В. Шаян показав зв'язок «Велесової книги» з ведичними знаннями, і в цьому полягає його головна заслуга. Він вважав, що праслов'яни- арійці принесли «Ріг веди», тобто «Ріг знання», до Індії, а тому цілком зрозуміло, що духовий світ індійського ведизму був молодший за релігію, яка існувала на території України-Русі. Основна цінність «Книги Велеса» - це триподіл світів, у тому числі - світ «Прави». Звідси - лінгвістичний ряд: «Права, Пращур, Прадід, право, правда, правий, праведний, справедливий, правитель, правило, правосуддя - все це слова одного кореня. Слово «правда» також має багато значень: закон, звичай, присяга, суд, справедливість, істина, доказ, реальність (явність)» [6]. Тому інформація, яка знаходиться у «Велесовій книзі», носить правдивий характер.

Для нас цікавими є коментарі В. Шаяна про так звану «живу воду», зроблені на основі «Велесової книги»: «Наші предки пили Воду Життя. Згадки про неї заховалися в джерелах історичних. Живою

Водою живуть душі блаженних в небесах Сварога. Приносить її на Землю Перун, Син Сварога. Його уявляють наші предки як Лицаря- Воїна на Білім Коні, з мечем у руках... Жива Вода випливає там із Джерела під всесвітнім вічно живим Дубом в гаях Перунових. Він живить цією Водою Жар-Птицю з власної долоні. Про культ Джерела і Води серед різних західно-європейських народів можна писати довшу студію. Культ джерел зберігся в деяких країнах досьогодні, як засвідчує етнографія. Для наших предків Вода і Ріки були святими. Вони отримували Божественні назви і самі були Богами зі своєю життєтворчою силою. Так, наприклад, ріка Бог так і зветься назвою Бога...» [7]. Зупинимося на цій цитаті та звернемся до легенд Миколаївщини.

Однією з найбільш таємничих і малодослі- джених територій Миколаївщини є Жовтневе - Корабельний район сучасного міста або Богоявленськ. Богообраність цього міста намагається пояснити місцева легенда (наведена в статті Т. Креміня, а записана В. Дрізо від жительки Корабельного району Г. Жайворонок):

«Це було, мабуть, в ті часи, коли Ісус Христос ходив по світу і прийшов на наші землі. Тоді тут жили різні племена, й з 'явилися між них чаклуни. Все б нічого, але ті чаклуни таке наробили, що зовсім не стало гарної води: пити й варити її неможливо. От люди й хотіли ці землі покинути, тому що ріка й всі джерела стали гіркими.

Вирішили люди вже переходити в інший край, зібралися вже на тім місці, де в даний момент розкинувся парк. Коли бачать - іде чоловік, літній, із ціпком у руці, і запитує: «А чого це ви, люди, зажурилися, чи трапилося що?» А вони й відповіли, що води немає, щоб пити й варити. Тоді незнайомець ударив ціпком по землі. Й забило джерело. А він і говорить: «Не журіться, люди, тому що вода під вашими ногами!»

Він нахилився, напився й попросив рушник - утерти обличчя. Люди дали рушник і швиденько до води. Коли ж згадали про незнайомця, то побачили замість нього лише рушник, що висів на дереві, і на якому був відбиток обличчя мандрівника. І зрозуміли люди, що це був сам Бог. На честь чуда і була побудована церква Богоявлення, поселення назвали Богоявленськ, а ріку - Бог (Буг)» [8].

Легенда дуже цікава, але в ній, як завжди в сказаннях, перемішані різні історичні періоди й події. Це й специфіка священного місця, і смачна вода так званого Богоявленського фонтану, й гіркота пізнання навколишньої дійсності.

Богоявленський фонтан для облаштування джерела з цілющою водою почали будувати в 1797 р. Архітектор І. Старов розробив проект фонтану та купальні для найбільшого джерела Богоявленська. Побудову здійснив майстер Аладов. Будівля нагадувала своєрідне святилище. Купальня була накрита куполом на 9-ти колонах. Оздоблення фонтану було виконано із чавуну. Вода спрямовувалася в 4 труби, через які цілющий струмінь падав у спеціальні чаші. Над фонтаном було встановлено циліндр (близько 3 м), на якому розташовувалися намальовані 4 великих і 12 маленьких сюжетів на біблійні теми, виконані за технікою гарячої емалі. Вінчала трубу чавунна кришка, на якій знаходилася куля із хрестом [9].

Сам фонтан, який ще називали Турецьким, був сконструйований за оригінальним проектом. Він перебував у ямі, яку виклали каменем, де знаходилися два спуски кам'яними сходами. Вода виходила самопливом під тиском із чотирьох сторін через труби.

Фонтан підпитувався водою із двох підземних забірних галерей, розташованих за 20 і 62-64 м від нього. Не використана населенням вода потрапляла до басейну, що знаходився за 12 м від основної побудови [10].

Є достовірні відомості про те, що вказане джерело було багатим на воду та могло задовольнити значну кількість населення. У газеті «Николаевский вестник» від 27 липня 1873 р. повідомлялося: «...в Богоявленске источники выдают ежесуточно 61 000 ведер воды, из которых используют 16 000 ведер, а 45 000 - идут в Южный Буг» [11].

Фонтан знаходився на найкоротшому поштовому шляху з Миколаєва в Херсон. Вода була дуже смачною й приємною. Лабораторні перевірки показали, що вона за своїми якостями не поступається знаменитим мінеральним джерелам Кавказу. Старожили стверджували, що вода лікувала різні хвороби, включаючи хвороби очей [12]. Заради такого чудодійного лікування в Бого-