Природно-заповідний фонд (ПЗФ) Миколаївської області представлений об'єктами загальнодержавного та місцевого значення 9 категорій [9]. Загальна кількість об'єктів становить 129, що відповідає площі 51 918,83 га. Об'єктів з переважно природними ЛК 57 їх загальна площа 42 215,04 га, 36 об'єктів повністю або частково представлені лісовими антропогенними ЛК [5; 6].

Співвідношення природних та штучних об' єктів різних категорій достатньо сильно відрізняється. Біосферний заповідник, національний природний парк, природний заповідник та регіональні ландшафтні парки є переважно природними. У заказниках здебільшого представлені природні ЛК або їх компоненти, подібна ситуація склалась і з пам'ятками природи. Близько 90 % антропогенних ЛК, що входять до складу ПЗФ, складають лісові масиви. Лісові заказники репрезентують штучні лісові насадження. Аналогічними до них щодо характеру включених ділянок є заповідні урочища. Більшість гідрологічних заказників є штучними. Парки- пам'ятки садово-паркового мистецтва та частина пам'яток природи (комплексні та ботанічні) є елементом поселенського ландшафту [1].

У наслідок комплексного впливу природних, історичних, соціальних, економічних передумов усі антропогенні лісові ЛК, включені до ПЗФ Миколаївської області, є надзвичайно різному- нітними. У просторовому перерозподілі цих ЛК можна відзначити деякі закономірності. У заплавах, на першій та другій надзаплавних терасах, складених алювіальними пісками, відбувалось насадження сосни звичайної та кримської, також зустрічаються невеликі за площею посадки тополі та верби. Такі хвойні лісові масиви характерні для долин р. Кодима, П. Буг, узбережжя Бузького лиману. На фрагментах нижніх терас та на схилах каньйо- ноподібних ділянок долин р. П. Буг, Мертвовід, В. Корабельна є лісові насадження. подібні до природних байрачних лісів, де представлені дуб скельний, клен татарський, яблуня рання, груша дика, різноманітні види глоду, шипшини тощо. На високих терасах та вододілах насаджувались здебільшого робінія, гледичія, граб, досить рідко дуб, сосна.

Сучасний стан лісових ЛК, включених до ПЗФ Миколаївської області, теж не є однорідним. За результатами проведених досліджень, враховуючи особливості сучасного стану, історію створення, природоохоронну, наукову, культурну, рекреаційну цінність усі антропогенні лісові ЛК, що входять до ПЗФ, поділено на шість груп. Для кожної з груп було розроблено рекомендації щодо збереження

відповідних об'єктів ПЗФ та режиму їх майбутнього

використання.

Парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва (площею до 1 га), створені на честь чергової радянської річниці («Парк ім. Леніна» (0,5 га) у Миколаївському районі). Часто їх важко визначити на місцевості, на них відсутня документація, немає відповідної картографії. Такі об'єкти не мають жодної цінності, їх доцільно вивести з ПЗФ.

Парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва (площею до 1 га). Здебільшого вони є частиною поселенського ландшафту («Старий парк» (1,0 га) у Жовтневому районі), мають культурну цінність та виконують рекреаційну функцію. Такі об' єкти заслуговують на увагу і їх наступне відновлення та збереження.

Лісові насадження, віднесені до лісових заказників або заповідних урочищ, що займають площу декілька гектарів («Дубки» м. Миколаїв, «Лісове» (10,0 га) Братський район). Такі об'єкти не мають надзвичайної наукової та культурної цінності, проте досить ефективно можуть виконувати освітньо-виховну та рекреаційну функцію. Ставити питання про їх виключення з ПЗФ не доцільно. Вони потребують реорганізації та постійного догляду.

Лісові насадження, що є одночасно лісовими заказниками або заповідними урочищами площею в декілька десятків і навіть сотень гектарів («Андріївське» (1294,0 га) Миколаївський район, «Балабанівка» (510,0 га) Жовтневий район). Здебільшого це соснові масиви, які є притулком деяких унікальних видів рослин і тварин. Вони формують їх середовище існування. Такі об' єкти вимагають жорстко визначеного режиму природокористування.

Лісопарки площею понад сто гектарів («Лабіринт» (247,0 га) та Рацинська дача (1782,0 га) Возне- сенський район). Є надзвичайно цінними середовищами, наділеними формуючим, естетичним, рекреаційним потенціалом. Потребують спеціального догляду. - Лісові масиви площею понад сто гектарів («Мар'їна роща» (388,0 га) Баштанського району, «Василева пасіка» (252, га) Вознесенського району), створені з врахуванням особливостей природного ландшафту в сприятливих для лісорозведення умовах. Тут вдало підібраний породний склад дерев. Вони не потребують надзвичайного догляду. Мають давню історію і набули рис природного лісового ЛК. Лісопарки та лісові масиви є взірцем степового лісорозведення і можуть стати прикладом для формування досвіду в цьому виді діяльності. Висновки

Початком лісорозведення в Миколаївській області можна вважати 30 роки ХІХ століття. Саме в цей час Скаржинським В.П. було закладено науково-практичні засади степового лісівництва, які залишаються актуальними та неперевершеними. Його досвід потребує ретельного вивчення та застосування.

Сучасний стан антропогенних лісових ЛК включених до ПЗФ Миколаївської області є не однорідним. Всі антропогенні лісові ЛК, що входять до ПЗФ поділено на шість груп, критеріями для виділення яких стали: історія створення, особливості сучасного стану, природоохоронна, наукова, культурна, рекреаційна цінність.

Для кожної з груп було розроблено рекомендації щодо збереження відповідних об' єктів ПЗФ та режиму їх майбутнього використання.

Отже, дослідження різноманітності лісових антропогенних ЛК, представлених у ПЗФ Миколаївської області, сприятиме підвищенню ефективності збереження та розведення лісових масивів у степовій зоні.

ЛІТЕРАТУРА

Василенко Л.І. До територіальної організації об'єктів природно-заповідного фонду // Україна та глобальні процеси: географічний вимір. - Том 1. - Київ; Луцьк., 2000. - С. 354-356.

Веденеева А.К. Из истории залеснения Николаевской области. Матеріали ІІ-ї Миколаївської обласної краєзнавчої конференції «Історія, етнографія, культура, нові дослідження». - Т. ІІ. Історія, культура. Миколаїв, 1997. -