процентницю (яка, на його думку, не приносить ніякої користі, а лише шкодить), а перед цим створив цілу систему виправдань і мотивів. Ця система захищає його і не допускає думки про злочин. Родіон Раскольников поділив людей на дві категорії: "звичайні" і "незвичайні", "богообрані" і "матеріал", який перші використовують для досягнення вищих цілей, вони ніби "перешкода", через яку мають право переступити "незвичайні". Про що йдеться? Йдеться про людські життя, які можуть бути принесені в жертву якійсь великій справі іншою категорією людей. Раскольников говорить про те, що найголовнішим є гармонія, тобто думки, вчинки і почуття повинні бути у цілковитій злагоді. Якщо хоч одна "ланка" засумнівається - все! Крах! Найголовніше для нього - перевірити себе: "Вошь ли я, как все, или человек?. Тварь ли я дрожащая или право имею?" [8].
Головне тут - переконати себе. Можна робити злочин, коли думка про нього буде смішною, тобто для тебе це вже буде не злочин. Якщо ж такого переконання нема, то нічого не вийде. І справді, принцип терпить поразку, коли Раскольников розуміє і каже: "Я себя убил, а не старушонку!" [9].
Дослідники помічають у багатьох Винниченкових героїв синдром Раскольникова. Вони намагаються жити за шаблоном, підуть навіть на вбивство власної дитини, але виправлять допущену помилку і знову підведуть життя під потрібну схему. Проте дуже часто їх принцип терпить крах, бо не можна жити за схемою.
С. Єфремов пише: "Бути чесним з собою - та хто ж проти цього хоч слово скаже, але ось де лихо: усе широке життя людське в цю формулу не втулиш, занадто йому там тісно буде, бо людина не живе ізольовано, як Робінзон на безлюдному острові, а тисячами ниток зв'язана з такими ж, як сама, людьми, що складаються в громади й повинні через те не тільки особисту, а й громадську мораль установити. І от скоро. щабель. - оте вузеньке "бути чесним з собою" - мусить тріснути, не вдержавши життєвої ваги, його не досить на те, щоб довести чоловіка до якоїсь путящої мети" [10].
У головного героя "Записок." перешкодою до щастя з коханою дівчиною стала дитина. Він будує план, за яким знову зможе стати вільною людиною і одружитись з Шапочкою. Михайлюк хоче позбутися дитини. Він вважає, що його син не буде щасливий з такою обмеженою "женщиною", як Клава. "Нова мораль" дозволяє обірвати муки ближнього, тільки при цьому треба дуже гарно себе переконати (думки, вчинки і почуття - у цілковитій злагоді). І Михайлюк починає вибудовувати план, за яким спочатку треба застудити Міку, вмочивши у воду і охолодивши, а далі він захворіє і, можливо, . зникне.
"Мені треба перестати бути батьком, і тоді все розв'язується. Я чую, що в мені в цю хвилину зародилась і вже живе якась думка; я навіть знаю, яка саме, але вона така страшна й безглузда, що я не хочу бачити її, не хочу помічати і тільки почуваю, як від її народження все чудно притихло в мені, . все розбіглось, затаїлось і на порожньому місці помалу суне щось темне, невиразне, моторошне" [11].
Таким чином, виникає план, схема, за якою буде діяти Мтихайлюк. Він проводжає Клаву на прогулянку, а сам намагається застудити дитину, підставивши під морозне повітря. Перша спроба не вдалася, Міка не захворів. Михайлюк знову планує: " .Треба "його" дуже розігріти й тоді підставити під кватирку. Спочатку вкинути в гарячу воду, потім під кран водопроводу, а тоді вже під кватирку. Тримати треба довго й, коли можна, зробити протяг" [12].
Але раптом відбувається те, від чого застерігав Раскольников: щось у душі Михайлюка починає виявляти непокору, не йде за планом, вилазить, визирає, починає думати поза схемою.
"На мить я ніби звідкись визираю і з млосним чуттям жаху дивлюсь на себе, але зараз же я ховаюсь і обмірковую далі, точно, докладно, жорстоко" [13].
І ми вже знаємо, що нічого не вийде. Як і Раскольников, Михайлюк не до кінця себе переконав, він не зміг у собі перемогти друге "я", не переборов у собі людяність. Принцип не переміг, схема, вибудована холодним розумом, дала тріщину. Перемогла ота велика, могутня сила, яка зветься "рідна кров".Хотілося б глибше зазирнути в душу Якова Васильовича в ці моменти. Справді, коли людина опиняється в безвихідній ситуації, коли допомогти немає кому, коли треба зробити вибір, тоді часто з'являється паніка, відчуття тупика і так хочеться, щоб все це було не з тобою, або саме собою вирішилось; з'являються найстрашніші ідеї, думки, хочеться діяти за якимось страхітливим планом, результату дії якого так до кінця і не усвідомлюєш.
Ось якими думками завершується план Якова Михайлюка:
"Нахиляюсь і обережно торкаюсь пальцем до ніжної атласистої щічки. Тільки б він без жаху подивився на мене!. Я чую вже, що тепер всьому кінець: кватирка, жах оченят, це зморщене скривлене личко, це мій біль на завсігди притулив мене до них. Тепер кінець, Шапочко! "Не міг і не зможу. Рішайте!" [14].
Отже, художній приклад Ф.Достоєвського дав Винниченкові більшу свободу у плані висвітлення людської душі, яка над собою експериментує. У книзі В.Панченка є слова В.Вересаєва про героїв В. Достоєвського:
"Кожен