Для зменшення ступеня невизначеності при ухваленні рішень стосовно бібліотечно-інформаційної галузі необхідно забезпечити найсприятливіші умови для осіб та органів управління, які приймають рішення, через автоматизацію найтрудомісткішого процесу зменшення перших трьох типів не- визначеностей, також пов'язаного, у свою чергу, з вибором та оцінкою відповідних альтернатив. Це завдання можна успішно реалізувати тільки на основі створення ефективної системи інформаційно-аналітичної підтримки прийняття рішень. Забезпечення такої підтримки передбачає надання особам та органам управління, що приймають рішення, якнайповнішої, вчасної і достовірної інформації про стан і загальні тенденції розвитку галузі.

Сучасний світовий рівень інформаційних технологій створює потенційні можливості для відстежування й оцінювання стану розвитку державного управління, як у цілому, так і в окремій галузі, на основі оцінювання відповідних управлінських рішень через упровадження моніторингів, накопичення та обробку інформації в базах даних і знань, застосування різноманітних інформаційно-пошукових систем з використанням розподілених мереж, сучасних інформаційних та комп'ютерних технологій.

Відомо, що в практиці державного управління різних країн вже широко використовуються програмні комплекси та комп'ютерні системи, що накопичують і надають управлінцям оперативну інформацію про законодавчі й інші нормативно-правові акти, дозволяють отримувати прогнозовані модельні оцінки з макроекономічних питань і спростити проектування. При достатній інформації та відповідній її організації можливе впровадження систем аналізу й оцінювання процесів державного управління як з окремих напрямів, так і в цілому [1-3; 7; 12; 14; 18].

Іншими словами, аналітичні служби створюються з метою прийняття соціально значимих управлінських рішень у всіх вузлах інформаційної інфраструктури, де концентруються, переробляються потужні інформаційні потоки. Інформаційна аналітика, використовуючи можливості, надані даними службами, активно оперуючи їхніми інформаційними продуктами й послугами, виконує насамперед завдання змістовного перетворення інформації, функціонально перетинаючись у цьому сенсі з науковою (виробництво нового знання) і управлінською (розробка варіантів рішень, сценаріїв) діяльністю. При цьому найважливішою функцією інформаційної аналітики є виробництво нового знання на основі переробки наявної інформації з метою оптимізації процесу прийняття управлінських рішень [6; 8-11; 13; 16].

На жаль, нині у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення бібліотечної галузі є багато невирішених питань, які є актуальними і для інформаційно-аналітичного забезпечення інших напрямів людської діяльності (зокрема, науково-технічної [10]). По-перше, це обмеженість фінансування. По-друге, відсутність на галузевому рівні прийнятого і дієвого концептуального системного підходу до розвитку інформаційно-аналітичного забезпечення як складової системи прийняття управлінських рішень. По-третє, недостатній рівень підготовки кваліфікованих інформаційних аналітиків. Окрім того, як підкреслює І. Мелюхін, «ефективність інформаційно-аналітичної діяльності багато в чому залежить від історично сформованої культури прийняття рішень» [9, с. 11].

Специфіка аналітичної діяльності в управлінських структурах полягає в тому, що вона «вбудована» в процес управління, до неї висувають особливі вимоги щодо оперативності підготовки матеріалів, їхньої вірогідності й обґрунтованості. Порівняно з академічними науковими дослідженнями, вона є прикладною, основується не стільки на глибокій, самостійній розробці проблем, скільки на залученні фахівців, експертів, узагальненні вже готового матеріалу [9; 10; 16].

При цьому, як засвідчує практика, важливо, щоб в інформаційно- аналітичній службі керівної установи існував замкнутий цикл підготовки матеріалів, починаючи від процедури визначення показників збору інформації, її класифікації, автоматизованої обробки й закінчуючи її аналізом, розробкою прогнозів і практичних рекомендацій. Можна виділити [9, с. 13] три рівні інформаційно-аналітичної діяльності: інформаційно-технологічний, інформаційний і аналітичний. Тільки їхнє співіснування й реалізація в межах однієї служби дозволяє досягти ефективної роботи.

Досвід роботи державних інформаційно-аналітичних підрозділів узагальнений в деяких монографіях та статтях [5; 8-11; 13; 16; 17], виявив цілий комплекс проблем, які потребують вирішення: відповідальність за той або інший вид інформаційних ресурсів, режим обміну й надання інформації всередині управлінських структур, регламентація продажу державної інформації, розробка загальних принципів створення та функціонування відомчих інформаційно-аналітичних систем. Особливого значення при цьому набуває фінансове забезпечення створюваних і функціонуючих інформаційно-аналітичних структур, що забезпечують прийняття управлінських рішень. «Інформація за ринкових відносин коштує грошей, праця кваліфікованих експертів також, не говорячи вже про інформаційну техніку, засоби зв'язку тощо. Тому створенню служби повинен передувати хоча б приблизний розрахунок необхідних коштів. Економія в цій галузі може призвести в підсумку до поверхових висновків й однобічної інформації. Якщо коштів не вистачає, необхідна концентрація на вузько й чітко поставлених завданнях» [9, с. 14].

Загалом, практична реалізація системи підтримки прийняття управлінських рішень у вітчизняній бібліотечно-інформаційній галузі потребує не лише вирішення складних науково-інженерних завдань, пов'язаних з конструюванням спеціалізованого програмно-апаратного комплексу на базі сучасних інформаційних технологій і спеціальних прикладних програмних засобів, акумулювання відповідних фінансових ресурсів, але й попереднього визначення методологічних засад формування зазначеної системи. Зважаючи на результати досліджень, зокрема [1; 3; 7; 8; 11-13; 17], вважаємо, що до складу системи повинні входити такі основні модулі:

уведення, контроль і дослідження вхідної інформації, її первинної обробки;

конструювання й адаптація моделей (їх структурних та прогнозних форм);

дослідження, селекція і композиція моделей, що конструюються;

контроль і діагностування стану галузі;

напрацювання допустимих альтернативних рішень;

взаємодія галузевих та місцевих органів управління бібліотечно-інформаційною діяльністю;

урахування впливу внутрішніх і зовнішніх змін й обмежень;

підтримка адміністрування баз даних і банку знань;

визначення і коригування цілей, стратегії та завдань розвитку бібліотечно-інформаційної галузі