кв. сажнів), у кутах південної та північної сторін, - два кам'яні невеличкі будиночки, один - для сторожі, інший - квартира настоятеля. Біля східної сторони побудовано сарай довжиною 8 і шириною - 5 сажнів. На західній стороні - цвинтар для почесних громадян і служителів. За огорожею, з південної сторони, на вулиці Адміральській, знаходився молитовний будинок довжиною 10, шириною 5 сажнів [45]. Перед собором, з боку Соборної площі, знаходився пам'ятник М.Л.Фалєєву у вигляді піраміди.
Треба відмітити, що відразу ж після побудови собор зайняв чільне місце в житті міста. Діяльність собору велася в кількох напрямах. Передусім, в ньому здійснювалося богослужіння. Священнослужителі здійснювали християнські треби та прищеплювали символ православної віри матросам і офіцерам, робітникам верфі та арештантам; читали молитви у святкові і вихідні дні для матросів; приймали покаяння у здійснених злочинах; здійснювали напучування відданих військовому суду арештантів [46], виховували позитивні моральні якості [47].
Широка громадська і духовна робота велася серед постійних службовців Адміралтейства. Священики приводили до присяги чиновників, офіцерів; здійснювали сповіді та святе причащання екіпажам Чорноморського флоту, їх родинам.
Велика роль належала собору на півдні Російської імперії не тільки у підтримці духовного стану населення, але й у здійсненні загальнодержавних інтересів. Насамперед церква озвучувала царські маніфести та укази, величала монарха та його сім' ю, прославляла російську зброю під час проведення воєн, висвітлювала внутрішню та зовнішню політику держави, дбаючи таким чином про загальнодержавні інтереси в сфері інформації та ідеологічного виховання.
Приєднавши нові території з дуже строкатим населенням, Г.О.Потьомкін розумів, що потрібно якомога швидше вирішувати завдання церкви - встановити єдиновірство на всій Російській імперії. Було видано розпорядження, щоб людей неправославного віросповідання, при найменшому бажанні пройти хрещення, приймали до православної віри. В документах 1-ої пол. 19 ст. зустрічається велика кількість прохань про перехід до греко-російського віросповідання євреїв, татар, католиків.
Видну роль церква відігравала також у розповсюдженні літератури і в плані благодійності. Велику увагу собор приділяв розвитку освіти в місті. Багато священнослужителів викладали різні предмети в навчальних закладах міста: штурманському училищі, портовій ремісничій школі, морехідній школі, Маріїнській жіночій гімназії та інших. Чимало служителів церкви за великий особистий внесок у розвиток народної освіти були нагороджені медалями та іменними подарунками.
Але після Жовтневої революції, в 1922 р., собор було закрито, а потім перетворено на Музей революції, а в часи активної боротьби проти "релігійної чуми" в 1936 р. його було знищено.
Таким чином, Миколаївський Адміралтейський собор, являючи собою прекрасний архітектурний ансамбль для створення якого знадобилося майже століття, займався не тільки релігійною діяльністю, а й виконував ряд загальнодержавних функцій, брав активну участь у громадському житті міста, сприяв покращанню його морального клімату і добробуту населення, особливо його нижніх шарів, підвищенню рівня освіти всіх верств населення протягом усього часу свого існування (1794-1936).
Література
Мурзакевич Н.Н. Опись Николаевского Адмиралтейского собора // Записки Императорского Одесского общества истории и древностей (далі - ЗИООИД). - Т. 13. - Одесса,1883. - С.189-192; Николаевский вестник. - 1883. - 1 октября; Гавриил. Хронологико-историческое описание церквей епархии Херсонской и Таврической. Записки Одесского общества истории и древностей (далі - ЗООИД). - Т. 2. - Отд.1. - Одесса, 1850. - С. 165; Вечерний Николаев. - 1997. - 16 августа.
Именовать - город Николаев: Сб. документов и материалов. - Николаев, 1989. - С. 179.
Державний архів Миколаївської області (далі - ДАМО), ф. 243, оп. 1, с. 73, арк. 174.
ЗИООИД. - Т. 13. - Одесса, 1883. - С. 185-186.
ДАМО, ф. 243, оп. 1, с.73, арк. 30.
Ibid., арк. 174.
Ibid., арк. 63.
Ibid., арк. 99.
ДАМО, ф. 243, оп. 1, с. 74, арк. 3.
Ibid., арк.153, 154.
ДАМО, ф. 243, оп. 1, с. 74, арк. 153, 154.
ЗООИД. - Т. 2. - Отд. 1.- Одесса, 1850. - С. 174-175.
ДАМО, ф. 243, оп. 1, с. 32, арк. 2.
Ibid., с. 56, арк. 2.
Ibid., с. 32, арк. 3.
Ibid., с. 89, арк. 66.
ЗИООИД. - Т. 13. - Одесса, 1883. - С. 190.
ДАМО, ф. 243, оп. 1, с. 89, арк. 10, 32.
ДАМО, ф. 168, оп. 1, с. 418, арк. 5; с. 467, арк. 6.
ДАМО, ф. 243, оп. 1, с. 90, арк. 287.
Ibid., арк. 280.
Ibid., арк. 282.
Крючков Ю.С. История Николаева. Николаев: МП "Возможности Киммерии", 1996. - С. 45.
Ibid., С. 45.
ДАМО, ф. 168, оп. 1, с. 469, арк. 2.
Ibid., с. 278, арк. 133-137.
Ibid., с. 6а, арк. 58.Ibid., с. 433, арк. 219.
Ibid., с. 8, арк. 57.
Ibid., с. 8, арк. 57.
Ibid., с. 20, арк. 152.
Ibid., с. 20, арк. 141.
Ibid., с. 82, арк. 7.
Ibid., с. 466, арк. 2-5.
Ibid., с. 467, арк. 6.
Ibid., с. 418, арк. 2.
Ibid., с. 466, арк. 5; с. 418, арк. 7, 9.
Ibid., с. 466, арк. 5.
Ibid., с. 112, арк. 19.
Ibid., с. 471, арк. 8.
Ibid., с. 163, арк. 2.
Ibid., с. 163, арк. 3-6.
Южная Россия. - 1903. - 1 октября.
ЗООИД. - Т. 13. - С. 189-190; ДАМО, ф. 168, оп. 1, с. 469, арк. 2.
ДАМО, ф. 168, оп. 1, с. 466, арк. 57.
Ibid., с. 1, арк. 65, 107, 73, 60, 41; с. 435, арк. 57.
Ibid., с. 446, арк. 3, 4; с. 21, арк. 9, 37; с.6а, арк.4-5.
