перетворив свою душу на якусь лабораторію, зосереджено обмацує свої хотіння, вимірює їх, сортує, спотворює, безперервно ставить над ними химерні досліди, - і зрозуміло, що безпосереднє життя відлітає від змучених хотінь" [15], але ці слова можна повторити і до героїв В.Винниченка.
Отже, Яків Михайлюк боровся сам з собою і програв цю битву. Але врешті-решт виходить переможцем, бо зникає вся облуда, схема, і він приходить до простих і надійних вічних істин, стає просто Людиною. Михайлюк полишив думку про вбивство власної дитини і кінець роману говорить про закінчення боротьби у душі героя, він визначився, і тому з'являється спокій і. сум. Спокій, бо перемога залишилась за вічними істинами, за людяністю, а сум, бо Яків, здається, хотів зовсім іншого. Він присвячує себе дитині, хоча хотів щастя з Шапочкою. У нього залишається тихий спомин і ностальгія. Яків розповідатиме синові казку про "Білу Шапочку", згадуючи часи щасливого безумства любові. А може, дитина і є щастя, може, іншого і більшого немає, може, оченята з колиски, атласиста щічка і маленьке тільце, наповнене твоєю кров'ю - це і є щастя, більшого за яке нема і не може бути. Можливо, це єдина істина, до якої так важко йшов Михайлюк і до якої треба буде прийти кожному, рано чи пізно, але обов'язково.
Література
Панченко В. Будинок з химерами. - Кіровоград, 1989. - С. 79.
Панченко В. Тріумф і банкрутство принципу // Кур'єр Кривбасу. - 1998. - С. 138.
Ibidem.
Винниченко В. Записки кирпатого Мефістофеля // Прапор. - 1998. - Ч. 1. - С. 5.
Ibidem.
Панченко В. Тріумф і банкрутство принципу. - С. 5.
Винниченко В. Записки кирпатого Мефістофеля // Прапор. - 1998. - Ч. 2. - С. 30.
Панченко В. Будинок з химерами. - С. 87.
Ibidem.
Ibid. - С. 97.
Винниченко В. Записки кирпатого Мефістофеля // Прапор. - 1998. - Ч. 5. - С. 37.
Ibid. - С. 54.
Ibidem.
Ibidem.
Панченко В. Будинок з химерами. - С. 125.