УДК 657

Т.М. Банасько, аспірант

Одеський державний економічний університет

Нематеріальні активи промислового підприємства: проблема визначення сутності, можливі рішення її розв'язання

Проаналізовано визначення попередниками сутності нематеріальних активів промислового підприємства, виявлено їх слабкі місця, які в принципі обмежують склад об'єктів тільки правами власності. Обґрунтовано два варіанти вирішення проблеми: збереження існуючого підходу та усунення неузгодженостей в нормативних документах; широке розуміння нематеріальних активів, що дає підставу поєднати і разом з тим розмежувати в обліку об'єкти, які не мають матеріальної основи, і що такі є матеріальними носіями витрат на їх створення.

нематеріальні активи, підприємство, облік, об'єкти права власності, синтетичний рахунок

Постановка проблеми. У загальному вигляді вона полягає в тому, що стандарт бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» визначає їх такі, котрі не мають матеріальної форми і поділяються в бухгалтерському обліку тільки на об'єкти права власності. Цей же підхід сповідується і в публікаціях, які некритично повторюють положення стандарту, дещо змінюючи термінологію, проте зберігаючи прийняте в ньому базове формулювання.

Але створення підприємствами нематеріальних активів власними зусиллями з використанням матеріальних ресурсів надає їм значення матеріальних носіїв, а це ніяк не відображується в їх визначеннях.

Проблема в останніх наукових публікаціях. Питання бухгалтерського обліку нематеріальних активів досліджені в працях Ф.Ф. Бутинця, В.М. Завгороднього, Л.І. Гаврилюки, Н.В. Чебанової, Ю.А. Василенка, А.Б. Борисова, Й.С. Задайського, P.M. Косьміної та інших фахівців, але проблема не розв'язана в принципі, в головному. Не з'ясовано, зокрема, чи можна не приймати до уваги, що власні напрацювання, пов'язані зі створенням нематеріальних активів, мають бути оприбутковані, а за певних умов продані на ринку як не право, а реальний об'єкт, який має матеріальну форму. Отже, проблема містить спірні і невирішені питання, що визначає її зростаючу актуальність.

Мета і завдання статті полягають у тому, щоб розв'язати спірні питання, зняти протиріччя, що існують у нормативних методичних матеріалах, поєднати і водночас розмежувати в обліку об'єкти, що мають і не мають матеріальної форми.

Виклад основного матеріалу досліджень.

Згідно національних П(С)БО нематеріальний актив - це немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований [9, С.10].

В українському законодавстві існують й інші визначення за якими нематеріальні активи - це об'єкти інтелектуальної, у тому числі промислової власності, а також інші права, зокрема, такі, що пов'язані з користуванням землею, водою або інших природних і майнових ресурсів, спорудами і обладнанням, тощо, включаючи право на інтелектуальну власність (патенти, технології, ліцензії) [3].

Поняття «нематеріальні активи» як досить різностороння категорія досліджується багатьма економістами, бухгалтерами, маркетологами, спеціалістами з оцінки та ін. Внаслідок цього в літературі існує значна кількість підходів до визначення цього досить місткого та широкого поняття, а також використовуються достатньо схожі, але певною мірою відмінні поняття - «інтелектуальний капітал», «інтелектуальні активи», «активи знань» тощо.

Так Е. Брукінг розуміє під нематеріальними активами інтелектуальний капітал, який дозволяє компанії існувати, посилюючи її конкурентні переваги [1, С.ЗО]. В.Л. Іноземцев визначає нематеріальні активи як інтелектуальний капітал, тобто як вартість сукупності наявних у підприємства інтелектуальних активів, включаючи інтелектуальну власність, його природні і набуті інтелектуальні здібності і навички, а також накопичені ним бази знань і корисні відносини з іншими суб'єктами [5, С.7]. І.И Яремко називає нематеріальні активи формою «репрезентації» інтелектуального капіталу [11, С.І 14]. Й. Рехтман визначає нематеріальні активи як нефінансові і нефізичні активи, які дозволяють підвищувати вартість підприємства [12]. К. Тейлор розуміє їх, з одного боку, як такі, що згідно зі стандартами бухгалтерського обліку оцінюються як нематеріальні активи, з іншого являють собою інтелектуальний капітал, який складається із знань працівників, організаційної структури підприємства та інтелектуальної власності, тобто не є об'єктом бухгалтерського обліку [10].

Н.Н. Карпова [6] і О.М. Козирєв розглядають нематеріальні активи в широкому розумінні, не тільки ті, що обов'язково знаходяться на балансі підприємства, але й ті, що приносять дохід компанії та підвищують її ринкову вартість [7, С.23].

А.П. Буєвич виділяє наступні складові нематеріальних активів підприємства: ринкові активи; інфраструктурні активи; людські активи; інтелектуальні активи [2]. Автор також відносить до нематеріальних активів всі складові інтелектуального капіталу підприємства.

Таким чином, існують два підходи до тлумачення поняття нематеріальних активів у їх широкому розумінні. Одна група авторів ототожнює нематеріальні активи з інтелектуальним капіталом підприємства (Е. Брукінг, А.П. Буєвич, В.Л. Іноземцев, І.И. Яремко), друга - об'єднує дослідників, які відносять до їх складу дві групи об'єктів : ті що підпадають під бухгалтерське законодавство і ті невідчутні ресурси та фактори, що сприяють підвищенню вартості підприємства (Н.Н. Карпова, О.М. Козирєв, И. Рехтман).

Отже виникає необхідність перш за все уточнити поняття "нематеріальні активи" з метою вирішення єдиного підходу до обліку створення та використання розмаїття конкретних об'єктів, які, по-перше, мають немонетарну природу, проте можуть бути ідентифіковані, по-друге, є результатом інтелектуальної діяльності людини і теж не мають монетарної природи, однак не піддаються ідентифікації.

Деякі міркування висловимо тепер у зв'язку з визначеннями попередниками поняття нематеріальних активів.

Визначення нематеріальних активів викликає заперечення, коли склад нематеріальних активів обмежується, по-перше, правами використання тих або інших об'єктів - природних ресурсів, майна, тощо, по-друге, об'єктами, що не мають матеріальної форми.

Навіть, у стандарті 8 з цього контексту випадає група прав на об'єкти промислової власності, тому що винагороди, корисні