Свої аргументи на предмет «матеріалізації» предметів, що несуть інформацію, наводять дослідники Мариничеви: «На найпростіших рівнях людської діяльності, - пишуть вони, - комунікативним предметом, тобто предметом, що несе інформацію, може бути як саме предметно-знаряддєва діяльність, так і її продукт. Розвиток форми комунікації здійснюється з допомогою цілої системи "комунікативних предметів, вироблюваних суспільством". Однак мовне спілкування і відповідно природна мова

є основною формою діяльності в процесі комунікації»21.

Матеріальність інформаційних обмінів у процесі соціальних комунікацій відзначають радянські дослідники В. Афанасьєв та А. Урсул, підкреслюючи, що «об'єктом соціально-інформаційних процесів є будь-який фрагмент дійсності, що перебуває у взаємодії із суб'єктом і є для нього джерелом інформації. У цьому плані як об'єкти інформації виступають предмети і явища, відносини і процеси, властиві соціальній формі руху матерії, а також іншим формам, оскільки вони втягнуті в орбіту соціального життя, пізнаються, перетворюються і використовуються людиною, суспільством»22. І далі: «Звичайно розрізняють п'ять груп технічних засобів: засоби для одержання і відтворення інформації; засоби фіксації інформації; засоби дублювання інформації; засоби передачі інформації; засоби переробки інформації»23.

Варто зауважити, що дане твердження сьогодні абсолютно відповідає і тим процесам, що пов'язані з оновленням бібліотечної діяльності. З розвитком електронних інформаційних технологій у бібліотечних установах відкрилися додаткові можливості для якісного комплектування інформаційними ресурсами необхідними користувачам, у тому числі й корпоративним. У них з'явилися можливості оперативно і якісно керувати наявними ресурсами, продукувати інформацію про ці ресурси і поширювати її в системі соціальних інформаційних комунікацій, цим самим сприяючи її ефективному використанню. І, нарешті, у бібліотечних установах сьогодні з'явилася можливість обслуговувати систему дистантних користувачів інформацією, тематично підібраною і спеціально ор- ганізованю для оптимального використання.Теоретичне визнання об'єкта комунікацій як матеріального предмета досліджень, як засобу зв'язку будь-яких об'єктів матеріального світу, як процес спрямованого зв'язку між людьми, в основі якого лежать виробничі відносини,24 має суттєве науково-практичне значення. Воно має бути чітко окресленою основою для сучасних науково-методичних розробок у сфері вдосконалення інформаційних обмінів у суспільстві, ефективності використання наявних інформаційних ресурсів.

Варіант ідеального об'єкта комунікацій, окреслений з позицій суб'єктивного ідеалізму, де ідеальне ототожнюється з колом переживань окремої людини, не знаходить на сьогодні механізмів стійкої, повторюваної реалізації в соціальній практиці. І при цьому «будь-яка комунікація - спілкування, але не будь-яке спілкування - комунікація, тобто можливе існування ряду ситуацій, коли спілкування індивідів протікає без комунікативних зв'язків. Тоді процес являє собою просто психічну діяльність, спрямовану на саму себе»25.

У цілому ж, узагальнюючи сучасні уявлення про інформаційні комунікації, можна констатувати, що:

вони базуються на виробничих відносинах і залежать як від їхнього рівня розвитку, так і від розвитку відповідних продуктивних сил;

метою їх функціонування є об'єднання необхідних для існування суспільства видів діяльності, координація в його інтересах цілеспрямованої діяльності наявних соціальних інститутів, окремих членів суспільства, забезпечення необхідного внутрісуспіль- ного обміну результатами матеріального та духовного виробництва;

універсальна схема соціальних інформаційних комунікацій включає в себе, крім об'єкта, що передається, двох або більше суб'єктів, кожен з яких може у свою чергу включати в себе окрему людину, групу людей аж до суспільства в цілому. У соціальних інформаційних комунікаціях об'єктом є соціальна інформація - та інформація, що функціонує в суспільстві;

засобами передачі соціальної інформації в комунікаціях можуть бути будь-які з відомих на сьогодні матеріальних носів до носіїв електронної інформації включно, а також технічні та інші пристрої, що забезпечують доставку інформації на тих чи інших носіях;

формами передачі інформації є всі вироблені практикою соціального інформування жанри електронної інформації, друкованого слова, мови, науки, всіх видів мистецтв символіки, народної творчості і т. ін.

Слід підкреслити, що з розвитком засобів вираження змісту інформаційних ресурсів, форм передачі соціально значущої інформації зростає їх діалектична єдність із специфікою розвитку відповідних каналів системи соціальних комунікацій.

Якщо, скажімо, століття тому при розгляді комунікацій як таких будівництво доріг розглядалося кожною державою як об'єкт багатофункціонального призначення: для переміщення вантажів, транспортного сполучення, забезпечення швидкого поштового звя'зку як вагомий фактор військового значення тощо - то сучасні інформаційні комунікації - це спеціалізовані канали передачі інформації, інформаційних обмінів, конструктивно призначені лише для цієї своєї функції, у своєму вдосконаленні залежать лише від неї і не виконують ніяких інших функцій. У свою чергу відповідно сформована інформація може бути передана користувачам лише з допомогою спеціальних інформаційних комунікацій і без них також не може бути ефективно використана.

Під соціальними інформаційними комунікаціями, таким чином, розуміється комплекс матеріальних засобів, що передає інформацію в соціальній структурі суспільства, організований у відповідності з запитами даної структури, необхідними для її існування та розвитку.

Варто зауважити також наступне: протягом останніх двох-трьох десятиріч у суспільстві різко зростають обсяги нагромаджених інформаційних ресурсів. Вони, як правило, структуруються в тематичні бази, що пов'язані із соціальними інформаційними комунікаціями, хоча й не є їх складовим елементом. У зв'язку з цим можна прогнозувати, що, розвиваючи активні форми обслуговування користувачів, у тому числі дистантні, у систему сучасного соціального інформування, на рівні електронних інформаційних технологій дедалі більш активно будуть входити бібліотечні, архівні установи, різні за призначенням інформаційно- аналітичні центри. За допомогою Інтернету на соціальні інформаційні комунікації в суспільстві