Отже, програма аудиту — це спосіб організації проведення аудиту за циклами або за класифі-кацією фінансової звітності, яка включає безпосередньо конк-ретну мету і завдання, що розкривають суть аудиторської пере-вірки; базується на твердженнях (якісних критеріях) подання фінансової звітності та принципах: безперервності, суттєвості, комплексності, доречності, гнучкості, ефективності, контролю; містить перелік аудиторських процедур: перевірки операцій, ана-літичних, перевірки сальдо, перевірки гіпотез ефективності;
методи і прийоми виконання аудиторських процедур; відповідаль-них виконавців; номер робочого документа; строк виконання про-цедур (рис.1.1).
Майже всі автори сходяться на думці, що у програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур по-винні співпадати з прийнятими до роботи показниками загально-го плану аудиту. До аудиторської програми включається також пе-релік об'єктів аудиту за його напрямками, а також час, що його необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру. У програмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик невиявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів і незалежних про-цедур — координує роботу всіх можливих помічників, залучених з числа співробітників підприємства, відзначає присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі.
Записи і висновки аудитора по кожному розділу аудиторсь-кої програми фіксуються в робочій документації і є тим фактич-ним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки і обґрунтування аудиторського звіту керівництву клієнта .
Основні реквізити, які необхідно включити до програми ауди-ту представлено на рисунку 1.2.
В даній монографії, опираючись на теоретичні розробки, уза-гальнивши та проаналізувавши теоретичний та власний прак-тичний матеріал автором запропоновані розробки програм про-ведення аудиту за класифікацією фінансової звітності з ураху-ванням міжнародних вимог до подання фінансової звітності, аналізу на безперервність функціонування та перевірки ефектив-ності діяльності підприємства. Програма складається до почат-ку аудиту, але в ході аудиту до неї аудитором можуть вноситися як незначні, так і суттєві корективи.
Літературa
1. Аваков А.Б., Гаевой Г.И., Бешанов Т.Ю. Вексельное обра-щение: теория и практика. — Х.: «Фолио», 2000. — 382 с.
2. Авдеенко В.Н., Котлов В.А. Производственный потен-циал промышленного предприятия. — М.: Экономика, 1989.
— 240 с.
3. Агеева И.Ю., Халевинская Е.Д. Финансовый анализ в ауди-торской деятельности. // Аудит и финансовый анализ. — 1999. — № 1. — С. 18— 45.
4. Агроскин В. Что такое фондовая биржа. — М., 1991. — 213 с.
5. АдамсР. Основы аудита/ Пер. с англ.; Под ред. Я.В.Соко-лова. — М.: Аудит: ЮНИТИ, 1995. — 398 с.
6. Аксененко А.Ф. Аудит: современная организация и разви-тие // Бухгалтерский учет. — 1992. — № 4. — С. 7 — 9.
7. Акция // Северное побережье. —1994. — 23 сентября.
8. АлборовР.А. Аудит в организациях промышленности, тор-говли и АПК. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Дело и Сервис, 2000. — 432 с.
9. Алехин Б. Рынок ценных бумаг. — М., 1991. — 134 с.
10. Анализ трудовых показателей / Под ред. П.Ф. Петрочен- ко. — М.: Экономика, 1989. — 287 с.
11. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности / Под общ. ред. В.И. Стражева. — Минск: Высшая школа, 1999.
— 398 с.
12. Аналіз вигід та витрат : Практичний посібник / О. Кілієвич.
— К.: Основи, 1999.—176 с.
13. АндреевВ.Д. Практический аудит : Справ. пособие. — М.: Экономика, 1994. — 366 с.
14. Андреев В.Д. Ревизия и контроль в потребительской кооперации. — М.: Экономика, 1987. — 334 с.
15. Андреев В.Д., Кисилевич Т.И., Атаманюк И.В. Практикум по аудиту: Учеб. пособие. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 208 с.
16. Антипин В.С., Бадалин Б.В. Аудитор приходит на помощь бухгалтеру // Бухгалтерский учет. — 1994. — № 1.
