Видачі на закупки сільськогосподарської продукції прогнозують, виходячи з вартості цієї продукції, яку закупляють у населення.

У прогнозному розрахунку операції підприємств зв'язку відбивають у вигляді сальдо: якщо у підприємств зв'язку обсяги операцій з приймання готівки переважають над видачею, то в прогнозному розрахунку буде надходження від підприємств зв'язку (позаяк готівковий залишок вони повинні здавати до банку). А якщо видачу готівки проводитимуть у більших обсягах, ніж запрогнозовано її надходження, то підприємства зв'язку звертатимуться до банку за підкріпленням. У такому разі в прогнозному розрахунку касових оборотів комерційного банку плануватимуть видачі підкріплень підприємствам зв'язку.

Загалом перевищення прибуткової частини прогнозного розрахунку касових оборотів банку над видатками означає, що в банківські каси надійде грошей більше, ніж того вимагатиме забезпечення потреби в готівці. Унаслідок цього сума касової готівки в банку на кінець кварталу, на який складають прогноз, збільшиться порівняно із сумою готівки на початок кварталу. Готівковий надлишок має бути вилучений з обороту, тому банк прогнозуватиме у видатковій частині продаж готівки іншим комерційним банкам або своїм установам. Якщо попиту на надлишок готівки нема, її потрібно переміщати в оборотні каси регіональних управлінь НБУ.

Перевищення видатків над приходною частиною означає, що до каси банку надійде грошей менше, ніж потрібно для видачі у кварталі, на який складають прогноз. Тому банк муситиме використовувати гроші, наявні в касі на початок кварталу. Якщо їх не вистачає, виникає потреба підкріпити операційну касу. Тому банк прогнозуватиме купівлю готівки у своїх установ чи установ комерційних банків. Якщо такого джерела не буде, операційну касу можна підкріпити з оборотної каси регіонального управління НБУ.

Основні принципи організації емісійно-касових операцій в установах НБУ викладено в Інструкції НБУ № 1:

• для оновлення готівкової маси в обігу та забезпечення грошового обігу білетами й монетами різного номіналу НБУ створює резервний фонд банкнот і монет у Центральному сховищі та запаси готівки в регіональних управліннях НБУ;

• для проведення касових операцій установи НБУ мають оборотні каси;

• з оборотних кас установи НБУ проводять операції з метою підкріплення операційних кас комерційних банків відповідно до їхніх заявок. При цьому готівку комерційним банкам видають тільки після того, як вони здійснять оплату з кореспондентського рахунку;

• установи НБУ самостійно визначають розмір готівкового залишку в оборотній касі на кінець операційного дня;

• якщо готівки в оборотній касі недостатньо, установи НБУ, щоб забезпечити нормальне касове обслуговування комерційних банків регіону, переміщують кошти з грошових сховищ (підкріплення оборотної каси);

• у кінці операційного дня готівковий надлишок вилучають з оборотної каси й зараховують до сховища;

• підкріплення готівкових запасів у сховищах регіональних управлінь здійснюють за письмовим розпорядженням управління організації роботи з готівкою Департаменту готівкового грошового обігу НБУ відповідно до заявки;

• грошові сховища регіональних управлінь підкріплюють з оборотної каси НБУ.

Для всіх своїх установ НБУ запроваджує єдиний порядок:

• функціонування оборотних кас і грошових сховищ;

• встановлення лімітів оборотних кас;

• підкріплення оборотних кас і сховищ;

• оформлення касових документів;

• вилучення з обігу зношених і фальшивих грошових знаків;

• касового обслуговування комерційних банків;

• інкасації виручки, перевезення й пересилання цінностей;

• забезпечення збереження цінностей;

• дотримання емісійно-касової дисципліни;

• ревізії цінностей.

Національний банк України — організатор міжбанківських розрахунків. Згідно з Положенням НБУ "Про міжбанківські розрахунки в Україні" (від 08.10.98, № 414), розрахунки між банківськими установами в Україні можна здійснювати, використовуючи:

• прямі кореспондентські відносини між банками;

• власну внутрішньобанківську платіжну систему;

• систему розрахункових палат НБУ.

Прямі кореспондентські відносини між вітчизняними банками допускаються з дозволу НБУ тільки в разі, якщо один банк за дорученням іншого виконує на постійній основі окремі операції.

Як власна внутрішньобанківська платіжна система в розрахунках між філіями багатофілійних банків використовуються розрахунки через систему міжфілійних оборотів (МФО).

І прямим кореспондентським відносинам, і розрахункам через систему МФО властивий один суттєвий недолік: вони знімають ресурсне обмеження на депозитну емісію комерційних банків. Тому об'єктивно в розрахунках між вітчизняними банками найширше використовують розрахунки через систему розрахункових палат НБУ із застосуванням системи електронних платежів (СЕП). Розрахункова палата НБУ побудована за дворівневим принципом:

на першому рівні — Центральна розрахункова палата (ЦРП), підпорядкована безпосередньо центральному апарату;

на другому рівні — регіональні розрахункові палати (РРП), які є підрозділами регіональних управлінь НБУ.

Для проведення розрахунків комерційним банкам, крім кореспондентських рахунків, відкритих в операційному управлінні, у РРП відкривають технічні кореспондентські рахунки.

На технічних рахунках відбивають усі платежі, проведені певним комерційним банком за його зобов'язаннями й за дорученням клієнтів, а також суми всіх надходжень, що їх перераховують інші банки на користь цього банку чи його клієнтів.

