Важливим показником є розмір чистого прибутку у розпоряд-женні підприємства. Саме від нього залежить рівень дивідендів, яку частину чистого прибутку було вирішено направити на виплату дивідендів по акціях. Рівень дивідендів на прості акції залежить також від частки привілейованих акцій в загальній кількості акцій, випущених акціонерним підприємством, і встановленого рівня ди-відендів по них. При незначних змінах чистого прибутку (що на-правляється на виплату дивідендів) збільшення частки привілейо-ваних акцій призводить до коливання рівня дивідендів на просту акцію. Чим вище рівень дивідендів по привілейованих акціях, тим більше ризик держателів простих акцій. А ризик держателів привілейованих акцій прямопропорціонально залежить (підви-щується) від збільшення частки цих акцій в загальній кількості і високого на них дивіденду.

Держателів звичайних акцій більшою мірою, ніж дивіден-ди, цікавить курс акцій. Він залежить від багатьох чинників і фінансових показників акціонерного підприємства, ринкової кон'юнктури цінних паперів (це характеристики для аналізу відкритих акціонерних підприємств).

Якщо поточний стан підприємства можна описати показни-ками прибутковості (рентабельності), то перспективний стан можна описати показниками продуктивності праці, які характе-ризують і технологічний, і організаційний стан підприємства по відношенню до конкурентів. Головна особливість показників, що аналізують продуктивність, полягає в тому, що вони повинні дозволити аналізувати стан справ з поправкою на інфляцію. Підприємство, що добилося високих фінансових результатів за рахунок кон'юнктури, що вдало склалася на ринку, не має реаль-них перспектив, якщо воно не зуміє реально підвищити продук-тивність праці . При цьому слід зважати на те, що продуктивність праці і стійкість на ринку — величини досить тісно зв'язані: підприємство, яке має середню продуктивність, а не більшу, ніж у інших, перебуває в постійній залежності від ринку, а підвищення продуктивності праці знижує цю залежність. В ринкових умовах продуктивність праці недостатньо розгля-дати тільки як здатність випускати або продавати максималь-ний об'єм продукції в одиницю часу або з розрахунку на одно-го зайнятого. Часто це вже не здатність продавати багато вже освоєних видів продукції, а уміння випустити і продати швид-ше за своїх конкурентів принципово нову продукцію, що за-довольняє потреби клієнта. В цих умовах показниками про-дуктивності праці можуть служити такі, як «кількість нових товарів в одиницю часу», «час, затрачений на те, щоб товар вийшов на новий ринок», «час, затрачений на освоєння ніші ринку» тощо.

На Заході широке застосування отримала система фінан-сового аналізу «Дюпон» (DuPont System Analysis), звана іна-кше «Дюпон-каскад» або просто «Каскад». Мета аналізу за цією системою — виконати широкий огляд діяльності ком-панії, для чого:

¦ визначити п'ять основних відношень (коефіцієнтів) за даними бухгалтерської звітності;

¦ отримати уявлення про розвиток компанії в часі (аналі-зуючи динаміку коефіцієнтів);

¦ намітити основні напрями для більш глибокого вивчення.

В основу системи «Дюпон» покладено модель, яка відоб-ражає жорстку факторну залежність між чинниками, що вхо-дять в неї:

1. Нетто-прибутковість власного капіталу (НПВК) — ос-новний, результативний показник. Максимізація цього по-казника — основна задача управління підприємством.

Нетто-прибутковість власного капіталу залежить від трьох чинників: загальної рентабельності підприємства, структури ка-піталу, оборотності наявних фондів. Це описується представле-ними нижче показниками.

2. Нетто-прибутковість продаж (НППр).

3. Оборотність активів (ОА).

4. Нетто-прибутковість активів (НПА).

Показник відображає ефективність операцій з погляду здат-ності отримання прибутку на вкладені в активи засоби.

5. Коефіцієнт капіталізації (К).

Ці чинники узагальнюють головні сторони фінансово-гос-подарської діяльності підприємства, а разом з цим і бухгалтерсь-ку звітність. Нетто-прибутковість продаж є основною характе-ристикою «Звіту про фінансові результати» і їх використання, капіталізація — структури джерел засобів, оборотність активів — валюти балансу і суми продаж.

Рівняння Дюпона при використанні будь-якого з трьох вка-заних підходів дозволяє визначити вплив кожного елемента на фінансовий стан підприємства.

Останнім рівнянням визначається, чим викликані зміни прибутковості власного капіталу — операційною структурою бізнесу (прибутковістю активів) чи способом фінансування підприємством своєї діяльності (капіталізацією).

За показником нетто-прибутковості (або прибутковості) влас-ного капіталу судять про перспективи бізнесу, ступінь стійкості підприємства на ринку, наявність фінансових резервів підвищен-ня конкурентоспроможності фірми.

Якщо показник прибутковості недостатньо високий, по-трібно провести аналіз факторів прибутковості з метою вияви-ти і кількісно оцінити вплив окремих елементів господарського процесу на чистий фінансовий результат. За відсутності резервів підвищення ефективності діяльності підприємство повинне або збільшити продажну ціну (в межах попиту), або переорієнтува-ти діяльність.

