УДК 821.161.2.09:002

Артюх А.В., аспірантка Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка Національної академії наук України

Ідея "всесвітньої бібліотеки" в інтерпретації Галини Пагутяк

У статті проаналізовано одну з часопросторових моделей художнього світу Галини Пагутяк. Бібліотека як образ-символ у творчості авторки розглядається в контексті борхесівської ідеї "всесвітньої бібліотеки ". Значна увага у статті приділяється символіці Книги, у якій втілено мотив пошуку людиною ідеального світу краси і справедливості, втечі від самотності, порожнечі й жорстокості оточуючого світу реальності.

One of the time-space models of Halyna Pahutyak's fictional world is analyzed in the article. Library as image-symbol is researched through the Borges' idea of "universal library". A great attention is paid especially to the image of the Book, which performs the motif of the human endless way to the perfect world of beauty and true, the escape from loneliness, emptiness and cruelty of the real world.Концепція "всесвітньої бібліотеки" завдячує своєю появою аргентинському письменникові, перекладачеві, есеїстові та літературному критикові Хорхе Луїсу Борхесу, чия творчість стала знаковою в зарубіжному літературному процесі ХХ століття. Викладена в есе "Всесвітня бібліотека" та в новелі "Вавилонська бібліотека", ця ідея - одна з визначальних у творчості письменника. Крізь призму образу Бібліотеки він розглядає історію людства, його культури. Поняття Бібліотеки ототожнене в Борхеса з ідеєю безкінечної книги, своєрідного гіперпростору, в якому існують філософські думки, образи, символи, релігії - все духовне надбання людства, втілене у слові. Суть всесвітньої бібліотеки Борхес опредметнює в новелі "Вавилонська бібліотека" з циклу "Вигадані історії". Він вимальовує до дрібниць її внутрішнє облаштування, говорячи про наявність галерей, вікон, вентиляційних шахт, вказуючи точну кількість полиць у галереях та їх висоту [2; 312]. Письменник подає "класичне визначення" Бібліотеки як "кулі, точний центр якої знаходиться в одному з шестигранників, а поверхня - недосяжна. На кожній зі стін кожного шестигранника розміщено п'ять полиць, на кожній поличці - тридцять дві книги одного формату, у кожній книзі чотириста сторінок, на кожній сторінці сорок рядків." [2; 313]. Незмінним є число знаків для письма - двадцять п'ять. Ця Бібліотека вічна, не містить двох однакових книг. Вона безкінечна як у просторовій протяжності своїх галерей, так і в невизначеній кількості книг, вміщуючи "докладну історію майбутнього, автобіографії архангелів, справжній каталог Бібліотеки, тисячі й тисячі фальшивих каталогів, докази фальшивості справжнього каталогу, гностичне Євангеліє Василіда, коментар до цього Євангелія, коментар до коментаря до цього Євангелія, правдиву оповідь про твою власну смерть, переклад кожної книги всіма мовами. [2; 315].

Вибудовуючи так утопічну бібліотеку, Бор- хес бачить жахливість у її нескінченності й суперечливості, де "вертикальні пустелі численних книг безкінечно переходять одна в одну, створюючи, руйнуючи й плутаючи все на світі, неначе Бог, що потерпає від гарячки" [3; 479].

Образно-знакову модель Бібліотеки-всесвіту Борхеса запозичує Умберто Еко (роман "Ім'я троянди"), виводячи з неї образ лабіринту, вхід до якого заборонений для сторонніх. Цей лабіринт побудований за географічним принципом, тобто книжки в такій бібліотеці розташовані за зразком карти світу. Вона виконує роль книгосховища, і для її хранителя, сліпого бібліотекаря Хорхе (прототипом якого став Борхес), таке сховище - ідеальне місце, де "в цілості зберігаються тексти, а не місце, де старі тексти служать відправними пунктами для створення нових" [9; 662].

Інакшого характеру образ Бібліотеки набуває в творчості сучасної письменниці Галини Пагу- тяк. Перш за все слід підкреслити характерну рису індивідуального стилю цієї авторки - творення уявного світу на противагу реально існуючому. Цей художній світ, замкнений у своїй магічній химерності, є втіленням пошуку людиною духовних цінностей, втечі від самотності у ворожій для неї реальності. У творах він реалізується в певних часопросторових моделях, як то Притулок, сад, острів, село Уріж та ін. Бібліотека ж може розглядатися в двох контекстах. По- перше, як часопросторова модель, що символізує збереження духовного надбання людства за всю його історію. По-друге, як світ творів письменниці, цілісна художня система.

Часопростір Бібліотеки є складовою загальної структури світобудови в романах "Писар Східних Воріт Притулку" та "Писар Західних Воріт Притулку" поряд із часопросторами "того" світу (що асоціюється в читача із сучасним, об'єктивно існуючим), Притулку, Містечка та Долини. Притулок - світ, створений для чужинців, викинутих з реального життя, які прагнуть "тимчасового відпочинку від цивілізацій- ного тиску" [1; 146], витвір думки, що має вартість навіть тоді, коли "не оформлена у слова". Це зосередження чистого буття, духовного поєднання людини з природою. Простір Притулку позбавлений часу - тут не помирають, не шукають матеріальних благ. Містечко й Долина існують поза часом і простором, втілюючи семантику подорожі, пошуку людиною свого призначення. Бібліотека ж - притулок для книг, які не мають конкретного автора, творяться самі. Цей містичний світ непідвладний людині, "саме в цьому просторі відбувається очищення духовності від "цивілізаційного сміття" [1; 146]. Вона являє собою "кілька кімнат з дерев'яними полицями, на яких вмостилися книги, тобто такі товсті чи тонкі футляри, наповнені зшитими або розрізненими листками. Ці листки, з паперу або шкіри, вкриті знаками, які мають різні способи тлумачення" [13; 26]. Проте поняття бібліотеки не обмежується самим лише просторовим окресленням. У центрі художньої