За результатами дня обороти, проведені на технічних рахунках, загальними сумами відбивають на кореспондентському рахунку, відкритому в операційному управлінні.

Для проведення цих операцій з 1994 р. використовують систему електронних міжбанківських розрахунків (систему електронних платежів), основними складовими якої є:

• програмно-технічний комплекс;

• електронна пошта;

• засоби захисту інформації.

Програмно-технічний комплекс побудовано за трирівневим принципом.

1. На рівні комерційних банків використовують програмно-технічний комплекс АРМ-3 (автоматизоване робоче місце), який забезпечує перевірку пакетів електронних розрахункових документів, підготовлених банком, обмін документами, передачу та захист від несанкціонованого втручання.

2. На рівні РРП використовують програмно-технічний комплекс АРМ-2, який забезпечує обмін електронними розрахунковими документами між РРП і банками, ведення технічних кореспондентських рахунків, передачу результатів розрахунків на кінець робочого дня до РУ НБУ, обмін інформацією з ЦРП і захист інформації від несанкціонованого втручання.

3. На рівні ЦРП НБУ використовують програмно-технічний комплекс АРМ-1, який забезпечує захист інформації від несанкціонованого втручання, перевірку правильності та узгодженості функціонування РРП, а також надання звітної інформації в системі загалом.

Електронна пошта НБУ — це система організаційно-технічних і програмно-технічних засобів, що забезпечують інформаційну взаємодію між окремими установами банків, а також між установами банків та їхніми безпосередніми клієнтами. В основу електронної пошти покладено електронний розрахунковий документ, що містить встановлені реквізити й несе інформацію про перерахування коштів. При передачі інформації електронною поштою та її зберіганні на магнітних носіях електронний розрахунковий документ набуває вигляду окремого файла.

Отже, всі операції за міжбанківськими розрахунками між ЦРП і РРП здійснюються з використанням електронних розрахункових документів, які передаються електронною поштою у вигляді файлів через АРМ-1. Так само здійснюються операції між РРП і комерційними банками, але через АРМ-2 (між окремими РРП) та АРМ-3 (між РРП і комерційними банками). Інформацію між окремими банками й клієнтами можна передавати як із використанням АРМ "Клієнт-банк" у вигляді електронних розрахункових документів, так і за допомогою платіжних і розрахункових документів на паперових носіях (платіжні доручення, вимоги-дору- чення, чеки, акредитивні заяви, векселі, платіжні вимоги).

Схематично міжбанківські розрахунки через систему СЕП можна зобразити так (на прикладі виконання банком платежів за дорученням клієнта, якщо контрагентів за угодою обслуговують комерційні банки різних регіонів):

Схема здійснення міжбанківських розрахунків через систему СЕП

НБУ

7 8

* ЦРП

Е Л Е

К П

РУ НБУ к О РУ НБУ

ОПЕРУ РРП — Т Ш І—* ррп ОПЕРУ

О Т н А

1__І

Покупець (платник) — 2 Постачальник

клієнт комерційного 1 (бенефіціар) — клієнт

банку "А" > комерційного банку

ч "Б"

ТЕХНІКА ЗДІЙСНЕННЯ МІЖБАНКІВСЬКИХ РОЗРАХУНКІВ

1. Постачальник і покупець укладають договір на поставку продукції, виконання робіт чи надання послуг і обумовлюють форму безготівкових розрахунків (наприклад, платіжними дорученнями).

2. Постачальник відвантажує продукцію, виконує роботу чи надає послуги.

3. Покупець передає банку "А" платіжне доручення на оплату одержаних товарів, виконання робіт чи надання послуг (на паперових або електронних носіях у вигляді файлів через АРМ "Клієнт-банк").

4. Комерційний банк "А" списує кошти відповідно до платіжних доручень з поточного рахунку свого клієнта-покупця і передає йому виписку з особового рахунку.

5. Проведену операцію відображають на технічному кореспондентському рахунку банку "А", відкритому в РРП.

6. 10. На кореспондентському рахунку, відкритому в ОПЕРУ РУ НБУ, відображають обороти, здійснені протягом операційного дня.

7. 8. Проводять операції, пов'язані зі списанням коштів з кореспондентського рахунку в комерційному банку "А" й зарахуванням їх на кореспондентський рахунок у комерційному банку "Б", і відображають їх у ЦРП.

9. Відображають операцію на технічному кореспондентському рахунку в банку "Б".

11. Комерційний банк "Б" зараховує кошти на поточний рахунок свого клієнта-постачальника і передає йому виписку з особового рахунку.

Національний банк України як головний банкір для банків другого рівня визначає правила функціонування міжбанківського ринку кредитів в Україні й порядок одержання кредитів в установах НБУ як кредитора в останній інстанції.

Кредитні операції НБУ об'єктивно не обмежуються сумою акумульованих кредитних ресурсів: як банк першого рівня він видає кредити на емісійному рівні, незалежно від стану пасивної частини свого балансу на день видачі. Ці кошти вилучають з обороту за умови повної або часткової сплати комерційними банками кредитів, одержаних у НБУ, сплати відсотків за ці кредити, а також купівлі комерційними банками державних цінних паперів.

Комерційний банк, щоб одержати кредит, має виконати певні вимоги НБУ, серед яких:*

обов'язкова реєстрація та одержання ліцензії на здійснення банківської діяльності;

• обов'язкове функціонування