Більш надійним щодо одержання доходу є такий вид цінно-го паперу, як облігація. Облігації — це боргові цінні папери, що підтверджують факт внесення їхнім власником коштів і затверд-жують зобов'язання оплатити йому номінальну вартість цього цінного папера і фіксований відсоток у передбачений термін. Сьогодні чинне законодавство України визначає випуск облігацій двох видів: облігацій внутрішніх республіканських і місцевих позик, облігацій підприємств.

Облігації не дають їх власникам права на участь в управлінні, однак вони мають визначені переваги перед власниками акцій. По-перше, до того, як акціонерне товариство нарахує дивіденди по акціях, воно повинно забезпечити виплату відсотків по об-лігаціях, що включається у витрати підприємства. По-друге, у випадку банкрутства акціонерного товариства в першу чергу ви-конуються його зобов'язання перед власниками облігацій і інших кредиторів, і лише потім активи, що залишилися, розподіля-ються між акціонерами. Облігації можуть випускатися іменни-ми і на пред'явника, процентними і безпроцентними, вільного чи обмеженого кола обігу. Термін, на який випускаються акції, законодавством України не обмежений. В умовах політичної й економічної нестабільності емітентів може зацікавити випуск облігацій на умовах їхнього погашення через тривалий термін, що є дуже ризикованим для інвесторів.

Наступним видом цінних паперів, допущеним до обігу в Ук-раїні, є ощадний сертифікат, що являє собою письмове свідоцтво банку про депонування коштів і засвідчує право вкладника на одер-жання депозиту і відсотків по ньому після закінчення встановлено-го терміну. На українському ринку цінних паперів ощадні сертифі-кати донедавна були одними з найбільш ліквідних цінних паперів, гарантували їх власникам високі і стабільні доходи, тому що вони забезпечуються всім майном банку, що випустив ці цінні папери. Зараз активність комерційних банків по випуску ощадних сертифі-катів значно знизилася. Але в той же час активність деяких цінних паперів значно зросла. Це, у першу чергу, стосується векселів. Век-селем вважається цінний папір, що підтверджує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання терміну виз-начену суму коштів власнику векселя — векселедержателю. В Ук-раїні можуть випускатися і обертатися простий і переказний век-селі. Аудит векселів буде розглядатись в окремому розділі.

Казначейські зобов'язання — це цінні папери на пред'явни-ка, що поширюються серед населення і свідчать про те, що їхній власник вніс кошти в бюджет, і надають право на одержання доходу. Гроші від їх реалізації направляються на покриття поточ-них зобов'язань державного бюджету. Виплата доходу по казна-чейських зобов'язаннях здійснюється відповідно до умов їх ви-пуску. В Україні, згідно із законодавством, можуть випускатися три види казначейських зобов'язань: довгострокові — від п'яти до десяти років; середньострокові — від одного до п'яти років; короткострокові — до одного року. Рішення про випуск довгост-рокових і середньострокових казначейських зобов'язань прий-мається Кабінетом Міністрів України, а короткострокових — Міністерством фінансів України.

Поряд із класичними видами цінних паперів в Україні нор-мативно закріплені нові, специфічні види фондових цінностей — приватизаційні папери й інвестиційні сертифікати. Привати-заційні папери з'явилися в Україні після прийняття Верховною Радою пакету законів, спрямованих на врегулювання процесу приватизації державного майна. Під приватизацією державного майна мається на увазі відчуження майна, що знаходиться в за-гальнодержавній і комунальній власності, на контроль фізичних і недержавних юридичних осіб. Для забезпечення повноправної участі громадян України в приватизації законодавством перед-бачений випуск особливого виду державних цінних паперів — приватизаційних, котрі підтверджують право власника на без-коштовне одержання в процесі приватизації частини майна дер-жавних підприємств, державного житлового фонду і земельного фонду. Згідно із Законом України «Про приватизаційні папери» випускаються приватизаційні папери трьох видів: майнові сер-тифікати, житлові чеки і земельні бони.

Ще одним видом нових фондових інструментів, що з'явилися на українському ринку цінних паперів у 1994 році, є інвестиційні сертифікати, що являють собою цінні папери, які випускаються інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дають їх власнику право на одержання доходу у вигляді дивідендів. Право-вий статус інвестиційних сертифікатів нормативно закріплений у Положенні про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії. Інве-стиційні сертифікати можуть бути іменними і на пред'явника. Випускаються вони з метою залучення коштів інвесторів для здійснення спільного інвестування і не дають їх власнику права на участь в управлінні юридичною особою, що їх випустили.

Цілі та завдання аудиту фінансових інвестицій

Аудитор, що проводить перевірку, повинен добре володіти принципами обліку, які регламентують подання інвестицій. Особливу увагу необхідно звернути на їх оцінку. З одного боку, інвестиції можуть недооцінюватись у звітності через умову вико-ристовувати оцінку за принципом «менша із двох», коли ринко-ва вартість є вищою. З іншого боку, аудитор повинен дуже обе-режно ставитись до погіршення показників ринкової вартості, які можуть і не відображатись у фінансовій звітності. Подані підприємствами аналітичні дані та пояснення про ринкові ціни фінансових інструментів, які можуть бути відмінними від об-лікових оцінок, є для аудитора важливими документами. Такі дані дозволять йому краще оцінити короткострокову ліквідність та довгострокову платоспроможність підприємства. Більше того, вплив вартості фінансових інструментів на дохід можна оцінити та відкоригувати.

