Ікони, розташовані на циліндрі фонтану, безперечно, відігравали свою неповторну роль: вони були справжніми оберегами води. Але це не захистило від людського варварства. Наприкінці 30-х рр. ХХ ст. хрест на фонтані був збитий, циліндр зник. Під час ремонту фонтану в 1936 р. голубів і ангелів зі святими замалювали блакитною фарбою. Але відбулося чудо: згодом ікони проступили крізь олійну фарбу [13].

Все викладене вище наводить на порівняння Богоявленського джерела з так званою «живою водою». У фольклорних уявленнях воду розділяють на живу й мертву. Жива вода - вода небес, що несе життя; мертва - вода підземель, отруйна, згубна.

К. Юнг тлумачив воду як символ колективного несвідомого («під її поверхнею сховані бездонні безодні») і як символ життєвої сили душі. З водою пов'язане не тільки створення, переродження й відновлення макрокосму й мікрокосму, але й загибель миру (міфи про Всесвітній потоп) [14].

Жива вода в міфах усіх індоєвропейських народів є символом весняного дощу, що воскрешає землю від зимового мертвого сну. Вона повертає мертвим життя й сліпим зір. Розподіл на мертву й живу воду існує тільки в слов'янських казках і не повторюється в інших міфологічних системах. Мертва вода називається іноді цілющою: вона загоює рани, зрощує розсічені частини мертвого тіла, але ще не воскрешає його; а тільки кроплення тіла живою водою повертає йому життя. За А. Афанасьєвим, мертва вода - «первый весенний дождь, сгоняющий с полей льды и снега и как бы стягивающий рассеченные члены матери- земли, а следующие за ним дожди дают ей зелень и цветы» [15].

Вода є однією з найзагадковіших речовин на Землі. Сучасна наука багато чого не знає про неї, у тому числі й про природу її походження. Письмові джерела різних народів згадують про незвичайні цілющі властивості води й інших рідин, що загоюють рани і рятують від хвороб, продовжують життя і роблять його вічним. Про живу воду є згадки в народних казках і переказах. Вони несуть у собі забуті знання і вказують на те, що наші предки знали про наявність і місцезнаходження живої й мертвої води, добували її, йдучи в ліси й гори, щоб врятувати життя близькій людині.

Аналіз давніх відомостей вказує на те, що місцезнаходження живої й мертвої води пов'язане з горами, пагорбами й незвичайними місцями. Відомо, що усередині гірських кам'яних шарів є багато корисних копалин з великим розмаїттям хімічних елементів. Там же, у підземеллях, знаходяться енергетичні й водні потоки, порожнечі, розломи. Підземні води, просочуючись крізь це різномаїття шарів порід, вступають із ними у реакцію, видозмінюються хімічно й енергетично, набувають нових властивостей. Вважається, що в місцях наявності живої води перебувають енергонасичені вертикальні потоки життєвої енергії, що позитивно впливають на людину [16].

Зважаючи на все сказане, аналогічне джерело з живою водою було, а можливо, й зараз існує на території Богоявленська.

Вказані думки засвідчує у «Вірі Предків Наших» В. Шаян: «Що ж до живлющої та запліднюючої сили води після громової бурі, то сьогоднішня наука знає добре цей факт. Вода після громів «наелектризована» і пробуджує зерна і рослини до кільчення й росту. Огородники підливають насаджене чи засіяне зерно «електризованою» водою. Наука знає добре про ці властивості Сили Перуна, але вперто відмовляється бачити її метафізичну природу поза з 'явищевими проявами. Наші Предки шанували цю життє- творчу Силу, «яка пливе до нас життєдайністю, як здійснення Божественного Життя на Землі. Така глибока й натхненна мудрість воскресає для нас із кожної Дощечки Книги Велеса...» [17].

У 1938 р. Богоявленське стало Жовтневим, але вода й сьогодні тече з надр миколаївської землі, несучи зцілення й здоров'я всім прочанам цього священного місця.

Таким чином, за допомогою «Велесової книги», «Віри Предків Наших» В. Шаяна та легенд Миколаївщини ми спробували зрозуміти сутність живої води краю, яка несе духовне зцілення людству.ЛІТЕРАТУРА

Велесова книга [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://dan-berest.narod.ru/veles-o.htm.

Карпенко М. Велесова книга. Переспіви. - К.: Видавець Карпенко В.М., 2006. - С. 5.

Велесова книга [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://uk.wikipedia.org/wiki.

Лозко Г. Слов'янська етнічна релігія і Велесова Книга [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://www.svarga. kiev.ua/bog2.htm.

Шаян В.П. Віра Предків Наших. - Гамільтон, Канада: Об'єднання Української Рідної Віри, 1987. - Т. 1. - 893 с. (Перевидано коштами І. Волиняк, м. Луцьк, 2000. - 904 с.)

Лозко Г. Пробуджена Енея. Європейський етнорелігійний ренесанс. - Харків, 2006. - С. 294-301.

Шаян В.П. Віра Предків Наших. - Гамільтон [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://www.svit.in.ua/kny/booksha13.htm.

Кремінь Т. Перше водопостачання міста: матеріали IV Миколаївської обласної краєзнавчої конференції [Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження]. - Миколаїв: Атол, 2002. - С. 68.

Богоявленский родник [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://nikolaev.loveme.com/rus/rodnik.shtml.

Крючков Ю.С. История улиц Николаева. Топонимический путеводитель по городу и окрестностям. - Николаев: Возможности Киммерии, 1997. - С. 68.

Николаевский вестник. - 1873. - 27 июля.

Богоявленский родник [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://nikolaev.loveme.com/rus/rodnik.shtml.

Кремінь Т. Перше водопостачання міста. - С. 68.

Символы, знаки, эмблемы: Энциклопедия / Авт.-сост. д-р ист. наук, проф. В.Э. Багдасарян, д-р ист. наук, проф. И.Б.Орлов, д-р ист. наук В.Л.