Якщо ж прибутковість перевищує середню норму, то мож-на говорити або про високу ефективність використання наяв-них ресурсів, або про отримання надприбутку. Останнє, як пра-вило, свідчить про наявність резерву підвищення конкуренто-спроможності підприємства: воно може понизити ціну товарів, що реалізуються, і одночасно збільшити об'єм продаж або ж полі-пшити якість товару за рахунок збільшення його собівартості (без підвищення ціни).

Відповідно до методичних рекомендацій, запропонованих аудиторською палатою України, та Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств [121 ] можна розраховувати наступні групи аналітичних коефіцієнтів (табл. 11.3, 11.4), коментар [242].

Аналіз фінансового стану є одним із елементів перевірки підприємства на подальшу безперервну діяльність. Г.М. Дави-дов [68, с.272-282] аналіз фінансового стану пропонує проводи-ти за рядом методів: метод читання зовнішньої звітності, метод галузевого порівняльного аналізу, метод порівняльного аналізу обліко-вих та звітних даних клієнта за кілька минулих періодів часу, ме-тод порівняльного аналізу фактичних даних клієнта з розрахунками самого аудитора, метод коефіцієнтного аналізу.

Поглиблений аналіз Г.М. Давидов представляє наступними процедурами: попередній огляд економічного та фінансового стану підприємства та виявлення «хворих» статей балансу, оцін-ка та аналіз економічного потенціалу підприємства: майнового та фінансового стану, оцінка та аналіз результативності фінансо-во-господарської діяльності підприємства: ділової активності, рентабельності, ринкової та інвестиційної активності. Крім того Г.М. Давидов [68, с.108] вважає, що аудит концептуальних на-прямків розвитку підприємства дає можливість скласти загаль-ний висновок про ефективність організації клієнта, оцінити, як задовольняє вона основні статутні вимоги щодо діяльності. Ме-тою та завданнями такого аудиту він вважає: оцінити ступінь ефек-тивності організації клієнта і відповідності цієї організації ста-тутним завданням підприємства. В методиці складання виснов-ку про ефективність організації роботи клієнта Г.М. Давидов пропонує наступні етапи перевірки: показники ефективності, позиція в галузі і можливості конкуренції, тенденції, оцінюван-ня ефективності, підвищення ефективності. Етапи перевірки суп-роводжують відповідні процедури аудиту. Цей підхід Г.М. Дави-дова стосовно аналізу використовується в розроблених програ-мах, оскільки висловлення думки, що підприємство прибуткове та в майбутньому буде ефективно та безперервно працювати, по-требує ґрунтовного аналізу.

Запропонована програма аудиту дозволяє охопити всі опе-рації підприємства з капіталом, в ній відображені основні про-цедури, застосування яких необхідно для вирішення основних завдань аудиторської перевірки. Дана типова програма аудиту капіталу може бути використана аудитором при перевірці будь- якого підприємства. Виявлені аудитором за допомогою розроб-лених програм порушення заносяться до робочих документів, а пізніше знаходять відображення у відповідних узагальнюючих документах.

Літературa

1. Аваков А.Б., Гаевой Г.И., Бешанов Т.Ю. Вексельное обра-щение: теория и практика. — Х.: «Фолио», 2000. — 382 с.

2. Авдеенко В.Н., Котлов В.А. Производственный потен-циал промышленного предприятия. — М.: Экономика, 1989.

— 240 с.

3. Агеева И.Ю., Халевинская Е.Д. Финансовый анализ в ауди-торской деятельности. // Аудит и финансовый анализ. — 1999. — № 1. — С. 18— 45.

4. Агроскин В. Что такое фондовая биржа. — М., 1991. — 213 с.

5. АдамсР. Основы аудита/ Пер. с англ.; Под ред. Я.В.Соко-лова. — М.: Аудит: ЮНИТИ, 1995. — 398 с.

6. Аксененко А.Ф. Аудит: современная организация и разви-тие // Бухгалтерский учет. — 1992. — № 4. — С. 7 — 9.

7. Акция // Северное побережье. —1994. — 23 сентября.

8. АлборовР.А. Аудит в организациях промышленности, тор-говли и АПК. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Дело и Сервис, 2000. — 432 с.

9. Алехин Б. Рынок ценных бумаг. — М., 1991. — 134 с.

10. Анализ трудовых показателей / Под ред. П.Ф. Петрочен- ко. — М.: Экономика, 1989. — 287 с.

11. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности / Под общ. ред. В.И. Стражева. — Минск: Высшая школа, 1999.

— 398 с.

12. Аналіз вигід та витрат : Практичний посібник / О. Кілієвич.

— К.: Основи, 1999.—176 с.

13. АндреевВ.Д. Практический аудит : Справ. пособие. — М.: Экономика, 1994. — 366 с.

14. Андреев В.Д. Ревизия и контроль в потребительской кооперации. — М.: Экономика, 1987. — 334 с.

15. Андреев В.Д., Кисилевич Т.И., Атаманюк И.В. Практикум по аудиту: Учеб. пособие. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 208 с.

16. Антипин В.С., Бадалин Б.В. Аудитор приходит на помощь бухгалтеру // Бухгалтерский учет. — 1994. — № 1.