УДК [930:929](477):004 Володимир Попик,

з. о. директора Інституту біографічних досліджень НБУВ, санд. іст. наук

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНИХ ЕЛЕКТРОННИХ РЕСУРСІВ ІСТОРИКО-БІОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Розглянуто актуальні концептуальні засади формування в Україні електронних зесурсів біографічної інформації, зокрема у розрізі відображення у них суспільно- голітичних та етнокультурних реалій, проблем соборності і регіоналізму в минулому сучасності, єдності національного життя в Україні та українській діаспорі. Значну /вагу приділено завданням поєднання в електронному інформаційному просторі України історико-біографічних ресурсів різного цільового призначення та гематичного спрямування, консолідації загальнонаціонального простору історико- зіографічної інформації, місцю і ролі Інституту біографічних досліджень НБУВ у зозвиткові національних ресурсів історико-біографічної інформації.

Ключові слова: електронні науково-інформаційні ресурси, біографічна нформація, концептуальні засади біографічних досліджень.

Ресурси біографічної інформації - як історико-меморіальної, так і актуальної (матеріали про наших відомих сучасників) - першорядний жладник вітчизняного електронного гуманітарного інформаційного простору, цілеспрямована розбудова якого у нашу комп'ютерну добу є важливою запорукою утвердження повноти і всебічності національного життя, інтелектуальної, культурної і громадянської консолідації суспільства, посилення інформаційної безпеки України в умовах зростаючих зовнішніх інформаційних впливів. Адже, окрім свого суто наукового, освітнього, культурного значення, біографічна інформація особливо важлива тим, що здатна формувати у свідомості громадян «колективний портрет», образ нації, демонструвати на реальних прикладах людських доль цілісність українського суспільства попри усі прояви його етнічного, мовного і культурного розмаїття, регіональних відмінностей і політичних протистоянь.

Зважаючи на це, розвиток вітчизняних електронних біографічних інформаційних ресурсів, який відбувається, значною мірою стихійно, з великими диспропорціями, вимагає більш вдумливого і відповідального ставлення, теоретичного осмислення і наукового супроводження. А отже, проблематика концептуальних і методичних засад цієї роботи, незалежно від того, йдеться про ресурси суто наукового, або освітнього, культурно- просвітницького, чи управлінського призначення, набуває нині особливої наукової і суспільної значущості. На жаль, розроблення її перебуває в Україні впродовж цілого десятиліття все ще на початковій стадії, здійснюється невеликим колективом вчених Проте, якщо у попередні роки вона майже повністю була пов'язана з роботою одного лише Інституту біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського над створенням електронного «Українського національного біографічного архіву» 2, то нині до неї поступово долучається ряд інших наукових установ 3.

Щоправда, й у світі в цілому відчутно бракує узагальнювальних праць, присвячених засадничим принципам розвитку електронної біографістики, хоча потроху й з'являються інформаційні, практично-методичні розробки та рекомендації, які становлять неабиякий інтерес і для українських дослідників4.

Діапазон теоретичних, методичних, організаційних, технічних і правових проблем, що вимагають розв'язання для забезпечення успішного формування вітчизняних електронних ресурсів біографічної інформації, є досить широким. Можна сказати навіть, що не всі з них вже достатньою мірою проявилися, належно артикульовані науковою думкою, окреслені як такі, що мають стати предметом досліджень. Очевидно, що на сучасному етапі першорядного значення набуває осмислення ідейно- політичної спрямованості вітчизняної електронної біографістики, її відповідності національним інтересам України; всебічного відображення нею етнокультурної та політичної розмаїтості українського соціуму на всіх етапах його історичного розвитку; збалансованого представлення в електронних ресурсах окремих регіонів, сфер людської діяльності, соціальних структур, суспільних, громадських, релігійних рухів. На порядку денному - й чимало більш вузьких і конкретних проблем, пов'язаних з методичними особливостями розбудови інформаційних біографічних ресурсів різного призначення (наукових, для потреб освіти і виховання, меморіально-патріотичних, ку льту рологічних, присвячених діячам окремих етнічних громад тощо); організаційно-технічними питаннями структурної, системотехнічної побудови ресурсів, забезпечення їх наповнення; юридичними аспектами оприлюднення біографічної інформації, що є об'єктом права інтелектуальної власності. Свого вирішення потребують, нарешті, численні і різноманітні питання джерелознавчого, історіографічного, термінологічного, редакційного, дидактичного плану.

Розуміючи, що розв'язання перелічених завдань потребує окремих спеціальних поглиблених цілеспрямованих досліджень, автор у цій статті робить спробу проаналізувати насамперед ті найважливіші концептуальні проблеми, які вже досить випукло окреслила і поставила на порядок денний сама практика вітчизняної інформаційно-біографічної справи.

Суспільно-політичні та етнокультурні параметри вітчизняної електронної біографістики. Нинішнє відставання України у справі розгортання власних електронних історико-біографічних ресурсів виявляється не лише у їх досить скромних масштабах, розрізненості, кустарному виконанні, «нерозкрученості» у сучасному інформаційному просторі, а й у слабкій конкурентоспроможності з зарубіжними, перш за все - російськими і російськомовними ресурсами, зокрема у тій частині, яка безпосередньо стосується питань історії і культури самої України. Тенденційність подання у зазначених електронних ресурсах, досить активно використовуваних українськими громадянами, всього комплексу матеріалів, пов'язаних з Україною, створює в інформаційному полі психологічний ефект відсутності у держави своєї окремішної історії і культури, нав'язує уявлення, нібито всі здобутки культури і цивілізації привнесені в Україну завдяки російській культурі і державності. Не менш викривлено трактується у них ретроспектива українсько-російських взаємодій, пов'язаних з участю українців у розбудові російського державного, наукового, освітнього, культурного і духовного потенціалу. Україна відчутно «втрачає» в інформаційному полі своїх співвітчизників, які постають у ньому як діячі російської (або «радянської», стосовно XX ст.) історії і культури, а то й взагалі як етнічні росіяни5.

Звідси - чи не найважливіший концептуальний висновок: українські ресурси біографічної інформації мають подавати об'єктивне, засноване на історичній правді, питомо українське бачення вітчизняної історії і культури, у тому числі - життєвого, професійного, суспільного і творчого шляху наших співвітчизників, спадщина яких належить одночасно українському та іншим народам. При цьому біографічні сюжети, пов'язані з тісним