Щодо даного аспекта заслуговують на увагу розробки Г.М. Давидова [68, с.103], який пропонує методику проведення аудиту і аналізу концептуального напрямку діяльності підприємства — «Виробництво». Проблема полягає в тому, що аудитору необхідно із дуже великого обсягу інформації, котра стосується виробництва, виділити ту її частину, яка є найбільш суттєвою. Аудитор повинен оцінити: загальну систему органі-зації виробництва, вплив основних виробничих факторів на ефективність діяльності підприємства, структуру виробницт-ва, основні потоки матеріалів і продукції, залежність між мар-кетингом і продукцією, матеріальним постачанням і вироб-ництвом. Основними етапами аудиту і аналізу концептуаль-ного напрямку діяльності підприємства — «Виробництво» Г.М. Давидов пропонує вважати: аудит системи управління вироб-ництвом, аудит виробничої структури, аудит виробничих по-тужностей, оцінювання діючої техніки та технології, оціню-вання рівня споруд, аудит організації виробництва, аналіз функцій планування контролю і підтримки, управління які-стю, підсистема «Праця», безпека підприємства, продук-тивність виробничої системи.

Маркетинг займає важливе місце у розвитку підприємства, оскільки він забезпечує суттєвий зв'язок з оточенням і виявляє значний вплив на інші функції. Г.М. Давидов [68, с.101] пропо-нує методику проведення аудиту концептуального напрямку діяльності підприємства «Маркетинг». Метою та завданнями він визначає: оцінити ступінь відповідності місця, яке займає клієнт на ринку, фактичному стану і стратегії розвитку його підприєм-ства; перевірити і оцінити ефективність маркетингової стратегії; визначити вплив маркетингової стратегії на продуктивність праці, ефективність виробництва; проаналізувати різні функції маркетингу; встановити ефективність діючих на підприємстві систем обслуговування клієнтів, ціноутворення; визначити місце клієнта на ринках збуту, у тому числі експортних. Для проведен-ня аудиту концептуального напрямку діяльності підприємства «Маркетинг» Г.М. Давидов пропонує наступні етапи: перевірка системи управління маркетингом, аналіз ринків, аналіз можли-востей клієнтів підприємства, ціноутворення, збут, обслугову-вання клієнтів, рекламна діяльність.

Важливе значення в аудиті має аудит ефективності діяльності підприємства, що перевіряється, тому що інвесторам, та власне і працюючим, важливо знати перспективи підприємства. Розши-рення діяльності та збільшення прибутку підприємства об'єднує в собі такі функції, як визначення пріоритетних видів продукції та послуг, накреслення стратегічних завдань підприємства та його партнерів, розподіл ресурсів, вихід на ринок, створення необхід-них умов для залучення клієнтів. Технологія може приносити стабільні доходи лише доти, поки вона удосконалюється або за-мінюється більш перспективною. Внутрішній творчий потенці-ал підприємства: система організаційних новацій, система уп-ровадження управлінських оперативних рішень, система конт-ролю — формують певний клімат, який може бути сприятливий для діяльності та подальшого розширення, або, навпаки, місти-ти певні ризики і загрози для бізнесу.

Міжнародні стандарти аудиту не акцентують достатньої ува-ги на цих питаннях. Однак вони є більш пріоритетними, ніж саме підтвердження бухгалтерської звітності. Адже бухгалтерсь-ка звітність відображає уже минулі дії та операції і містить ре-зультат уже здійснених дій. Може бути так, що підприємство є прибутковим, але підтверджений прибуток відображає тільки ре-зультат вдалої фінансової операції, або є результатом реалізації необоротних активів, які в подальшому просто «проїдаються», а прибуток від основної діяльності, заради чого власне, створене підприємство, не досягає відповідного рівня. Таке підприємство не може довго існувати в ринкових умовах.

П.К. Германчук, І.Б. Стефаник, Н.І. Рубан, В.Т. Алексан-дров, О.І. Назарчук відмічають, що у контексті Глосарію ос-новних термінів, який розроблено 1989 року в рамках JNTOSAI (Міжнародної організації вищих контрольних органів) [60, с.263] дано поняття фінансового аудиту — це форма контро-лю, яка передбачає дослідження фінансових документів і ра-хунків об'єкта контролю з тим, аби переконатися, що фінан-сово-господарські операції виконуються ним відповідно до визначених цілей і бюджету, з дотриманням обмежувальних правил і норм, а також, що вони правильно відображаються в обліку і звітності.

У п. 57 Глосарію визначено, що фінансовий аудит складається з процедури:

- контролю законності і своєчасності операцій, відповідності їх параметрів встановленим нормам і правилам та оцінки реаль-ності боргів і зобов'язань;

- контролю правильності оплати та достовірності відображен-ня в обліку результатів операцій;

- оцінки системи дій, спрямованих на забезпечення збере-ження (економії) ресурсів.