Крім того, аудитор повинен також враховувати, що цінні па-пери, частка яких складає 20% і більше, а в деяких випадках навіть менше ніж 20%, не коригуються на ринкову вартість, а повинні враховуватися за методами участі в капіталі, що може бути або значно нижче, або вище ринкової вартості. Таким чином, по до-сить значних розмірах пакетів цінних паперів вартість, по якій вони враховуються в фінансовій звітності, може бути значно вище вартості їх можливої реалізації. Необхідно пам'ятати, що припу-щення про те, що володіння 20% і більше голосуючими цінними паперами може розглядатися як умова значного впливу інвес-торів, але цей вплив аудитор обов'язково повинен розглянути з точки зору його доцільності.

Облік довгострокових інвестицій, таких як, наприклад, кон-вертовані облігації, має свої особливості, оскільки первісна вартість в більшості випадків не прийнятна для рішень, що впливають на оцінку прибутковості або управлінської діяльності. Більше того, аудитор повинен бути готовий до того, що довгострокові інвес-тиції можуть переоцінюватись, і, як показує практика, керівницт-во зазвичай надто оптимістично бачить віддачу від своїх інвес-тицій, які мають тимчасове зниження ринкової вартості.

Слід звернути увагу на особливості корпоративних спільних підприємств, що володіють інвестиціями двох або більше підприємств. Можливі ризики та доходи від діяльності зазви-чай поділяються пропорційно їх інвестиціям.

Зміна цілей інвестора та об'єму інвестиційних ресурсів, значні коливання кон'юнктури фінансового ринку, зміна ставки позико-вого відсотка, розширення пропозицій фінансових інструментів та ряд інших умов викликають необхідність коригування сформо-ваного інвестиційного портфеля. Аудитор повинен оцінити про-цес оперативного управління портфелем фінансових інвестицій, який здійснюється на підприємстві. Крім того, необхідно про-аналізувати вплив факторів, що негативно впливають на рівень дохідності дольових та боргових фінансових інструментів. Основні фактори, що знижують рівень дохідності дольових фінансових інструментів: 1) зниження суми дивідендів внаслідок зменшення прибутку емітента, 2) зниження темпів приросту вартості чистих активів емітента, 3) кон'юнктурний спад в галузі, в якій емітент проводить свою діяльність, 4) суттєве перевищення ринкової ціни фінансового інструменту над реальною його вартістю, 5) загаль-ний спад кон'юнктури фондового ринку, 6) спекулятивна гра учас-ників фондового ринку, що характеризується переходом від «рин-ку биків» до «ринку ведмедів», 7) підвищення рівня оподаткуван-ня інвестиційного доходу по дольових фінансових інструментах. Основні фактори, що знижують рівень дохідності боргових фінан-сових інструментів інвестування: 1) збільшення середньої ставки відсотка за кредит, 2) підвищення темпів інфляції відносно попе-реднього періоду, 3) зниження рівня платоспроможності (кредит-ного рейтингу) емітента боргових фінансових інструментів, 4) не-передбачене зниження величини викупного фонду емітента по да-ному фінансовому зобов'язанню, 5) зниження рівня премії за ліквідність по довгостроковим борговим фінансовим інструментам,

6) підвищення рівня оподаткування інвестиційного доходу за бор-говими фінансовими інструментами [37, с. 487,489].

Означені чинники у взаємозв'язку з елементами зовнішньо-го та внутрішнього середовища формують певний клімат, який може бути сприятливий для діяльності та збільшення капіталу підприємства або, навпаки, містити певні ризики і загрози для бізнесу. Аудиторська перевірка фінансових інвестицій підприє-мства повинна, враховуючи вищеозначені чинники і проаналі-зувавши достовірність бухгалтерського балансу та звітності сто-совно фінансових інвестицій, висловити незалежну думку відносно діяльності із фінансовими інвестиціями та визначити її вплив на власний капітал підприємства в оцінці майбутньої безперервної діяльності підприємства. Програма проведення аудиту повинна включати збір необхідних доказів для вислов-лення аудиторської думки.

Роль фінансових інвестицій в капіталі є багатогранною, і це повинно бути відображено у програмі аудиту (рис. 5.1).

Розробкам програми аудиту фінансових інвестицій сьогодні присвячують свої дослідження ряд вітчизняних та зарубіжних вчених: В.І. Подольський [25, с.599-604], В.П. Суйц, А.Н. Ах- метбеков, Т.А. Дубровина [240, с.261-263], А.Д. Шеремет, В.П. Суйц [260, с.291-293], В.Є. Трущ [246, с.28-29]. Серед авторів, які не виділяють розробку робочих програм аудиторської діяль-ності як окремий аспект, однак визначають завдання аудиту фінансових інвестицій, які повинні бути перевірені, слід назва-ти таких, як Б.Ф.