Аналіз інвестиційної діяльності банку

Інвестиційні операції банку — це діяльність, пов'язана з вкладенням грошових та інших ресурсів у цінні папери, статутні фонди, нерухомість, колекції, дорогоцінні метали, коштовності, ринкова вартість яких здатна зростати, приносячи банку доходи. Необхідність інвестиційних операцій пов'язана з розширенням дохідної та клієнтської бази банку і створенням структури їх комплексного обслуговування, зміцнення конкурентної позиції банку на ринках та зниженням загального ризику банківської діяльності.—

коефіцієнт покриття (забезпечення) боргу:—

ступінь забезпеченості необігових активів позичальника власними коштами:—

коефіцієнт достатності періоду позики:—

коефіцієнт співвідношення власних обігових коштів і загального обсягу обігових коштів:

Аналіз інвестиційних операцій комерційного банку доцільно розпочинати з визначення їх структури, враховуючи різні класифікаційні ознаки.

Інвестиційні операції банку можна класифікувати за такими критеріями.

За об'єктами операції інвестування поділяються на вкладення в:

— цінні папери;

— паї та частки;

— дорогоцінні метали та колекції;

— нерухомість та довгострокові майнові права; За термінами інвестиції поділяють на:

— короткострокові (до1 року);

— середньострокові (до 5 років);

— довгострокові (більше 5 років). За метою вкладання:

— прямі інвестиції (з метою управління компанією);

— портфельні інвестиції (для отримання доходів).

Наступним етапом проведення аналізу є з'ясування чинників, що мають найбільший вплив на обсяги та напрями інвестування. До таких чинників відносять:

¦ етап життєвого циклу банку;

¦ розміри та спеціалізацію банку;

¦ мету інвестування та обсяги інвестованих коштів;

¦ схильність керівництва банку до ризику;

¦ поточний фінансовий стан банку та прогнозні розрахунки;

¦ державну політику у галузі інвестування (напрями пріоритетних інвестицій, створення вільних економічних зон, пільгове оподаткування, страхування ризиків через механізм створення резервів під знецінення вартості цінних паперів).

Далі аналізується тип інвестиційної політики комерційного банку, оскільки від цього залежать і напрями, і обсяги, і терміни інвестицій. Існують такі типи інвестиційної політики: консервативна, помірна, агресивна.

Тип інвестиційної діяльності, як правило, визначається експертною оцінкою. При цьому слід зауважити, що за окремими об'єктами інвестування тип інвестиційної політики може відрізнятися від загальної по банку.

Крім того інвестиційний аналіз можна проводити у розрізі:

¦ аналізу інвестиційної діяльності банку та його підрозділів;

¦ аналізу інвестиційної привабливості окремих видів інвестування (реальних проектів чи фінансових інструментів).

— трендовий аналіз динаміки загального обсягу валових та чистих реальних інвестицій, що здійснюються у формі придбання цілісних майнових комплексів, нового будівництва, модернізації, реконструкції, часткового оновлення основних фондів, інвестицій у нематеріальні активи.

При цьому розраховуються показники оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів, як от: чистий приведений дохід, індекс до- ходності інвестицій, індекс рентабельності інвестицій, період окупності, внутрішня ставка доходності.

— аналіз динаміки загальної вартості фінансових інвестицій.

Фінансові інвестиції банку з розгляду фінансового аналізу можна розглядати: у формі вкладання коштів у різні види фондових інструментів та капітал у вигляді доходних грошових інструментів (депозитів, кредитів тощо), а також як вкладання в статутні фонди підприємств.

— Структурного аналізу окремих видів інвестицій та джерел інвестиційних ресурсів.

— Порівняння планових та нормативних показників інвестиційної діяльності та темпів їх динаміки.

— Розрахунок основних коефіцієнтів, що характеризують інвестиційну діяльність банку:

б) Коефіцієнт самофінансування інвестицій

a) Коефіцієнт рентабельності інвестицій

Далі проводиться оцінка якості цінних паперів у разі проведення фінансового інвестування.

Найбільш привабливим фінансовим інструментом є вкладання в акції підприємств та інших банків, при оцінці якості яких розраховують такі показники:

в) Коефіцієнт реінвестування прибуток

¦ коефіцієнт співвідношення ціни та обсягу реалізації продукції за акцією

¦ коефіцієнт співвідношення ціни та активів за акцією

¦ коефіцієнт співвідношення ціни пропозиції та попиту за котировкою по акції

¦ коефіцієнт ліквідності акцій

Останнім етапом аналізу визначається дохідність проведення інвестування за напрямами їх отримання:

¦ коефіцієнт співвідношення ціни акції та доходу від неї

— у вигляді процентів та дивідендів від вкладання в цінні папери;

— доходи від збільшення курсової вартості цінних паперів;

— премії та різниці при вкладенні в похідні цінні папери;

— спреду, що виникає від оголошення котировок цінних паперів, у разі, якщо придбання цінних паперів відбулося за нижчими цінами;

— комісійної винагороди від управління портфелями цінних паперів клієнтів;

— доходи від продажу об'єктів реального інвестування.

Портфельна теорія для оцінки доходності цінних паперів пропонує

модель оцінки капітальних активів "МОКА" (САРМ), згідно з якою недиверсифікований ризик розраховується з використанням коефіцієнта b.

Окремо досліджуються всі напрями проведення інвестицій за рівнем ефективності та спроможності банку приносити вагомі результати в короткі терміни.

Серед простих методів визначення доцільності розміщення капіталу в інвестиційний проект часто використовується два: розрахунок простої норми прибутку і розрахунок терміну окупності.