Мета зазначеної форми контролю, якій по суті відповідають наші традиційні підходи аудиторських фірм в Україні — ревізія і перевірка. Під час ревізії, перевірки та фінансового аудиту засто-совують одні й ті самі методи документального і фактичного кон-тролю, а грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження й витрачання коштів і матеріальних цінностей, у здійсненні зазначених форм контролю підлягають дослідженню з метою підтвердження відпо-відності чинному законодавству, достовірності обліку і звітності, викриття недостач, розтрат, привласнень і крадіжок коштів та ма-теріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

Немає суттєвих відмінностей також між ревізією, перевіркою і фінансовим аудитом, з одного боку, і аудитом фінансової звітності, з другого. Адже, за чинним Законом України «Про ауди-торську діяльність», аудит — це перевірка публічної бухгалтерсь-кої звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарю-вання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Тому, як відмічають П.К. Германчкук, І.Б. Стефаник, Н.І. Рубан [60, с.264] та ін., аудит фінансової звітності, який здійснюється в Україні, з повним правом можна вважати фінан-совим аудитом, який забезпечує контроль за цільовим, закон-ним використанням фінансових ресурсів і достовірним відобра-женням операцій в обліку, і з цим визначенням ми повністю погоджуємось.

Водночас у світову практику, поряд із контролем дотриман-ня норм (фінансовий аудит), вже давно увійшла така форма кон-тролю, як аудит адміністративної діяльності. На відміну від фінансового аудиту, аудит адміністративної діяльності — це фор-ма контролю, за допомогою якого вивчаються процедури прий-няття і виконання управлінських рішень з метою досягнення цілей (п. 4 Глосарію) [60, с.265]. Це означає, що аудит адмініст-ративної діяльності передбачає контроль за дотриманням прин-ципів економічності, ефективності і результативності під час здійснення фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до п. 84 Глосарію, аудит ефективності викорис-тання ресурсів — це форма контролю якості управлінських рішень на предмет економічності та ефективності використання трудо-вих, фінансових і матеріальних ресурсів.

Таким чином, аудит ефективності використання ресурсів є ширшою формою контролю, ніж фінансовий аудит, бо під «сумнів» контролери ставлять не тільки законність і достовірність викори-стання ресурсів за призначенням, а й доцільність і необхідність того чи іншого управлінського рішення про їх використання вза-галі. Відповідно, з огляду на те, що забезпечити повне усунення наслідків порушень за результатами фінансового аудиту практич-но неможливо, результати аудиту ефективності мають більше зна-чення для підвищення ефективності підприємства та економіки держави в цілому. Цю думку автор повністю поділяє і в розроблених нижче програмах акцент зроблено на державний підхід в проведенні аудиту. На нашу думку, просте підтвердження даних фінансової звітності відображає вже минулі події, просто констатацію фактів, на які вже немає можливості вплинути. Додаючи в аудит такі елементи, як аналіз стратегічних планів підприємства, оцін-ка майбутньої безперервної діяльності підприємства, аналіз гіпо- тез-причин, що стримують розвиток даного підприємства, дозво-лить отримати інформацію, яку можна використати для реалі-зації в майбутній діяльності. Такий підхід дозволяє оцінити майбутній розвиток підприємства, на якому здійснюється аудит та, розглядаючи сукупність таких висновків, — розвиток даної га-лузі і як кінцевий результат — стабільність країни в цілому.

У світовій практиці, як відмічають П.К. Германчкук, І.Б. Сте- фаник, Н.І. Рубан, В.Т. Александров, О.І. Назарчук [60, с.266], застосування аудиту ефективності має три підвиди:

1) аудит ефективності виконання окремого рішення;

2) аудит ефективності виконання програми (функції);

3) аудит ефективності функціонування системи (галузі).

Найпростішим для здійснення є аудит ефективності вико-нання окремого рішення, бо він передбачає дослідження до-цільності прийняття і результативності виконання окремого рішення (операції) з метою пошуку резервів щодо зменшення виробничих і адміністративних витрат та підвищення окуп-ності використаних ресурсів.

Аудит ефективності виконання програми (функції) — це дослідження однієї або кількох програм чи функцій, спрямо-ване на оцінку відповідності отриманих результатів поставле-ним завданням і витраченим ресурсам. Програма, що підля-гає аудиту ефективності, може охоплювати і окрему галузь, і окремих учасників — суб'єктів господарювання, при цьому навіть різних за формою власності.

Аудит ефективності функціонування системи (галузі) є складною до виконання формою контролю, бо дослідженню піддається організація внутрішнього управління в галузі, об'є-днанні підприємств чи іншій самодостатній структурі з ме-тою оцінки ефективності, раціональності і оптимальності взає-мозв'язків різних органів управління в процесі виконання по-ставлених завдань і досягнення запланованих