Національний банк України та його операції

Емісія грошей — одна з найдавніших функцій центральних банків. Вона охоплює емісію готівкових грошей для забезпечення касових банківських операцій з метою обслуговування клієнтів та емісію грошей банківського обороту, створених при кредитуванні центральними банками комерційних банків і уряду.

Згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" НБУ належить право:

• випускати національні грошові знаки за рішенням Верховної Ради України;

• визначати вид національних грошових знаків;

• визначати номінал національних грошових знаків;

• встановлювати відмінні ознаки національних грошових знаків;

• визначати систему захисту національних грошових знаків;

• регулювати кількість грошей, що перебувають в обігу.

Крім того, НБУ належить монопольне право на випуск в

обіг грошей.

Право НБУ на випуск національних грошових знаків, визначення їхнього виду, номіналу, відмінних ознак і систем захисту практично реалізоване в процесі запровадження грошової реформи 1996 року, коли було введено в обіг нову національну грошову одиницю України — гривню.

На сучасному етапі емісію грошей НБУ здійснює переважно в процесі кредитування комерційних банків та уряду. При цьому забезпеченням грошей, випущених в обіг, можуть бути:

• державні цінні папери;

• комерційні векселі;

• власні боргові зобов'язання банків та уряду;

• золотовалютні резерви.

В Україні в загальному обсязі грошової маси переважає готівка. На використання переважно готівки підприємства та

організації підштовхує невизначеність перспектив економічного розвитку, непередбачуваність урядових рішень, неефективність податкової політики та контролю за діяльністю суб'єктів господарювання.

Регулювання готівкового грошового обігу з боку НБУ на практиці зводиться до регламентації:

• касових операцій об'єктів господарювання;

• касових операцій комерційних банків;

• готівкових платежів громадян;

• емісійно-касових операцій установ НБУ.

Основні принципи організації готівкового грошового обігу

суб'єктів господарювання визначено нормативними актами НБУ, передусім "Порядком ведення касових операцій у народному господарстві України" (від 13.10.97, № 334) та Інструкцією № 4 "Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України" (від 13.10.97, № 335):

• суб'єкти господарювання, що мають поточні рахунки в банку, зобов'язані зберігати свої кошти в установах банків;

• міжгосподарські розрахунки можна проводити як у безготівковій, так і в готівковій формі;

• проводячи готівкові розрахунки, підприємство-бенефіціар обов'язково має надавати підприємству-платнику документ, що підтверджує витрату останнім готівки для здійснення платежу;

• суб'єкти господарювання мають право здійснювати платежі готівкою як за рахунок коштів, одержаних у банку, так і за рахунок власної готівкової виручки від реалізації;

• готівкову виручку від реалізації можна використовувати в необхідній кількості для забезпечення статутної та господарської діяльності, крім виплат на заробітну плату та інших платежів, пов'язаних з оплатою праці, а також виплати дивідендів. Ці витрати суб'єкти господарювання мають покривати лише за рахунок коштів, одержаних у банку;

• банки повинні видавати готівку суб'єктам господарювання на цілі, зазначені в грошовому чеку, не вимагаючи подання обгрунтувальних документів і розрахунків;

• банки видають готівку суб'єктам господарювання тільки в межах наявного залишку коштів на їхніх рахунках;

• зберігання готівки в касах суб'єктів господарювання допускається в межах установлених банком чи самим клієнтом лімітів залишку готівки в касах на кінець операційного дня. Ліміти визначають з ураху- ванням характеру діяльності підприємства, обсягу касових оборотів, віддаленості від установи банку, терміну й порядку інкасації, графіка заїзду інкасаторів та ін.;

• понадлімітні залишки готівки суб'єкти господарювання зобов'язані здавати в установи банків для зарахування на їхні рахунки. Порядок і терміни здавання готівки встановлює банк, який обслуговує відповідне підприємство. При цьому інкасувати кошти можна безпосередньо в банк готівкою, розрахунковими чеками або переказами через підприємства Міністерства зв'язку;

• понадлімітні готівкові залишки в касах суб'єктів господарювання допускаються тільки в дні виплати заробітної плати та прирівняних до неї платежів.

З метою дотримання перелічених основних принципів організації готівкового грошового обігу в народному господарстві НБУ встановлює порядок:

• функціонування каси — спеціального приміщення для проведення касових операцій;

• приймання, зберігання та видачі готівки через каси суб'єктів господарювання;

• оформлення касових документів;

• ведення касової книги;

• терміни здавання грошової виручки в банк;

• витрачання грошей безпосередньо з готівкової виручки;

• лімітування готівкового залишку в касах підприємств та організацій;

• розрахунків готівкою між суб'єктами господарювання;

• контролю за дотриманням касової дисципліни.

