм слово, ставить під питання саму перемогу" [1; с. 765], проголошує Ґ. Ґрас у своїй Нобелівській промові.
Грасс Г. Речь об утратах. Собрание сочинений в четырех томах. Т. 4. - Харьков: "Фолио", 1997. - 592 с.
Alles seitenverkehrt. - Die Zeit №49, 2.12.1999. - S. 45-47.
Jьrgs M. Bьrger Grass Biografie eines deutschen Dichters. - Mьnchen: Goldmann Verlag, 2004. - 448 S.