Опублікований науковий доробок Р. Луцика не є надто об'ємним: передовсім, він знаний як автор-укладач каталога інкунабул з фондів бібліотеки [13]. Побудований за алфавітом прізвищ авторів чи назв творів, каталог містить 3 9 описів: три перші позиції каталога - описи примірників кириличного друку - «Тріодей» ПІ. Фіоля (Краків, 1491), інші - видання латинським шрифтом. Описи включають стандартний набір інформаційних полів для такого типу видань. Найімовірніше, що каталогу друкованому варіанті вийшов дещо скороченим, оскільки автор підготував набагато вичерпніші книгознавчі анотації: охарактеризував орнаментальне оформлення; стан збереження примірників; відтворив провенієнції; розписав маргіналії; докладно охарактеризував оправи примірників; відстежив побутування книги на теренах регіону, - пропонуючи глибоко досліджений і сумлінно опрацьований книгознавчий матеріал. Це відзначили рецензенти праці, рекомендуючи її до друку. Колега автора, знаний український бібліограф Ф. Максименко констатував високий бібліографічний рівень каталога, зазначаючи, що «описи інкунабул зроблено з винятковою повнотою і точністю, подано відомості про історію кожного примірника збірки, їх оправи, рукописні помітки» [21]. «Робота має додаткові покажчики друкарів й видавців, хронологічних дат виходу в світ, конкорданції до загальновживаних бібліографій інкунабул, список використаних довідників і покажчиків» [21]. Єдиним зауваженням Ф. Максименка було те, що «автор не використав і не дає відсилок до кількох капітальних бібліографій, особливо виданих останніми часами». Цілком очевидно, що для Р. Луцика вони просто були недоступні, оскільки бібліотека недокомплектовувала багатьох тогочасних бібліографічних видань. Рецензент не мав сумніву, що найближчим часом каталог побачить світ, оскільки заслуговує найвищої похвали і є конкретною відповіддю на вимоги часу.

Другий рецензент - Я. Ісаєвич - наголосив на актуалізації тогочасних ініунабулістичних досліджень і необхідності «підготовки каталогів всіма установами, які володіють збірками інкунабул» [11, с. 1]. Публікацію каталога P. Луцика рецензент вважав своєчасною тим більше, «що до збірок бібліотеки входять ряд дуже цінних ініунабул» [11, с. 1]. «У зв'язку з відсутністю друкованого каталога, - констатував Я. Ісаєвич, - інформації про львівські примірники до цього часу не наводилось у «Зведеному каталозі» інкунабул, що не сприяло їх науковому використанню» [11, с. 1]. Саме тому підготований «на належному науковому рівні каталог», на переконання рецензента, повинен побачити світ «якнайшвидше на належному рівні поліграфічного виконання, з ілюстраціями. Видання його буде гідним внеском Львівської наукової бібліотеки АН УРСР у ювілейну книгознавчу літературу, присвячену 400-річному ювілеєві українського друкарства» [11, с. 3]. Каталог був виданий вчасно, однак автор не побачив плодів своєї праці.

Д жерельні матеріали [25; 26; 29] свідчать, що дослідження кириличних стародруків було головним напрямком опрацювань завідувача відділу рідкісної книги. Загальний огляд цього масиву книжкових пам'яток Р. Луцик помістив у першому номері Бюлетня Бібліотеки, де обговорювалися питання практичного досвіду бібліотечної роботи [17]. У статті «Слов'янські стародруки XV-XVII ст. у фондах ЛНБ» автор охарактеризував кількісний склад колекції стародруків відділу, описав наявні у рідкісній книзі примірники раннього періоду кириличного книгодрукування, друкарську продукцію Івана Федорова львівського, заблудівського та острозького періодів, збережені книги видавничих осередків XVII ст. - Львова, Острога, Стрятина, Дермані, Крилоса, Києва, Москви, Вільна, Єв'є.

Особливо глибоко Р. Луцик вивчав львівське книговидання, у процесах опису формував анотовану картотеку «Львівські слов'янські друки XVI- XVIII ст.». Матеріали картотеки стали джерельною базою каталога «Львівські видання XVI-XVIII ст.», спільного проекту Львівської державної наукової бібліотеки та Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури [9]. Цей скромний за теперішніми мірками науковий доробок був серйозним кроком не лише у презентації багатої книжкової культури Львова, але й важливим етапом у становленні пам'яткознавчих досліджень і розумінні цінності книжкових пам'яток в історії культури української нації, необхідності обліку, опису і охорони стародрукованих видань. Саме такий напрям діяльності був пріоритетним для Українського товариства охорони пам'яток історії і культури. Особлива місія в цьому процесі покладалася на спеціалізовані бібліотечні підрозділи, які комплектували видання XVI-XVIII ст. Вирішальна роль у визначені першочергових напрямків роботи з книжковими пам'ятками належала, з одного боку, дієвим членам товариства, з іншого - бібліотечним фахівцям, які безпосередньо опікувалися книжковим надбанням. У цьому випадку склався якнайвідповідніший тандем: Р. Луцик співпрацював зі знаним в майбутньому дослідником українського книговидання Я. Ісаєвичем. Фонди відділу рідкісної книги і картотека Львівських видань стали базою каталога, створюваного з метою «повного уявлення про розповсюдження наших стародруків і для контролю над їх збереженням» [9, с. 7]. Задля досягнення мети «необхідно взяти на облік всі наявні примірники стародруків», - зазначалося в передмові каталога [9, с. 7].

Через відсутність зведеного бібліографічного покажчика книг, опублікованих у Львові в XVI-XVIII ст., неможливо налагодити облік стародруків, що побутують на теренах регіону. «Щоб допомогти активістам товариства і всім краєзнавцям налагодити облік стародруків, Комігіяддя складання каталога пам'яток історії та культури Львівської області і Львівська державна наукова бібліотека АН УРСР випускають короткий бібліографічний покажчик видань львівськихукраїнських друкарень XVI-XVIII ст.»[9, с. 7 - 8]. Перший випуск містив описи вид ань Івана Федорова та Успенського Сгавропігійсьюго братства і був укладений «в основному за примірниками відділу рідкісної книги Львівської державної наукової бібліотеки АН УРСР» [9, с.