Аналіз тенденцій розвитку інформаційної справи у світі та Україні, позначеної відкритістю, конкурентністю, різноманітними проявами вільних творчих ініціатив, виявив реалістичність реалізації такої моделі побудови «поля біографічної інформації», яка передбачає наявність і взаємодію у ньому численних і різноманітних за цільовим призначенням, проблемно- тематичною спрямованістю, обсягами, формою подання матеріалів, інформаційних ресурсів наукових установ, вищих навчальних закладів, архівів, бібліотек, музеїв, дослідницьких центрів, громадських організацій, окремих спеціалістів і дослідників-аматорів.

Власне, перші важливі кроки у цьому напрямі вже зроблено установами науки, освіти і культури, насамперед бібліотеками - національними, обласними, міськими, дитячими. Це є цілком зрозумілим, тому що найважливішим призначенням історико-біографічної інформації у суспільстві є, перш за все, освітнє і виховне. Слід зважити однак, що ця справа просувається дещо стихійно, методом проб і помилок, експериментів, часто - доморощених, кустарницьких, іноді - шляхом не зовсім вдалого наслідування зарубіжних зразків. Саме це і висуває на перший план завдання науково-методичного забезпечення інформаційно- біографічної справи, а також - вироблення певних конвенційних засад всієї роботи, прийнятних для різних установ, організацій, учасників.

Місце і роль Інституту біографічних досліджень НБУВ у розвитку національних ресурсів історико-біографічної інформації. Структурна і функціональна побудова сфери продукування і поширення історико- біографічної інформації у кожній країні відзначається відчутною специфікою. Країни Заходу, а значною мірою і Росія, з їх давніми традиціями довідкової біографістики та розвиненим книжковим ринком, левову частку дослідницької та інформаційно-видавничої роботи у зазначеній галузі покладають навіть не на державні наукові установи, а на потужні видавництва, інформаційні корпорації, що успішно функціонують на сучасних ринкових засадах. Попри певні методичні проблеми, така система діє в цілому ефективно і дає змогу реалізовувати численні й великі за обсягом видавничі та інформаційні проекти. У Росії, крім того, держава цілеспрямованими ефективними заходами підтримує пропаганду історичного минулого, підносячи цю справу до рівня національних пріоритетів (зокрема й у плані збереження ідейного впливу на російськомовне населення зарубіжних країн).

В Україні галузь історико-біографічних досліджень і видавничої роботи позбавлена скільки-небудь помітної і систематичної опіки та стимулювання, живиться переважно ентузіазмом розрізнених дослідників та зусиллями окремих меценатів. База старих напрацювань є досить вузькою, що практично унеможливлює формування на її основі потужних новітніх електронних ресурсів національної історико-біографічної інформації. Натомість чималим є обсяг невирішених науково-методичних проблем, які не можуть бути зняті з порядку денного простим «механічним» запозиченням досвіду зарубіжної біографістики.

За таких обставин, розподіл функцій і обов'язків, що об'єктивно складається у сфері формування історико-біографічної інформації в Україні, визначає як найважливіші такі перспективні напрями діяльності Інституту біографічних досліджень НБУВ:

по-перше: формування загальнонаціонального ресурсу біографічної інформації академічного рівня - «Українського національного біографічного архіву» (УНБА), який слугував би завданням ґрунтовного науково-довідкового, джерельного, біобібліографічного забезпечення фундаментальних і прикладних біографічних і суміжних з ними досліджень у академічних установах, університетах, інших центрах, оскільки ці завдання не є профільними для зазначених доволі численних наукових установ України і потребують зосередження у певному спеціалізованому осередту;

по-друге: узагальнення досвіду вітчизняної і світової біографіки та біографістики (як спеціальної історичної дисципліни), вироблення і узгодження з іншими центрами дослідницької і біографічно-інформаційної діяльності методичних засад, організаційних підходів, правил роботи, дотримання яких перетворило б розрізнені ресурси, що формуються ними, на єдиний інформаційних простір;

по-третє: координація досліджень та інформаційної роботи, що вимагає постійних і цілеспрямованих зусиль. Слід особливо наголосити, що у сучасних умовах це має бути координація не у старому «радянському» розумінні (як система розподілу та реєстрації завдань «згори» і здійснення формального контролю за їх виконанням), а, швидше, побудова структури інформаційної підтримки і надання інформаційних послуг, налагодження постійного творчого діалогу між фахівцями, створення гнучкої системи горизонтальних і вертикальних зв'язків між

окремими осередками і дослідниками.

* * *

Український національний біографічний архів як науково-довідковий ресурс, електронна бібліотека, інструмент наукової інформації, координації біографічних досліджень та розвитку наукової кооперації.

На нашу думку, ефективним інструментальним знаряддям реалізації окреслених вище актуальних науково-інформаційних, дослідницьких, методичних і координаційних завдань міг би стати саме створюваний нині Інститутом біографічних досліджень НБУВ спільно з Українським мовно- інформаційним фондом НАН України електронний «Український національний біографічний архів». Його практичні переваги над існуючими нині в Україні і світі ресурсами біографічної інформації полягають в інноваційному поєднанні дослідницьких, науково-інформаційних, методичних, координаційних функцій з можливостями практичного створення і підтримки дієвої системи координації і кооперації біографічних досліджень, здійснюваних у всіх регіонах України і українського зарубіжжя, заснованої на нових засадничих принципах, про які йшлося вище. У найбільш повному вигляді ці можливості передбачається реалізувати шляхом формування, на основі сучасних комп'ютерних інструментальних засобів, «віртуальної всеукраїнської біографічної лабораторії» - як реального простору кооперації дослідницьких і науково-інформаційних зусиль академічних наукових установ, науковців провідних університетів, спеціалістів архівів, музеїв та бібліотек. Така співпраця, за нашим задумом, дасть змогу динамічно розвивати як загальнонаціональний (інтегративний) електронний ресурс історико-біографічної інформації, так і поєднані між собою окремі тематичні та регіональні ресурси, перетворивши