УДК 908 (477.73): 02 Гиляка С.А.

Розвиток бібліотечного краєзнавства на Миколаївщині

Національно-культурне відродження України неможливо без осмислення досвіду, набутого у справі збереження багатовікових традицій, дослідження маловідомих сторінок історії нашої держави. На допомогу цьому приходить краєзнавчий рух, який консолідує в собі кращі наукові і творчі сили. Цей процес безпосередньо відбувається в місцевих краєзнавчих осередках, одними з яких є бібліотеки.

Зародки бібліотечного краєзнавства в Миколаївській області треба шукати майже 100 років тому. 11 листопада 1881 р. є днем "народження" Миколаївської громадської бібліотеки. Аналіз річних звітів вказує на те, що вже в 1905 р. "дирекція вважала необхідним відкрити "місцевий відділ, який у майбутньому обіймав би собою все те, що може служити матеріалом для вивчення місцевості." [1]. Згадки про заснування "місцевого" відділу знаходимо в звіті за 1906 р.: "Книжне майно бібліотеки постійно зростає, та приміщення існуючої споруди стає все менш достатнім для потреб бібліотеки, не говорячи вже про можливість виділення приміщення для "місцевого" відділу, заснування якого планувалось у звітному році " [2]. Незважаючи на те, що відділ так і не був відкритий, деяка робота з краєзнавства таки проводилася. Дирекція бібліотеки зверталась до багатьох місцевих установ та товариств з проханням висилати річні звіти та інші друковані видання, але зустріла мало співчуття. В 1910 р. вислали свої звіти та видання міська управа, біржовий комітет, товариства допомоги дітям бідних робітників, любителів природи, "Трудова копійка", відділення імператорського музейного товариства, яхт-клуб, "Просвіта" та інші [3]. Місцевий відділ так і не був відкритий ні до революції 1917 р., ні після встановлення радянської влади, хоча в Наказі Ради праці та оборони місцевим радянським установам, розробленому В.І.Леніним у 1921 р., вказано на важливість зосередження у фондах губернських бібліотек літератури, яка відображає життя губернії [4]. У бібліотечних звітах за 20-40-ті роки ХХ ст. практично відсутні будь-які згадки про те, що якась краєзнавча робота проводилась. Не потребує коментарів той факт, що у 1939 р. з нагоди 150-річчя заснування Миколаєва з 70 виставок, організованих

бібліотекою, лише одна була з краєзнавства.

Рішучий перелом у процесі розвитку бібліотечного краєзнавства стався у 1959 р., коли за наказом міністра культури СРСР бібліотеки були зобов'язані вести в цьому плані відповідну роботу. У грудні того ж року в Москві відбулася нарада республіканських бібліотек з питань краєзнавства. У жовтні 1961 р. Управлінням бібліотек Міністерства культури УРСР були проведені наради з питань рекомендаційної бібліографії та краєзнавчої роботи [5]. Отже, почався процес оформлення теоретичних принципів та завдань організації вивчення історії рідного краю у бібліотеках.

У 50-60-х рр. відзначалися 40-річчя та 50-річчя встановлення радянської влади та організації комсомолу, 20-річчя Перемоги над німецько- фашистськими окупантами. У зв'язку з цими подіями у Миколаївській обласній бібліотеці постійно організовували ілюстративно-книжкові виставки, на яких були обов'язково присутні місцеві матеріали: "Жовтень на Миколаївщині" (1957 р.), "Їх іменами названі вулиці нашого міста" (1964 р.), "Ленін і Миколаївщина" (1967 р.) та ін. З нагоди 40- річчя Жовтня робітникам Миколаївського морського порту, заводам ім. Носенка та ім. 61 комунара були видані довідки з історії цих підприємств [6]. Для бібліотек області складалися щорічні огляди літератури.

У серпні 1958 р. відкрито відділ бібліографії, утворено зведений краєзнавчий каталог [7]. У звітному році була організована система виявлення літератури про Миколаївщину, відображення ії у краєзнавчому каталозі. З другої половини 1958 р. систематично влаштовувалися огляди нових надходжень книг та журналів, встановлений зв'язок з обласним архівом та музеєм. Завдяки проведеній роботі до зведеного каталогу включено близько 1000 карток. На конференції читачів, що відбулася в Миколаївській обласній бібліотеці 26 лютого 1958 р., прийняли рішення ширше пропагувати краєзнавчу літературу засобами книжкових виставок, бібліографічних оглядів літератури, плакатів та інших форм бібліотечної роботи [8], що свідчить про посилення інтересу до вивчення рідного краю серед населення області.

Але головним завданням обласних і наукових бібліотек республіки на даному етапі стала організація ефективної допомоги авторським колективам і редакційним колегіям по завершенню історичних нарисів до 26-томної "Історії міст і сіл Української РСР." Це пожвавило краєзнавчу роботу районних бібліотек, які одержали завдання скласти картотеки населених пунктів свого району з короткими історичними відомостями про них.

Значну увагу бібліотеки приділяли пропаганді краєзнавчої літератури про місцевих героїв революції, громадянської та Вітчизняної війн, про сучасних героїв колгоспних ланів. Майже в кожній бібліотеці створені краєзнавчі кутки, експозиції, велися картотеки краєзнавчої літератури, старанно збиралися фотографії та інші документи. Заслуговує на схвалення досвід Миколаївської районної бібліотеки і Центральної міської бібліотеки Миколаєва, які організували читацькі конференції за книгою місцевого автора В.М.Нем'ятого "Діла безсмертні". Читачі зустрілися з автором, живими героями книги - учасниками підпільного руху на Миколаївщині в роки Великої Вітчизняної війни [9]. Протягом багатьох років глибоку краєзнавчу роботу проводить Очаківська районна бібліотека. В картотеці "Вивчай свій край" зібрано матеріал з історії Миколаєва, фортеці Очаків, стародавнього міста Ольвія. Виготовлені альбоми "По історичних місцях Очаківщини", "На ниві культосвітній" та інші.

Для того, щоб показати досягнення Миколаївської області за 50 років, в обласній бібліотеці для дорослих була обладнана краєзнавча кімната [10]. За рік працівники абонементу і читального залу видали читачам 384 примірники