Основні принципи організації касових операцій комерційними банками визначено Інструкціями НБУ № 1 "З організації емісійно-касової роботи в установах банків України" (від 07.07.94, № 129) та № 4 "Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України" (від 13.10.97, № 335):

• для роботи з готівкою комерційні банки повинні мати операційну касу, до якої можуть входити прибуткові, видаткові, прибутково-видаткові, вечірні каси, каси перерахування грошей, каси розміну, каси обміну грошей;

• усю готівку, що надходить до операційної каси банку, до кінця операційного дня потрібно прибуткувати й зарахувати на відповідний рахунок у день її надходження;

• банки повинні видавати готівку клієнтам, які мають у даній установі банку рахунки, тільки в межах наявного залишку коштів на цих рахунках;

• банки мають раціонально організовувати грошовий обіг через каси, а саме: задовольняти потреби клієнтів у готівці за рахунок надходжень до операційної каси;

• установи банків, що мають надлишок готівки, повинні вилучати його з операційної каси й передавати до оборотної каси регіонального управління НБУ (власними силами за оголошеннями про внесення готівки або через інкасаторів НБУ) або ж продавати його своїм установам чи іншим комерційним банкам. При цьому суму коштів у розмірі надлишку готівки, яку вилучають з операційної каси, зараховують на кореспондентський рахунок цього комерційного банку в НБУ;

• установи банків, що потребують підкріплення операційної каси, мають право переміщувати готівку з оборотних кас регіональних управлінь НБУ (власними силами на основі платіжних доручень або через інкасаторів НБУ) чи купляти готівку в своїх установах або в установах інших комерційних банків. При цьому суму коштів у розмірі підкріплення операційної каси списують з кореспондентського рахунку цього комерційного банку.

3 метою дотримання перелічених принципів організації касових операцій у комерційних банках НБУ встановлює порядок:

• функціонування операційних кас комерційних банків;

• оформлення касових документів;

• ведення касових журналів;

• експертизи грошових білетів і монет;

• касового обслуговування установ комерційних банків регіональними управліннями НБУ;

• інкасації грошової виручки;

• дотримання касової дисципліни;

• прогнозування касових операцій комерційних банків;

• підкріплення операційних кас комерційних банків і вилучення готівкового надлишку з операційних кас.

Особливе місце в забезпеченні касового обслуговування своїх клієнтів і в управлінні власними касовими операціями посідає складання прогнозного розрахунку касових оборотів банку на кожен наступний квартал. У прогнозному розрахунку банки визначають джерела та обсяги надходжень готівки до банківських кас (за приходом роз- рахунку), а також цільове спрямування та обсяги видачі готівки з банківських кас (у видатковій частині розрахунку).

Приход

1. Надходження торгової виручки.

2. Надходження виручки від усіх видів транспорту.

3. Надходження квартирної плати та комунальних платежів.

4. Надходження виручки видовищних підприємств.

5. Надходження виручки підприємств побутового обслуговування.

6. Надходження на рахунки колективних сільськогосподарських підприємств.

7. Надходження на рахунки за вкладами громадян.

8. Надходження від підприємств зв'язку.

9. Інші надходження.

10. Купівля готівки комерційними банками.

11. Підкріплення оборотної каси з резервних фондів.

Видатки

1. Видачі на оплату праці, грошові виплати й заохочення, інші виплати, що не входять до складу фонду оплати праці.

2. Видачі на закупівлю сільськогосподарських продуктів.

3. Видачі з рахунків колективних сільськогосподарських підприємств.

4. Видачі на виплату пенсій, допомог і страхових відшкодувань.

5. Видачі з рахунків за вкладами громадян.

6. Видачі підкріплень підприємствам зв'язку.

7. Продаж готівки комерційними банками.

8. Перерахування з оборотної каси до резервних фондів.

Базою для постатейного прогнозування обсягу готівкових надходжень і видач є касові заявки підприємств та організацій, яких обслуговує ця установа комерційного банку. Термін подання касової заявки банк визначає під час укладення договору на розрахунково-касове обслуговування (звичайно заявки слід подавати за 55-60 днів до початку кварталу, на який складають прогнозний розрахунок).

Прогнозуючи надходження торгової виручки, виходять із загального обсягу товарообороту, від якого віднімають неінкасовану виручку. Решту виручки має бути здано безпосередньо до банку готівкою та розрахунковими чеками або переказано торговельними організаціями на свої рахунки в банку через підприємства зв'язку. У прогнозному розрахунку беруть до уваги тільки суму торгової виручки, яку буде здано безпосередньо до банку готівкою.

Прогнозуючи надходження до каси банку від транспортних, видовищних підприємств, підприємств побутового обслуговування та колективних сільськогосподарських підприємств, виходять з обсягу надання платних послуг і реалізації продукції, з якого виключають готівкові витрати безпосередньо з виручки.

Прогнозуючи надходження квартирної плати та комунальних платежів, виходять із суми доходів комунальних підприємств, яку зменшують на суму комунальних платежів, що надходять у безготівковій формі.

Прогнозуючи видачі на оплату праці, виходять із фонду оплати праці, який зменшують на суму перерахувань у безготівковій формі й коригують залежно від сум видач заробітної плати за вихідні дні за термінами, що припадають на інші квартали.

Прогнозуючи видачі на виплату пенсій, допомог і страхових відшко- дувань, із їхньої загальної суми виключають податки, що їх утримують, коли виплачують допомоги за тимчасовою непрацездатністю, а також суми бюджетних асигнувань на покриття поштових витрат, коли