УДК 657.4

Г.М. Давидов, проф., д-р. екон. наук, О.В. Шелковникова, канд. екон. наук, І.Г. Давидов, канд. екон. наук

Кіровоградський національний технічний університет

Аудит тарифів на перевезення пасажирів у міському сполученні

У статті наведено результати аудиторського дослідження загальних зведених показників щодо формування собівартості та тарифу на перевезення пасажирів у міському сполученні, що узагальнені у вигляді зауважень. На основі проведеного аналітичного дослідження розроблено методику аудиту тарифів і доведено необхідність проведення суцільної аудиторської перевірки.

аудит, собівартість, тарифи , послуги, методика, перевезення пасажирів, підприємства-перевізники

Значна частина пасажирського автотранспорту загального користування відноситься до сфери діяльності, що з одного боку належить до приватної власності певних суб'єктів підприємництва, які керуються принципами ринкової економіки, а з іншого боку регулюється державою, шляхом затвердження місцевими органами влади економічно обґрунтованих тарифів на перевезення.

Проблема оптимального поєднання вільного підприємництва і державного регулювання створює суспільні протиріччя та суперечки, які призводять до страйкування або перевізників, або пасажирів. Недовіра громади до звітної та прогнозної інформації щодо складу витрат підприємств-перевізників не дає можливості вирішити проблему повною мірою. Крім цього, представники влади та перевізників не знаходять спільної мови внаслідок неналежного або недостатнього інформаційного забезпечення процесу обґрунтування собівартості перевезень, що є основою для формування тарифів.

Вирішення питання недостовірності та неповноти інформації стосовно тарифів на перевезення можливо лише шляхом проведення незалежного аудиторського дослідження. Таке дослідження може проводитися за двома напрямами: виконання аналітичних процедур за зведеними показниками формування собівартості та тарифу на послуги пасажирського автотранспорту в розрізі перевізників; проведення суцільної перевірки фактичних і планових даних, що використовуються суб'єктами господарювання для розрахунку тарифів.

Необхідно відмітити, що в економічній літературі аудиту тарифів на перевезення пасажирів, майже не приділяється увага. Про це свідчить не тільки відсутність обґрунтованих методик перевірок даного об'єкта, а також взагалі не висвітлення даного напряму аудиту як доцільного й актуального в теперішній час. Науковці, як правило, зайняті пошуком механізмів і методик формування тарифів [1, 2, 3], вважаючи їх не дієвими, що призводить до завищення або заниження плати за послуги. Натомість не враховується, що основна причина недієвості існуючої методики у її недотриманні взагалі або частково та не використанні суттєвих резервів зниження собівартості послуг.

Таким чином, метою статті є формування методики аудиторського дослідження тарифів на перевезення пасажирів і висвітлення результатів її застосування, що слугують основою для доведення необхідності або недоцільності виконання суцільної аудиторської перевірки.

Проведене вибіркове дослідження показників формування планової собівартості та тарифу на послуги пасажирського автотранспорту у м. Кіровограді на 2009 рік дає можливість навести наступні зауваження.

По-перше, у більшості випадків відсутній єдиний підхід у розрахунках собівартості перевезень і, як наслідок, у розрахунках тарифів, що суперечить діючому законодавству, а саме Методичним рекомендаціям визначення рівня тарифів на послуги пасажирського автотранспорту загального користування від 25.06.2003 N 461 [4]. Методичні рекомендації розроблені з метою:

- забезпечення єдиного методичного підходу і порядку визначення рівня тарифів, їх прозорості і прогнозованості;

- створення рівних економічних умов для діяльності на ринку пасажирських транспортних послуг суб'єктів господарювання всіх форм власності;

- захисту прав споживачів пасажирських послуг - пасажирів та перевізників, які надають послуги з перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

По-друге, стаття витрат „заробітна плата", що розраховується в копійках на 1км відстані перевезень, по різним перевізникам є суттєво відмінною. При цьому коливання складають від 35,33коп/км (12,5% в собівартості) (Перевізник 2) до 234,08коп/км (28% в собівартості) (Перевізник 4), тобто майже у сім разів (табл.1). Проте згідно Методичних рекомендацій №461 встановлено, що в Угоді по галузі автомобільного транспорту, укладеної між Міністерством транспорту України і профспілками працівників автомобільного транспорту України, наведені тарифні ставки і оклади робітників автомобільного транспорту на конкретний рік. Дія Угоди поширюється на працівників автомобільного транспорту [5], що працюють на умовах найму на підприємствах незалежно від форм власності та підпорядкування. Така ситуація, на нашу думку, значно завищує собівартість перевезень (приблизно на 18%). Виплати працівникам понад встановлені Угодами мають фінансуватися за рахунок прибутку підприємств-перевізників, як і відрахування до фондів соціального призначення.

Крім того, зарплата інших працівників визначена перевізниками на рівні 10% від оплати праці водіїв, як у прикладі Методичних рекомендацій. Але тож лише приклад, а згідно нормативних вимог заробітна плата інших категорій включається до статті "загальновиробничі витрати" та розраховується в процентному відношенні, яке фактично склалось у суб'єкта господарювання до зарплати водіїв.

По-третє, у ході перерахунку витрат за статтею „ремонт та технічне обслуговування" було встановлено, що деякі підприємства завищують кількість техобслуговувань. Наприклад, Перевізник 2 відносить на собівартість 1км 75,87коп., замість 35,10коп., що завищує собівартість на 0,6%. Аналогічні, але менш значні відхилення за вказаною статтею відбулися і по підприємствам Перевізник 4 та Перевізник 7. Також слід відмітити, що розрахунки ремонтних витрат можуть бути підтверджені повною мірою лише за умови підтвердження первинними документами фактичного річного пробігу в тис.км. за попередні звітні періоди за кожним авто.

По-четверте, норми амортизації, що використані підприємствами-перевізниками становлять 15%; 20%; 25% та 40% при прямолінійному методі нарахування, тобто відповідно термін експлуатації 6,6; 5; 4 та 2,5 років. Згідно Методичних рекомендацій №461, якщо суб'єкт господарювання визначив термін експлуатації нових автобусів 8 років, тоді річна норма амортизації при застосуванні прямолінійного методу складатиме