Проста норма прибутку — аналог показника рентабельності капіталу і розраховується як відношення чистого прибутку за один будь-який проміжок часу (зазвичай рік) до загального обсягу інвестиційних затрат.

Термін окупності розраховується як зворотній показник простої норми прибутку:

Метою даного методу є визначення тривалості періоду, протягом якого проект буде працювати "на себе", тобто коли прибуток від реалізації проекту почне перевищувати інвестовані в нього кошти.

Методи дисконтування. Проблема адекватності оцінки привабливості проекту, пов'язаного із вкладенням капіталу, полягає і у визначенні того, наскільки майбутні надходження виправдовують сьогоднішні затрати. Для коригування показників майбутньої діяльності інвестиційного проекту використовується ставка дисконтування.

Чиста поточна вартість проекту. Для того щоб адекватно оцінити проект погляду ефективності використання інвестованих коштів, необхідно всі потоки майбутніх надходжень і платежів привести до співставленого вигляду з урахуванням чинника часу.

Внутрішня норма прибутку. Розраховується шляхом знаходження ставки дисконтування, при якій наведена вартість майбутніх прибутків (грошових надходжень) дорівнює первісній (наведеній) сумі інвестицій. Внутрішня норма прибутку (IRR) — це така ставка порівняння, застосування якої для розрахунку чистої поточної вартості проекту обертає останню в нуль.

З іншого боку, значення внутрішньої норми рентабельності IRR може трактуватися як нижній гарантований рівень прибутковості інвестиційних затрат.

Метою аналізу операцій з цінними паперами є визначення перспективних напрямів інвестицій банків на фондовому ринку. Першим етапом проведення аналізу з цінними паперами є оцінка інвестиційної привабливості фондового ринку країни. Ця оцінка здійснюється за допомогою фондових рейтингів та індексів. Найбільш відомими в Україні є рейтинги асоціації ПФТС (Перша фондова торгівельна система), інформаційно- аналітичного центру "Д.А.Р." (Дослідження. Аналіз. Рейтинги), асоціації українських банків (АУБ).

Побудова рейтингів полягає у представленні потенційним інвесторам системи класифікації фінансових інструментів, що побудовані на оцінці їх інвестиційних якостей. Рейтинги ПФТС будуються за статистично-кількісним методом і являють собою щомісячне ранжування торговців — членів ПФТС за обсягами угод, кількістю угод, кількістю котирувань.

Експертний метод "Д.А.Р." формується на підставі опитування експертів фондового ринку та оцінок операторів фондового ринку, тобто розраховуються рейтинги реєстраторів, операторів фондового ринку, емітентів цінних паперів, торговців цінними паперами та власне фінансових інструментів.

Фондові індекси — це цифровий статистичний показник, що виражає поточні зміни біржевого курсу цінного папера.

В Україні найбільш відомими індексами є :

• ProU-50. Він розраховується за групою п'ятидесяти великих підприємств провідних галузей економіки України.

• КАС-20. Базові індекси акцій двадцяти компаній України (металургійний та нафтовий комплекс, хімічна промисловість, енергетика та ін.).

• Wood-15. Розраховується чеською компанією Wood & Company. Базу індексу складають акції 15 компаній, що пропонуються ПФТС та

представляють ключові сектори української економіки: енергетика, хімічна та нафтова промисловість, машинобудування, транспорт.

• ПФТС — індекс переліку акцій підприємств, що мають найвищі показники ліквідності і пройшли лістинг ПФТС.

• L-індекс (індекс ліквідності).

• S-індекс (індекс пропозиції).

Два останні індекси розраховуються газетою "Фінансова Україна" і являють собою вибір акцій компаній, в яких була забезпечена ліквідність акцій протягом останніх двох місяців.

Аналіз привабливості фондового ринку України можна дослідити за допомогою інформації газети "Бізнес", журналу "Фінансові ризики", "Вісник НБУ".

Аналіз операцій з цінними паперами починається із загального аналізу, який передбачає розрахунок показників динаміки та структури.

Аналіз включає в себе визначення структури операцій з цінними паперами та їх доходності, тобто визначення ефективності їх проведення. Динаміка та частка окремого виду операцій з цінними паперами наведена в таблиці 3.8.

Тобто найбільшу питому вагу в операціях банку з цінними паперами має зберігання та операції з продажу.

Виходячи з критерію поділу портфеля цінних паперів комерційного банку на портфель на продаж та на інвестиції, визначається частка і динаміка окремого виду цінних паперів. Це дає можливість оцінити якість портфеля цінних паперів невласної емісії. Наявність у портфелі банку значної частки державних цінних паперів свідчить про високий рівень ліквідності комерційного банку. Однак значний розмір цих цінних паперів говоритиме про низьку доходність інвестиційного портфеля. Але на сьогодні державні цінні папери втратили свою привабливість для потенційних інвесторів через невиконання державою зобов'язань за попередніми випусками. При аналізі вкладень у доходні цінні папери важливим є визначення частки реінвестованих доходів від цінних паперів у загальній сумі доходів від операцій із цінними паперами та в сумі доходів за окремими напрямками вкладень.

Крім критерію класифікації за видами, необхідно провести класифікацію за напрямами вкладень: по регіонах, по галузях. Це дасть можливість визначити найбільш сприятливу галузь чи регіон вкладання вільних коштів банку.

Крім того, необхідно розрахувати показники:

¦ питомої ваги придбаних цінних паперів за номіналом;

¦ питомої ваги викуплених банком цінних паперів до терміну погашення та після терміну погашення;

¦