Була ще одна така зустріч. Влітку 1905 p. С. А. Мазаракі, який тісно співпрацював з В. В. Хвойкою та був добре знайомий з М. О. Макаренком, проводив археологічну розвідку біля Маріуполя [6, № 241, 243]. За результатами розвідки В. В. Хвойка та С. А. Мазаракі мали досліджувати курганний могильник. Першим в поле виїхав С. А. Мазаракі, згодом, після початку робіт, до нього мав приєднатися і В. В. Хвойка. В листах

А. Мазаракі до В. В. Хвойки читаємо: «Яктільки зроблю розвідку на місці згідно до домовленості, буду Вам телеграфувати» [6, № 249ж]. «Якщо пробна розкопка 2-3-х курганів буде вдалою, надішлю Вам телеграму. Отримавши мою телеграму, беріть робітників та приїздіть» [6, № 249д].

Курганна група, яку збиралися досліджувати, була, за свідченнями С. А. Мазаракі, розташована «... на лівому березі Кальміусу в 40 верстах від Маріуполя...» [6, № 249д]. Проте схоже, що якісь причини стали на заваді цим розкопкам. Чи то складна ситуація в регіоні (йшов 1905 рік). С. А. Мазаракі писав В. В. Хвойці: «Завтра, припасши револьвер, поїду на розкопки.... коли будете їхати, то нехай Ваші люди будуть разом з Вами (підкреслено С. А. Мазаракі. - В. К.). Край дуже небезпечний. Потрібно бути дуже обережним» [6, № 249д]. Чи то присутність неподалік від місця запланованих розкопок В. О. Городцова, з котрим дослідники з відомих лише їм причин не хотіли перетинатися: «...в Катеринославі дізнався, що Городцов копає по Кальміусу, верстах в 40 чи 50 від Маріуполя. Одна лише втіха, що Городцов іде правим берегом, а нам потрібний лівий», пише в своєму листі С. А. Мазаракі [6, № 249ж]. Пізніше, в наступному листі, знову читаємо: «Городцов копає на правому березі, якраз навпроти того місця, де кургани. Я вирішив не починати копати, поки він не пройде це місце. Не більше як через тиждень він, якщо не помітить там наших курганів, піде і тоді я приступлю до розкопок» [6, № 249г].

Так чи інакше, але більше про дослідження курганів біля Маріуполя в архіві В. В. Хвойки не згадується. Проте ця історія мала продовження. У серпні 1930 p. М. О. Макаренко приїздить до Маріуполя досліджувати поховання, знайдені при будівництві заводу «Азовсталь». Результатом цих досліджень стала відома робота «Маріюпільський могильник» [3]. Поховання ці належали до епохи неоліту, не мали іурганних насипів, тому й не могли бути тією курганною групою, що її збиралися досліджувати В. В. Хвойка та С. А. Мазаракі. Та є свідчення і про іншу пам'ятіу. «В день приїзду до Маріуполя 4.Х, - писав М. О. Макаренко, - мене сповістили, що в західному напрямку від міста, на високій площі, де міститься більше як тридцять курганів різної величини, починаючи від 1-го метра до 10- 12 метрів височиною йде підготовка площі для улаштування аеродрому і іургани знімаються дочиста». На жаль, навіть наполегливість та завзятість М. О. Макаренка, який розумів, що ця курганна група «уявляє собою надзвичайної наукової ваги пам'ятки», не змогла бути перешкодою для їх ліквідації. «Кургани було знесено і всякі сліди місця їх існування пропали навіки. Всяка руйнація пам'ятників старини наказувана. Хто притягне до права і кого за цей вандалізм?..» [1, с. 125]. Такою сумною була доля пам'ятки, яку намагалися дослідити двічі-у 1905 та 1930 pp., але так і не змогли.

Можливо найбільш яскравим прикладом продовження досліджень було вивчення пам'яток трипільської культури. Відкрита В. В. Хвойкою у 1890-х pp., ця археологічна культура виявилась однією з найяскравіших у стародавній історії Європи. Сліди одного з її численних поселень вперше були досліджені у Києві на Кирилівських висотах (у садибах Святославського, Зівалля та Багрієва). З 1896 р. розпочалося вивчення трипільських пам'яток на пагорбах нижче Києва. Декілька років В. В. Хвойка проводив розкопки пам'яток від с. Трипілля до м. Ржигцева (с. Щербатгівці, Верем'ї, Жуківцях, Стайках, Черняхові, Трипіллі, Паникарчі, Юшках, Гребенях, Халеп'ї, Янчі), де виявив новий тип трипільських пам'яток, порівняно із залишками землянок на Кирилівських висотах у Києві. Це були залишки споруд з обпаленої глини з великою кількістю різноманітних знахідок, серед яких переважали багато орнаментований глиняний посуд та антропоморфна пластика [11]. На жаль, В. В. Хвойка не дійшов правильного висновку щодо функціонального призначення цих споруд. Він назвав їх «точками» і вважав їх «будинками мертвих».

Слід зауважити, що назва «трипільська культура» є довільною. Після розкопок на Кирилівських висотах В. В. Хвойка вдруге відкрив її в с. Верем'ї. В одній із своїх друкованих робіт дослідник писав про це так: «В с. Берем 'є, де площадки мною були відкриті вперше (курсив наш. - В. К.), мені довелося, окрім чималої праці, зробити ще й чималі у матеріальному відношенні витрати» [12, с. 7].

Вивчення пам'яток трипільської культури було величезним внеском у науку. Будучи здібною людиною, В. В. Хвойка розробляв власну методику обстеження трипільських пам'яток. А саме: проведення до оранки та після оранки розвідок, що