Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Історія Миколаївського Адміралтейського собору (1789-1936)

Історія Миколаївського Адміралтейського собору (1789-1936)

В умовах існування незалежної демократичної України історики стали приділяти належну увагу пам'яткам церковної старовини. Тому вивчення історії спорудження Миколаївського Адміралтейського собору та діяльності його священнослужителів є надзвичайно актуальним у наші дні. У науковій історичній літературі це питання практично не розглядалось. Лише в окремих виданнях та газетних публікаціях знаходимо короткі відомості про спорудження собору [1], а чималий документальний матеріал, зосереджений в архівах, до цього часу повністю не використаний. У зв'язку з цим автор даної наукової статті і поставив собі мету коротко висвітлити майже 150-літню історію Адміралтейського собору у Миколаєві.

Під час російсько-турецької війни 1787-1791 рр. виникла гостра потреба в бойових кораблях для Чорноморського флоту. Для цього їх немало зводилося в Таганрозі та Херсоні. Але в ході війни постало питання про будівництво нової верфі, на якій можна було б не тільки споруджувати нові кораблі, але й ремонтувати пошкоджені. Отримавши влітку 1788 р. заміри річки Інгул, князь Г.О.Потьомкін-Таврійський (1739-1791) приймає рішення відкрити на ній верф. Рік по тому, він вирішує перетворити її в місто. Тоді ж Потьомкін надсилає розпорядження знаменитому петербурзькому архітекторові Івану Єгоровичу Старову (1745-1808) про розробку плану будови міста, архітектурного ансамблю в селищі Богоявленськ, церкви Богоявлення Господня, а також Соборної церкви в Миколаєві. Автор багатьох значних і прекрасних архітектурних ансамблів у Росії (Троїцький собор, Таврійський палац у Петербурзі, реконструкція Олександро-Невської лаври та ін.), він створив Миколаївський собор у дусі російського класицизму.

План І.Є.Старова був готовий на початку 1790 р., хоча сам собор був закладений ще в 1789 р. Відразу за цим планом активно почалося будівництво церкви. Треба відмітити, що план Старова в 1791 р. був доопрацьований архітектором Іваном Івановичем Князєвим (бл.1760-1823) - начальником Канцелярії спорудження Миколаєва, під керівництвом якого здійснювалося все проектування і будівництво в місті. У своєму розпорядженні будівельникам він пише: "Для строения ... Соборной церкви в Николаеве...камень тесаной готовить. Камень готовить и строить прежде церковь" [2]. Загальною забудовою міста керував помічник Г.О.Потьомкіна по заснуванню і перетворенню краю - обер-штер-кригскомісар флоту, бригадир і кавалер Михайло Леонтійович Фалєєв (р.н. невідомий - 1792), безпосереднє будівництво Соборної церкви здійснювали архітектор капітан Вікентій Андріанович Ванрезант (бл.1755-після 1808), працював у Миколаєві з вересня 1788 р. по лютий 1793 р., та його помічник капітан Петро Васильович Неєлов (1749-1848), архітектор, здійснював початковий етап спорудження собору в 1790-91 рр. (в кінці 1791 р. його відправили головним архітектором в Богоявленськ).

Доки Потьомкін був живий, будівництво церкви здійснювалося швидкими темпами, чому сприяв і М.Л.Фалєєв, приділяючи цьому багато уваги, не залишаючи без відповіді жодного прохання архітекторів. 9 травня 1791 р. Фалєєв наказував І.Т.Овцину: "Когда

доставлены будут леса из Збуряевска, покорнейше Вас прошу потребное количество на покрышу церкви отпустить господину архитектору Ванрезанту, снабдя его потребным количеством рабочих" [3]. У тому ж році Потьомкін видав Фалєєву ордер: "Доходы с лавок, выстроенных у биржи, с погребов, трактира и кофейной определить изволил на церковь Григория Великия Армении, на жалованье священникам, певчим и на содержание увечным" [4]. Ці та інші документи показують ту поспішність, з якою вони будували церкву, визначаючи їй важливе місце в житті міста.

Дякуючи таким активним діям, будівля храму до літа 1791 р. практично була готова. В травні Неєлов будував підмостки до церкви [5], в цей же час Ванрезант крив дах [6], а вже на початку червня Неєлов здійснював внутрішнє та зовнішнє оздоблення церкви [7], а Ванрезантом споруджувалися куполи та карнизи. Ордер М.Л.Фалєєва інженер-капітану Невєрову від 10 червня 1791 р. оповіщав: "Предписываю Вашему высокоблагородию, употребить всемерное старание выжечь довольное количество кирпича нужного г-ну архитектору Николаевскому, капитану Ванрезанту, на зделание купола и карнизов церковных, с таким распоряжением и вниманием, чтобы не сделать в строении остановки. Богоявленск" [8]. Документ яскраво свідчить про необхідність церкви для міста і особливу увагу до неї місцевої адміністрації.

Потьомкін також квапив: " Приложите всевозможные старания к совершению начатых строений, за что доставите мне случай ходатайствовать о награждении трудов Ваших" [9]. Такі ж ордери отримали не тільки М.Л.Фалєєв, але й В.А.Ванрезант і П.В.Неєлов. До кінця вересня основні будівельні та оздоблювальні роботи в будівлі було закінчено. Почалося художнє оформлення храму. Для цього у вересні 1791 р. у Миколаїв запросили новомиргородського жителя Марка Тесленія, з яким М.Л.Фалєєв уклав контракт на створення для церкви іконостасу [10]. Нагляд за роботами над іконостасом доручили капітану В.А.Ванрезанту, за загальними роботами в соборі уважно слідкував М.Л.Фалєєв. Ордером у Канцелярію спорудження міста від 21 вересня 1791 р. він наказує прискорити будівництво церкви: "Заключенный контракт препровождаю... к деятельному исполнению, предписываю всемерно поспешествовать к скорому сего иконостаса деланию благовременным отпуском всех (материалов), какие понадобятся сему мастеру. Словом сказать, чтобы какой-либо остановки со стороны казенной не было... Наблюдение... предоставить архитектору Николаевскому г-ну капитану Ванрезанту" [11].

Для проведення духовних потреб князь Г.О.Потьомкін-Таврійський ще в 1790 р. звернувся з проханням до Амвросія, архієпископа Катеринославського про направлення до Миколаєва всіма шанованого ієрея Євфімія Савурського (17381813) на місце головного священика міста, майбутнього протоієрея і настоятеля собору: "Преосвященнейший владыко,


Сторінки: 1 2 3 4